257. Складові фін безпеки держ..

І. Виходячи з суб’єктів, які здійсн фін діяльн можна виокремити: фін безпеку держ., суб’єктів господарюв, фін інституцій(банків, стах компаній), домашніх господарств.

ІІ. Залежно від напрямів захисту:

Бюдж безпека держ - стан забезпеч. платоспроможності держ з урахув.м балансу доходів і видатків бюджетів. Зумовлюється розміром бюджету, рівнем перерозподілу ВВП через бюджет, розміром, характером та рівнем дефіциту бюджету, методами фінансув останнього.

Под безпека - визначається ефективністю под політики держ., яка має оптимально поєднувати фіскальні інтереси держ та індивідуальні, корпоративні інтереси платників податків. З позицій фіскальної достатності проблема податков. безпеки зводиться до забезпеч. держ. таким обсягом податков. надходжень, який є оптимально необхідним згідно з вимогами проголошеної ек. доктрини.

Боргова безпека— певний рівень держ внутр та зовнішньої заборгованості з урахув.м вартості її обслуговув. й ефективності використ. внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвіднош. між ними, достатній для виріш. нагальних соц-ек потреб, який дає змогу зберегти стійкість фін системи країни до внутр і зовніш загроз.

Фін. безпеку банківської системи забезпеченні ефективного використ ресурсного потенціалу, створ. сприятливих умов для реалізації ек інтересів банківських установ, попередженні внутрішніх і зовнішніх загроз банківській системі, створ. умов її стабільного й ефективного функціонув..

Валютна безпека держ. — по-перше, ступінь забезпеченості держ валютними коштами, достатніми для дотрим. позитивного сальдо платіжного балансу, викон. міжнародних зобов'язань, накопич. необхідного обсягу валютних резервів, підтрим. стабільності нац грошової одиниці; по-друге, стан курсоутвор., який захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках і створює оптимальні умови для розвитку вітчизняного експорту, припливу в країну інозем інвестицій, інтеграцїї Укр до світової ек системи.

Грошово-кредитна безпека — такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зрост. та підвищ. реальних доходів насел.. При цьому величина позичкового процента має бути достатньою.

-Інвестиційна безпека

-Фін. безпека фондового ринку

-Фін безпека страхового ринку тощо

259. Основи формув. механізму фін. безпеки.

Основи формув.:

1.Для підвищ. безпеки грошового обігу необхідно визначитися зі спрямованістю грошово-кредитної політики; скоротити обмеж. її здійсн.; враховувати вплив зовнішніх факторів на процес формув. грошової пропозиції; вирішити пит. нормативно-правового регулюв. грошово-кредитної політики;.

2. Для забезпеч. реальної інфляційної безпеки необхідно: правильно і комплексно оцінити вид та справжній рівень існуючої інфляції; розробити дієві заходи попередж. кризових явищ; визначити шлях нормального соціально-економічного розвитку та тип антиінфляційної політики.

3. Для формув. дієвої системи валютної безпеки: чіткий і обгрунтований вибір валютної стратегії держ.; створ. всебічного досконалого нормативно-правового поля та розробка ефективних заходів щодо недопущ. його поруш.; розробка, затвердж. й впровадж. системи порогових значень індикаторів валютної безпеки громадян, підприємств, організацій і установ, комерційних банків та держ.; постійний моніторинг за світовим валютним ринком.

4. Для підвищ. рівня бюджетної безпеки держ. слід законодавче закріпити основні бюджетні принципи; вдосконалити бюджетне планув.; безумовно дотримуватися бюджетно-фінансових і грошово-кредитних пропорцій; розробити систему оцінки бюджетних ризиків; окреслити роль, повноваж. і обов'язки у бюджетному процесі всіх його учасників; оптимізувати кількість головних розпорядників коштів держбюджету; скоротити прихований дефіцит держбюджету; вдосконалити міжбюджетні відносини; запровадити досконалу бюджетну статистику; розробити систему оцінки ефективності використ. бюджетних коштів.

5. Для підвищ. боргової безпеки необхідно; удосконал. законодавчого забезпеч. формув. внутрішньої та зовнішньої заборгованості; опрацюв. та реалізації обгрунтованої стратегії залуч. позик в економіку України; спрямув. запозичених коштів переважно для фінансув. інституціональних змін, розвитку базових галузей економіки та інфраструктури,; побудови дієвої системи управління державним боргом як обов'язкового атрибуту держ. фінансів. 

