5.3.2. Процедури контролю точності

Процедури контролю точності потрібні для виявлення поми­лок, пов'язаних із тим, що дані з кожної господарської операції можуть бути внесені не в повному обсязі, не на відповідний раху­нок, несвоєчасно. В системах, де розрахунки здійснюються руч­ним способом, ризик помилки при обробці даних з ділових опе­рацій невеликий, іноді слід провадити операції подвійної пере­вірки із залученням осіб, які повторюють розрахунки. В комп'ю­терній системі обліку перевірка точності внесення даних прово­диться для впевненості в тому, що дані точно зареєстровані та вве­дені в комп'ютер, або щоб виявити дані, не внесені в комп'ютер.

У разі перевірок на точність велике значення мають операції контролю, спрямовані на одержання достовірних даних про те, що господарські операції зафіксовані своєчасно. Для таких перевірок використовують методи визначення строків проведення операцій.

Деякі методи, що використовують для процедури забезпечен­ня повноти даних, також можуть застосовуватись для процедури контролю точності.

5.3.3. Процедури контролю за додержанням законності господар­ ських операцій (процедури на дозволеність)

Процедура контролю на дозволеність дає змогу встановити той факт (або встановити його відсутність), що зареєстровані дані з гос­подарських операцій дійсно відображують реальні економічні дії. Таких процедур контролю може бути кілька. Найбільш проста з них полягає в тому, що виконання господарських операцій дозво­лено окремим посадовим особам підприємства у межах їх повно­важень, передбачених нормативними актами підприємства. В більш досконалих системах процедури контролю за наданням до-

62

63

Розділ І

рманпення помилок і шахрайства

зволів інтегровані в систему так, що перевірка на наявність очі| куваних наслідків здійснюється автоматично.

Процедури надання дозволів передбачають:

• затвердження господарських операцій посадовою особою, щЛ має повноваження;

• складання звітів за видатками;

• комп'ютерне порівняння даних за фінансовим звітом і госі подарськими операціями;

• обмеження доступу до інформації.

Процедури контролю, спрямовані на виявлення фіктивних опеї рацій, мають містити розподіл повноважень з обробки даних.

5.3.4. Процедури контролю за збереженням активів

Процедури контролю групують за принципом обмеження доступи до активів підприємства персоналу, що не має відповідних повноваі жень. Ефективність контролю залежить від правильного розподілу] обов'язків між посадовими особами. Для запобігання шахрайству,] крадіжкам та іншим зловживанням треба обмежити доступ до інфорі мації, що може бути використана для укладення угоди. Передусім це стосується операцій і угод з грошима, страховими та іншими ви| соколіквідними активами. Процедури контролю мають забезпечи-] ти захист активів і облікових записів від фізичного пошкодження.

У комп'ютерній системі обліку доступ до файлів повинно мати вузьке коло посадових осіб. Це особливо важливо в умовах вико-] ристання електронної системи "Клієнт — Банк". У цій системі можливе переміщення грошей за допомогою комп'ютера, що має також велике значення для гарантування безпеки підприємства.

Зокрема, можливі:

• маніпуляція обліковими записами, навмисне використання неправильних (некоректних) бухгалтерських записів або сторно­ ваних записів;

• перекручування даних обліку та звітності;

• фальсифікація бухгалтерських документів і записів — оформ-1 лення завідомо неправильних або фальсифікованих документів! бухгалтерського обліку;

• невідповідне відображення записів у регістрах обліку — не­ навмисне або навмисне неповне відображення фінансової інфор-1

64

мації у системах рахунків, за оцінкою, що відрізняється від прий­нятих норм, тощо;

• "незвичайні операції" і господарські операції, платежі, які, на розсуд аудитора, є зайвими або недоречними.

Система внутрішнього контролю підприємства має на меті: здійснення ефективної й цілеспрямованої діяльності;

• збереження майна;

• якісне документування операцій;

• виявлення можливих помилок і обману.

На практиці кожна система внутрішнього контролю може тільки зменшити, але не усунути можливість обману, помилок, зловживань, знизити рівень небажаного ризику в бізнесі клієнта. Відповідальність і дії аудитора щодо системи внутрішнього контролю клієнта відобра­жені у ННА № 6 "Оцінка системи внутрішнього контролю". За цим нормативом аудитор повинен при складанні плану проведення ауди­торської перевірки ознайомитися з системою внутрішнього контро­лю, оцінити її ефективність як основи для складання фінансової звітності. Аудитор також оцінює ступінь ризику від того, що обман, помилки, зловживання можуть бути не виявлені.