51.Обґрунтуйте, яким чином фін. Політика держ. Може впливати на фін. Діяльність суб’єктів господарюв..

Фін. політика-комплекс дій і заходів, що здій­снюються державою в межах наданих їй функцій та по­вноважень у сфері фін. діяльності суб'єктів гос­подарюв. та фінансових інституцій, громадян і безпосередньо держ. з метою виріш. певних за­вдань і досягн. поставлених цілей.

У широкому розумінні вона відображає усі сторони функц. фінансів і охоплює монетарну (грошово-кредитну) та фіскальну політики.

Фіскальну політику дещо умовно можна поділити за двома напрямами-на податкову і бюджетну. Податкова політика характеризує діяльність держ. у сфері оподаткув.-установл. видів та співвіднош. податків, визнач. платників та підходів до них (уніфікований чи диференційований), установл. ставок оподаткув., над. податков. пільг тощо. Вона відображає як потреби держ. у коштах, так і вплив податків на діяльність підприємств і громадян. Бюджетна політика являє собою діяльність щодо формув. бюджету держ., його збалансув., розподіл бюджетних коштів тощо. Залежно від структури бюджетних видатків ця політика може мати соціальне, економічне чи військове спрямув.. Крім того, бюджетна політика визначає засади бюджетного устрою країни і побудови її бюджетної системи, а також організацію міжбюджетних відносин.

Залежно від завдань, на розв’яз. яких спрямована фін. політика, вона поділяється на такі види:=політика стабілізації;

=політика економічного зрост.;

=політика стримув. ділової активності.

Політика стабілізації спрямована на підтрим. макроек. рівноваги на основі сталих обсягів виробництва при стабільності цін. Її реалізація ґрунтується на забезпеченні стабільних обсягів фінансових ресурсів при сталих пропорціях розподілу і перерозподілу отриманих доходів. Розрізняють два різновиди цієї політики, які досить суттєво відрізняються один від одного. Перший-це політика стабілізації після економічного спаду, яка має стимулюючий характер. Другий-політика стабілізації в період економічного піднес., яка має обмежувальне спрямув..

Політика економічного зрост. спрямована на досягн. необхідного для країни рівня щорічного збільш. обсягів ВВП з урахув.м її потенціалу. Вона націлена на розшир. обсягу фінансових ресурсів та забезпеч. їх доступності як за цінами, так і за умовами залуч.. Реалізація фін. політики економічного зрост. може здійснюватися трьома основними способами-через зрост. держ. видатків, зниж. рівня оподаткув. та провед. політики «дешевих грошей». Використ. держ. видатків як стимулу зрост. ВВП відбиває прямий Держ. вплив на основі фінансув. економічних потреб. Це фінансув. відображає приплив додаткових зовнішніх ресурсів, необхідних підприємствам для розшир. обсягів виробництва. Зниж. рівня оподаткув. веде до збільш. маси внутрішніх ресурсів підприємств. Політика «дешевих грошей» полягає у мінімізації процентних ставок за кредитами і розширює можливості підприємств у залученні кредитних ресурсів. Політика стримув. ділової активності використ. для регулюв. економічного циклу з метою запобіг. кризи надвиробництва чи недопущ. виснаж. економіки внаслідок надмірних темпів економічного зрост.. Вона здійснюється такими самими способами, як і за політики економічного зрост., тільки у зворотному напрямі — скороч. держ. видатків, підвищ. рівня оподаткув., установл. високих процентних ставок за кредитами.

Отже, залежно від того, яку саме фін. політику проводить даржава, виробництво буде стимулюватися або стримуватися.

52.Обґрунтуйте взаємозв’язок фін. права і фін. політики.

Фін. право можна характеризувати з різних позицій. З одного боку, це самостійна галузь права із визначеним предметом та методами правового регулюв., з іншого-це галузь законодавства, що є сукупністю законів та інших нормативно-правових актів, у яких фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираж. і становлять джерело фін. права. До джерел фін. права належать: Конституція-Основний Закон Укр;загальні та спеціальні закони;постанови Верховної Ради Укр;укази Президента Укр; постанови та декрети КабМіну Укр; відомчі нормативно-правові акти (постанови Правління НБУ; накази Міністра фінансів; розпорядж. Держ. казначейства Укр); міжнародні правові акти, звичаї та стандарти, що ратифіковані парламентом та входять до національного законодавства

Фін. політика-комплекс дій і заходів, що здій­снюються державою в межах наданих їй функцій та по­вноважень у сфері фін. діяльності суб'єктів гос­подарюв. та фінансових інституцій, громадян і безпосередньо держ. з метою виріш. певних за­вдань і досягн. поставлених цілей.

Предметом дослідж. фін. права як галузі права, науки, навчальної дисципліни є не всі фінанси, а лише ті відносини, в яких безпосередню участь бере держава. Фін. діяльність держ. - це здійсн. нею видатків та отрим. доходів з метою реалізації завдань соціально-економічного розвитку. Всі дії органів держ. в галузі фінансів і всі відносини, що виникають між ними при мобілізації, розподілі та використанні фондів коштів, одержують характер правових дій та правових відносин, тобто фінанси держ. відбиваються в її фінансовому праві як у сукупності норм, що регулюють її фін. господарство. Тобто, фін. право належить до галузі публічного права і складається з норм, що регулюють мобілізацію, розподіл і витрач. коштів, а також покликані сприяти рівновазі доходів і видатків держ..