259. Обґрунтуйте, у чому полягає зв’язок фін. безпеки держ. з фінансовою безпекою суб’єктів господарюв..

Фін. безпека – це фінансовий стан суб’єкта (держ., сусп., юр та фіс особи), який характеризується достатністю фінансових ресурсів для безперервного забезпеченння індивідуальних, виробничих і суспільних потреб, а також фінансових резервів для запобіг. та протидії негативному впливу внутрішніх та зовнішніх чинників.

За  ринкових умов економіки дуже важливого знач. набуває  безпека всіх суб'єктів господарюів.. Економічна безпека  підприємства— це такий стан корпоративних  ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки  та устаткув., прав) і підприємницьких  можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використ. для стабільного функціонув. та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобіг.  внутрішнім і зовнішнім негативним впливам.

     Рівень  безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво  і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні  уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

Безпека суб’єктів господарюв. на пряму залежить від грошово-кредитної безпеки, безпеки фондового ринку, валютної безпеки, безпеки страхового ринку, боргової  безпека а отже і від  фін. безпеки держ. в цілому. 

Крім того, фін. безпека всієї держ. залежить у сукупності від безпеки суб’єктів господарюв.. Якщо, суб’єкти будуть знаходитися в зоні фін. нестабільності та соціальних конфліктів, це призведе до підриву всієї економіки країни, а отже і до фін. безпеки держ..

Тобто, фін. безпека держ. та суб’єктів господарюв. тісно взаємозвязанні та впливають один на одного.

259. Податкові системи країн з розвиненою ринковою економікою, тенденції їх розвитку.

Сучасним  податковим системам властива  вагома частка податков. надходжень  бюджетів в ВНП. У США  – 30%, Японії – 31%, Англії –  37%, Канаді – 37%, Німеччині –  38%, Італії – 40%, Франції – 44%, Бельгії – 46,1%, Нідерландах –  48%, Норвегії – 48,3%, Данії –  52%, Швеції – 61%.

Так, найменші масштаби перерозподілу державою ВНП  характерні для американського варіанта ліберальної ринкової економіки  та японської моделі. У США це зумовлено використ.м податков. політики як засобу держ. регулюв.  економічних процесів, перш за все  як засобу створ. умов, сприятливих  для діяльності промислових компаній, що потребує низького рівня податков.  тягаря в країні. В Японії невелика частка податків у ВНП є наслідком  того, що податкова політика як метод  держ. регулюв. відіграє другорядну роль. Провідна роль належить іншим  методам – державному програмуванню, прямій державній підтримці певних галузей і підприємств (цільові  субсидії і т. ін.).

Найвища частка податков. надходжень у ВНП характерна для шведського варіанта моделі функціональної соціалізації з властивим їй державним  втруч.м передусім не у виробництво, а у відносини розподілу, що зумовлює необхідність акумуляції в руках  держ. значної частки ВНП з  її подальшим використ.м на соціальні  цілі. 

Найвагомішим податковим надходж.м у цих країн є податок з доходу фізичних осіб, що пов’язано із високою часткою заробітної плати у ВВП. Оподаткуванння доходів є прогресивним, завдяки чому реалізується принцип соц. справедливості і також діє як інструмент антиінфляційної політики. Податок на прибуток корпорацій традиційно посідає незначне місце у податков. надходж.х. У багатьох країнах він є також прогресивним.

Співвіднош. прямих і непрямих податків залежить від традицій, рівня доходів на душу насел. (від цього показника залежить фіскальна ефективність прямих податків), податков. культури тощо. Але останнім часом йде тенденція до підвищ. ролі непрямих податків.

259. Склад і структура бюджетних доходів і видатків країн з розвиненою ринковою економікою.

США. Приблизна структура видатків федерального бюджету така: 15 % спрямовується на оборону, приблизно 2 — на освіту, 20 — на охорону здоров'я, 20 — на обслуговув. держ. боргу, 20 % — на соціальне забезпеч.. Освіта переважно фінансується з місцевих бюджетів та бюджетів штатів. Близько 40—60 % доходів регіональних бюджетів штатів та територіальних одиниць формуються за рахунок трансфертів.

