7.1. Об'єкти і методи внутрішнього аудиту і контролю

Об'єктами внутрішнього аудиту є:

• система внутрішнього контролю;

• окремі статті бухгалтерської та оперативної інформації;

• управлінські рішення, їх ефективність;

• проекти управлінських рішень;

• фінансові прогнози;

• ретроспективний і перспективний аналізи;

• інформація про господарську діяльність;

• майно підприємства;

• системи оподаткування;

• системи планування, нормування, матеріального стимулю­ вання;

• внутрішньогосподарський контроль;

• виконавча дисципліна.

Незалежно від виду аудиту, форм і методів його здійснення аудитор у своїй діяльності повинен керуватися принципами та методами аудиту. При цьому слід пам'ятати, що методичні прийо­ми внутрішнього аудиту мають деякі особливості. їх слід розгля­дати щодо конкретних об'єктів.

Серед методичних прийомів внутрішнього аудиту можна виді­лити дві групи:

• наукового мислення;

• фактичного і документального аудиту.

Методичний прийом наукового мислення є найпоширенішим. Його застосовують при вивченні всіх об'єктів внутрішнього ауди­ту. Критично вивчаючи кожний об'єкт, аудитор визначає най­більш ефективний метод аудиту, за якого він може використати евристичні методи, експертизу документів, матеріальних цінно-

Аудиторська оцінка системи внутрішнього аудиту і контролю

_стей, лабораторних та інших аналізів, контрольних перевірок. Ці методи монсуть використовуватись аудитором безпосередньо, а також із залученням фахівців різних спеціальностей. Аудитор може використовувати також прийом моделювання.

Моделювання дає можливість розробити фінансові прогнози, запобігти й усунути негативні тенденції розвитку підприємства.

Для проведення фактичного аудиту використовують:

• інвентаризацію;

• обстеження, лабораторні аналізи, контрольні обміри вико­ наних робіт;

• контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво;

• безпосередній контроль якості продукції на робочих місцях;

• інші методи.

При проведенні документального аудиту застосовують:

• зустрічні перевірки;

• лічильні перевірки;

• прийоми спеціальних розрахунків;

• статистичні методи;

• економіко-математичні методи;

• прийоми програмного контролю інформації;

• прийоми експертної оцінки документів;

• балансовий метод;

• інші методи.

7.2. Взаємодія внутрішнього контролю і зовнішнього аудиту

Цей підрозділ призначено для визначення ролі внутрішнього контролю і аудиту з метою проведення зовнішнього аудиту.

Відповідно до вимог ННА № 12 "Оцінка системи внутрішньо­го контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю Й функціонування" [129], САЕ № 400 "Оцінка ризиків та вну­трішній контроль" та № 610 "Розгляд роботи внутрішнього ауди-^ТУ [167] аудитор, проводячи перевірку, повинен упевнитися у Функціонуванні системи внутрішнього контролю і аудиту, оціни­ти ЇЇ як основу для складання фінансової звітності. Метою аналізу

80

81

Розділ 7

оцінки внутрішнього контролю та аудиту є встановлення ступеня довіри до нього, що, в свою чергу, використовується для встанов­лення характеру, обсягів і тривалості виконання процедур пере­вірки на відповідність і суттєвість.

Система внутрішнього контролю — це політика і процеду-1 ри, які належать до засобів внутрішнього контролю, що прийняті керівництвом підприємства з метою забезпечення стабільного й ефективного функціонування підприємства, включаючи:

• збереження активів підприємства;

• запобігання та викриття фактів помилок і шахрайства;

• забезпечення точності та повноти бухгалтерських записів, своєчасної підготовки надійної фінансової інформації.

Система внутрішнього контролю виходить за рамки тих пи­тань, які безпосередньо належать до функцій системи бухгалтер­ського обліку, і включає:

1) Контрольне середовище — це система заходів загального! характеру, яка включає розуміння з боку керівництва підприєм­ ства та важливості діючої системи внутрішнього контролю для під­ приємства. Чинники, що впливають на середовище контролю, — це: І

• політика та методи керівництва;

• діяльність керівництва (власника) підприємства;

• організаційна структура підприємства, а також методи роз-| поділу функцій керівництва й відповідальності;

• система контролю з боку керівництва: підрозділи внутріш­ нього аудиту, кадрова політика та процедури, порядок розподілу обов'язків.

Контрольне середовище впливає на ефективність конкретних процедур контролю.

