3.3. Тести систем контролю

Аудиторські докази отримують у процесі перевірок належним поєднанням тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість.

Тести системи контролю застосовують для отримання ауди­торських доказів щодо відповідності структури та ефективності функціонування систем обліку і внутрішнього аудиту. Це перелік методів і порядок їх застосування аудитором для оцінки ефектив­ності функціонування системи обліку і внутрішнього контролю.

Аудиторські тести класифікують за процедурою їх здійснен­ня. Розрізняють ротаційні, глибинні, тести слабких місць, ціле­спрямовані, наскрізні.

Ротаційні тести — це порядок, відповідно до якого об'єкти, що підлягають аудиторській перевірці, вибираються аудитором по черзі, на принципах ротації.

Глибинні тести є певною вибіркою операцій, що перевіряють­ся на всіх стадіях облікового процесу.

Тести слабких місць призначені для перевірки конкретного аспекту обліково-аналітичної роботи, де аудитор припускає на­явність помилок. При встановленні помилок базу перевірки роз­ширюють.

Цілеспрямовані тести використовують з метою подальшого контролю операцій, що здійснюються.

Наскрізні тести — це форма поглибленого тесту, яку викорис­товують для вивчення системи в цілому. Крім тестів системи кон­тролю в аудиторських перевірках може також застосовуватись система незалежних тестів.

Незалежні тести призначені для перевірки операцій і за­лишків, а також здійснення інших процедур з метою отримання доказів про повноту, правильність і законність операцій, відобра­жених у бухгалтерських записах і фінансовій звітності.

Поняття "суттєвість аудиту" є дуже важливим. Аудитори не повинні звертати увагу на несуттєві моменти — це один із прин­ципів аудиту.

Інформація вважається суттєвою, якщо її відсутність або ви­кривлення може істотно вплинути на достовірність фінансової звітності, на прийнятті рішення. Аудитор має самостійно вирішу-

47

Розділ З

Аудиторські докази і аудиторські тести

вати, з якого моменту помилка, викривлення, порушення законів стали суттєвими для фінансової звітності. Це рішення приймаєть­ся аудитором на дослідницькій стадії аудиту. Встановлений плано­вий рівень суттєвості аудитор використовує як для суцільних, так і для вибіркових досліджень. Аудитор повинен аналізувати суттєвість відповідно до ННА № 11 "Суттєвість та її зв'язок з ризи­ком аудиторської перевірки", розглядаючи при цьому такі питання.

1. Взаємозв'язок між суттєвістю і ризиком аудиторської пе­ ревірки. Залежно від стану обліково-аналітичної роботи системи внутрішнього контролю аудитор зобов'язаний вибрати такі про­ цедури аудиторської перевірки, від яких можна очікувати скоро­ чення розміру ризику аудиту до сприятливого рівня. Існує взає­ мозв'язок між суттєвістю і ризиком аудиторської перевірки: чим суттєвіше здійснюється перевірка, тим нижчим є ступінь ризику аудиту, і навпаки.

2. Суттєвість і ризик аудиторської перевірки у разі оцінки аудиторських доказів. Оцінка аудитором суттєвості і ризику на різних стадіях аудиту може відрізнятися через зміну обставин або відомостей аудитора під час проведення перевірки. У зв'язку з цим оцінка суттєвості і ризику аудиторської перевірки може перегля­ датися з метою зниження ймовірності непомічених помилок під час аудиту.

3. Оцінка впливу помилок. Аудитор зобов'язаний визначити суттєвість помилок фінансової звітності. Якщо він вважає їх сут­ тєвими, то повинен продовжити процедури перевірки з метою зни­ ження аудиторського ризику. Аудитор може також запропонува­ ти клієнтові внести виправлення до фінансової звітності підпри­ ємств. Залежно від суттєвості помилок, їх впливу на адекватність фінансової звітності підприємства аудитор приймає рішення про складання того чи іншого аудиторського висновку.

Ці процедури також є джерелами отримання аудиторських свідчень. Застосовують такі процедури одержання аудиторських свідчень, як перевірки, спостереження, опитування, підрахунки, підтвердження, аналітичні процедури.

Перевірки полягають у вивченні первинних документів бух­галтерських регістрів, документів матеріальних звітів і доціль­ності проведення операцій з метою встановлення дійсного фінан­сового стану підприємства.

Спостереження — це спосіб контролю за виконанням інши­ми особами процедур за безпосередньої участі аудитора з метою об'єктивного сприйняття інформації. Наприклад, спостереження аудитора за проведенням працівниками підприємств інвентари­зацій товарно-матеріальних цінностей або за виконанням проце­дур, які не залишають сліду з точки зору аудиту.

Опитування осіб на підприємстві або поза його межами (фор­мально, неформально, письмово, усно) з метою одержання достовір­ної інформації. Воно ґрунтується на компетентності, досвіді, неза­лежності і чесності опитуваних. Опитування може дати аудиторові нову інформацію або підтвердити вже зібрані ним свідчення.

Підрахунки — арифметична перевірка точності бухгалтер­ських записів і проведення самостійних підрахунків.

Підтвердження — прийом контролю, коли відповіді на запи­ти можуть підтверджувати інформацію бухгалтерських документів.

Аналітичні процедури полягають в аналізі співвідношень та тенденцій. За результатами аналітичних процедур оцінюються зміни в діяльності підприємства, помилки фінансової звітності. Аналітичні процедури проводяться в основному у разі надходжен­ня додаткової інформації, яка не узгоджується з очікуваною.