Німеччина. Сучасний бюдж. устрій ФРН також має три рівні — федеративний, земельний і общинний. Найбільшу групу витрат становлять соціальні виплати, особливо такі статті витрат, як пенсії, виплати допомог із безробіття, перенавч. безробітних і фінансув. бірж праці. Ключовим пунктом соц. політики є збільш. "батьківських грошей" — допомоги при народженні та догляду за дитиною.

Великобританія.

Фін. система Великої Британії складається:

• з держ. бюджету;

• місцевих бюджетів;

• спеціальних позабюджетних фондів;

• фінансів держ. підприємств та корпорацій.

Головну роль у фінансовій системі відіграє бюджет центрального уряду (Держ. бюджет Великої Британії), який складається з двох частин: звичайного бюджету та Національного фонду позик

Зі звичайного бюджету здійснюються переважно видатки поточного характеру. Вони поділяються на

1. видатки, які щорічно затверджуються парламентом (приблизно 96 % загального обсягу)

2. витрати постійного обслуговув., які не затверджуються парламентом (видатки на утрим. королеви)

Національний фонд позик відображає операції держ. інвестиційного характеру щодо отрим. позик та над. кредитів. Головними напрямками його витрат є погаш. держ. боргу та сплата відсотків за ним, над. кредитів органам місцевої влади, здійсн. інвестиційних проектів.

Частка місцевих бюджетів у бюджетній системі коливається на рівні ЗО %. Основні напрямки спрямув. коштів місцевих бюджетів такі: житлове та шляхове господарство, освіта, місцева влада та самоврядув., судова система, заходи з охорони навколишнього середовища, поліція. Головне джерело місцевих бюджетів — муніципальний податок (справляється залежно від вартості майна та кількості дорослих членів сім'ї).

Франція.

Держ. бюджет Франції складається з двох складових:

1. фінансові ресурси, операції з якими є остаточними. До них належить усе фінансув., яке за своїм економічним змістом має безповоротний характер і здійснюється в межах даного бюджетного року. Такі видатки можуть бути як поточними, так і капітальними (90 % );

2. операції кредитного характеру, які передбач. поверн. коштів і за строками реалізації можуть виходити за межі даного бюджетного року (10 %).

Місцеві бюджети в частині видатків складаються з двох основних розділів: бюджети поточної діяльності (функціональний) та бюджети нового будівництва (інвестув.). Джерела доходів поділяються на внутрішні (доходи від муніципальної власності, місцевого господарства, податкові) та зовнішні (дотації, кредити, як державні, так і приватні).

У країні більше третини всіх поточних витрат місцевих органів влади доводиться на утрим. адміністративно- силового апарату (поліція, цивільна оборона, пожежна охорона, управління), третина — на освіту, культуру; важливою статтею витрат є розвиток інфраструктури.

Японія. Особливу увагу уряд Японії приділяє розвитку науки і освіти, які розглядає як головний чинник економічного зрост.. У складі витрат на науку більше 15 % становлять асигнув. на соціальні науки, а на природничі та технічні науки виділяються близько 85 % видатків. За рахунок держ. бюджету фінансуються: дорожнє будівництво, роботи з розвитку авіаційного і залізничного транспорту, системи зв'язку, витрати з ліквідації наслідків стихійних лих та ін.

Величезну частину витрат держ. бюджету становлять соціальні витрати, серед них — пенсії. Японський уряд звертає значну увагу на створ. гідного рівня життя особам літнього віку.

Дохідна частина бюджету Японії складається з податков. і неподатков. надходжень. Порівняно з іншими країнами, частка неподатков. надходжень достить висока. До них належать доходи від орендної плати, продажу земельних ділянок й іншої нерухомості, пені, штрафи, доходи від лотерей, позики та ін.

259. Моделі фінансових відносин країн з розвиненою ринковою економікою.

У країнах з ринковою економікою моделі фінансових відносин будуються та розділяються відповідно до держ. централізації ВВП. Існує 3 моделі:

Американська модель, яка заснована на максимальному рівні самозабезпеч. фізичних і самофінансув. юридичних осіб, характеризується незначним рівнем бюджетної централізації 25—30%. Фін. втруч. в економіку зведене до мінімуму. У соціальній сфері забезпечуються тільки ті верстви насел., які не в змозі обійтися без держ. допомоги. Дана модель притаманна США, Канаді.

Модель створює максимальну фін. стимуляцію: з одного боку, вона дає можливість заробляти, з іншого — вимагає цього. Це досить жорстка і жорстока модель, але вона водночас і високоефективна, оскільки заснована, по суті, на примусовій фінансовій стимуляції.