2) Процедури контролю — політика та методи, що застосову-І ються керівництвом підприємства для досягнення конкретних цілей. До процедур контролю відносять:

• періодичне зіставлення, аналіз і перевірку рахунків;

• перевірку точності арифметичних записів;

• контроль умов функціонування та використання комп'ютер-]

82

Аудиторська оцінка системи внутрішнього аудиту і контролю

них інформаційних систем, насамперед контроль над змінами ком­п'ютерних програм, і доступом до баз даних;

• введення і перевірку аналітичних рахунків і оборотних відо­ мостей;

• порядок затвердження та здійснення контролю над докумен­ тами;

• зіставлення даних, отриманих із внутрішніх джерел, з да­ ними, отриманими із зовнішніх джерел;

• порівняння результатів підрахунків грошових коштів, цінних паперів і товарно-матеріальних запасів з бухгалтерськи­ ми записами;

• обмеження прямого фізичного доступу до активів і запасів;

• порівняння та аналіз фінансових результатів з витратами, передбаченими показниками планів.

Розуміння відповідних аспектів систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю аналізом інших чинників дає змогу аудитору:

• визначити види потенційних суттєвих викривлень, які мо­ жуть трапитися в фінансовій звітності;

• з'ясувати чинники, які впливають на ризик виникнення сут­ тєвих викривлень;

• розробляти відповідні аудиторські процедури.

При розробці підходу до проведення аудиту аудитор враховує свою попередню оцінку ризику системи контролю (разом з оцін­кою властивого ризику), для того щоб визначити припустимий розмір ризику невиявлення невідповідностей у певних статтях фінансової звітності та визначити характер, строк і обсяг тестів для підтвердження статей фінансової звітності.

У світовій практиці існує два основні підходи до оцінки внутріш­нього контролю і аудиту при проведенні зовнішнього аудиту:

• системно орієнтований (традиційний) підхід;

• імовірнісний підхід.

Системно орієнтований (традиційний) підхід. Найбільш про­ста перевірка — це суцільне дослідження, коли перевіряють усі елементи системи внутрішнього контролю та аудиту. Такий підхід має назву системно орієнтованого і потребує від аудитора:

83

Розділ 7

1. впевненості, що на підприємстві існує система внутрішнього контролю та дослідження (опису) кожного елемента цієї системи;

2. оцінки надійності кожного елемента системи;

3. перевірки ступеня виконання внутрішнім контролем покла­ дених на нього функцій;

4. надання висновку за результатами перевірки:

• система внутрішнього контролю аудиту ефективна і на неї можна покластися, що дає можливість скоротити кількість до­ кладних перевірок;

• система внутрішнього контролю аудиту не надійна, і кіль­ кість перевірок на відповідність треба збільшити.

Імовірнісний підхід. Суцільна перевірка при проведенні зовніш-1 нього аудиту — це мета кожного аудитора, яка практично ніколи не збувається. Тому аудитори використовують вибіркові пере­вірки. Обсяг перевірок "на відповідність за сумою" визначається за оцінкою ризику. Аудитору передусім треба встановити допу­стимий загальний рівень аудиторського ризику. У світовій прак­тиці визнано, що допустимий аудиторський ризик винесення не­правильного висновку про дані перевірки становить 5%. Після цього аудитор повинен визначити такі джерела свідчень.

1. Внутрішні чинники розвитку підприємства (тип технології, яка використовується на підприємстві (ноу-хау або традиційна технологія), використання світових досягнень науки, техніки та технології в практиці підприємства, результати проведення зовніш­ нього аудиту за попередні роки та ін.

2. Процедури аналізу господарської діяльності за кілька років ; діяльності підприємства.

3. Процедури внутрішнього контролю, які є головним джере­ лом доказів.

Після визначення доказів свідчень наступним етапом є визна-чення необхідного ступеня впевненості від виконання перевірки на суттєвість і можливої вагомості доказів з попередніх джерел. І

Небезпеку того, що перевірка на суттєвість не виявить суттєвих помилок або порушень, називають ризиком незнаходження. Він свідчить про те, що аудитор визначає імовірність того, що помил­ки, не помічені системами внутрішнього контролю, можуть зали­шитися також непоміченими і в разі проведення аудиту визначен­ня загального аудиторського ризику, наведеного в параграфі 6.3.

дцпиторська оцінка системи внутрішнього аудиту і контролю

Імовірнісний підхід до оцінки системи внутрішнього контро­лю і аудиту передбачає, що за можливості визначити розмір ауди­торського ризику, внутрішнього ризику та ризику контролю мож­на визначити розмір ризику невиявлення, що дасть можливість аудитору досить точно встановити характер, обсяги й тривалість виконання процедур перевірки на суттєвість.