Західноєвропейська модель характеризується поміркованим рівнем централізації ВВП у бюджеті  35—45%. За рахунок вищого рівня централізації ВВП більш розгалуженою є і державна соціальна сфера, насамперед у галузі освіти. Сутність моделі зводиться до паралельного функціонув. держ. і комерційних установ у соціальній сфері. Притаманна дана модель майже всім європейським країнам: Франція, Швейцарія, Польша тощо).

Скандинавська модель передбачає досить високий рівень бюд­жетної централізації ВВП — 50—60%. Відповідно вона характеризується розгалуженою державною соціальною сферою як у галузі освіти, так і охорони здоров’я. Вона створює клімат упевненості й соц. врівноваженості. Однак така модель можлива тільки за умов, по-перше, високого рівня ВНП на душу насел., який забезпечує високий рівень і сусп., і індивідуального спожив., і, по-друге, високого рівня культури та свідомості народу, відповідного ставл. до праці й поваги до держ. сектора (Японія, Китай тощо).

259. Боргова політика розвинених країн.

В економічно розвинутих країнах протягом останніх років Держ. борг зростає дуже швидко, тоді як темпи зрост. ВВП знижуються . У такому випадку залуч. позикових коштів не тільки втрачає свій позитивний ефект, а й навпаки, може призвести до негативних наслідків, таких як зменш. обсягів золотовалютного резерву, девальвації нац. валюти та зрост. рівня інфляції, а разом з цим і до втрати інвестиційної привабливості країни.

Зараз достатньо швидко зростає як рівень загального зовнішнього боргу, який включає всі боргові зобов’яз. резиденттів перед нерезидентами, так і рівень суверенних зовнішніх запозичень в економічно розвинутих країнах. Це спричиняє певну невизначеність на міжнародному ринку держ. боргових цінних паперів.

Майбутня динаміка боргового навантаж. держав залежатиме від таких факторів, як темпи економічного зрост., характер грошово-кредитної та бюджетно-податков. політики уряду.

З огляду на зрост. зовнішньої заборгованості в країнах з розвиненою економікою в найбільшій мірі зумовлено тим, що їх виробництво скоротилося і, як наслідок, знизилася дохідна частина бюджету, а його витрати навпаки зросли. Видатки зростають як внаслідок старіння насел. країн, що потребує додаткових соціальних витрат, так і через те, що уряди за останні роки активно підтримували внутрішню економіку. У зв’язку з цим з’явилися надмірні бюджетні дефіцити, які покриваються шляхом зовнішніх запозичень. За таких умов економіка відчуває достатньо велике боргове навантаж..

Особливо небезпечна ситуація в тих країнах, яким зараз необхідне рефінансув. за попередніми борговими зобов’яз.ми, оскільки реальний сектор економіки не забезпечує достатніх надходжень для того, щоб погасити накопичені борги без залуч. нових позик.

Найбільші проблеми серед розвинутих економік на сьогодні відчувають такі європейські країни, як Греція, Італія, Іспанія, Португалія та Ірландія. Певні фінансові труднощі можуть виникнути і в Японії. В зону ризику потрапляють й інші держ., темпи зрост. боргового портфеля яких перевищують темпи зрост. їх економіки.

При негативному розвитку подій можуть постраждати також країни-контрагенти.

Існує декілька причин, за якими подальше зрост. держ. боргу для економічно розвинутих країн може бути небезпечним:

– чим більше поточне суверенне боргове навантаж., тим дорожчим буде його обслуговув. в майбутньому (якщо зростає урядовий валовий борг, то відповідно збільшуються і ризики, пов’язані з управлінням ним). Така ситуація небезпечна тим, що уряду доведеться збільшувати витрати держ. ресурсів на покриття виплат за своїми борговими зобов’яз.ми, а статті витрат необхідно буде скорочувати.

– збільш. процентних ставок за міжнародними суверенними облігаціями стимулює загальне підвищ. відсоткових ставок в країні, оскільки зростає вартість залученого капіталу для корпоративного сектора, що призводить до зниж. темпів економічного зрост.;

– якщо дохідність за облігаціями значно зростає, відбувається перетік. капіталу з реального сектора, оскільки інвесторам вигідніше вкладати кошти у фінансові інструменти, адже дохідність за ними достатньо висока.