58.Об’єктивна необхідність, сутність і характерні ознаки податків

Податки встановлюються для утрим. держ. структур і для фін. забезпеч. викон. ними функцій держ.- управлінської, оборонної, соц. та ек..Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового признач..

Податок-це плата сусп. за викон. державою її функцій, це відрахув. частини вартості ВВП на загально суспільні потреби, без задовол. яких сучасне суспільство існувати не може. Відсутність податків паралізує фін. систему держ. в цілому, робить її недієздатною і, в кінцевому підсумку, позбавленою будь-якого сенсу.

Сутність податків слід розглядати в наступних аспектах:

характеристика податку як ек. категорії

за формою прояву податков. відносин

характеристика податків з організаційно-правової сторони

За економічною сутністю податки характеризуються економ. відносинами, які склалися у державі з юр. і фіз.ос. з приводу примусового вилуч. частини створеної вартості і формув. фонду фінансових ресурсів держ..

За формами прояву категорії податку є види податков. платежів, які встановлюються законодавчими органами влади.

З організаційно-правової сторони податок - це обов'язковий платіж, який надходить у бюдж. фонд у визначених законом розмірах і встановлені строки.

Основними характерними особливостями податку є те, що він: -стягується на умовах безповоротності. Поверн. податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачено пільги щодо даного податку; -має односторонній характер встановл.. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлено від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротний. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов'яз. держ. вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;  -на відміну від ін обов'язкових платежів, може бути сплачений лише до бюджету, а не до ін грошового централізованого або децентралізованого фонду; -категорія не тільки правова, але й економічна, оскільки це форма перерозподілу нац доходу. При сплаті податков. платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність всієї держ.;

-виступає як індивідуальна безоплатність і виражається в тому, що при його стягненні держава не бере на себе обов'язків з над. кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює їхньому платежу.

59. Функції податків.

Податок-це плата сусп. за викон. державою її функцій, це відрахув. частини вартості ВВП на загально суспільні потреби, без задовол. яких сучасне суспільство існувати не може.

1)фіскальна – характеризує суспільне признач. податків, тобто визначає роль податків у формуванні бюджетного фонду держ.

У контексті даної функції можна визначити наступні вимоги до податків:достатність, регулярність, стабільність, рівномірність розподілу по території. Суть фіскальної функції податків полягає в тому, що вони є інструментом перерозподілу доходів юридичних і фіз. осіб на користь держ..

2)стимулююча – через дану функцію держава впливає на процес розширеного відтвор., стимулюючи його розвиток, впливає на нагромадж. капіталу, держава через цю функцію може розширювати платоспроможний попит насел., може стимулювати інвестиційну активність і може створювати додаткові стимули до праці та ін.

Стимулююча роль податків може бути реалізована наступним чином:

1.шляхом звільн., повного або часткового, від сплати податку окремих осіб або окремих категорій платників.

2.шляхом повного або часткового звільн. об’єкта від оподаткув.

3.шляхом встановл. неоподаткованого мінімуму

4.шляхом використ. податков. кредиту

5.шляхом зниж. ставки податку

6.шляхом встановл. податков. преференцій (у вигляді інвестиційного податков. кредиту і цільвої податков. пільги)

3)регулююча (іноді її обєднують зі стимулюючою функцією) – через податки держава може впливати на різні сторони діяльності платника.

Також виділяють ще розподілну (здійснюється формув. дохідної частини бюджету з подальшим направл.м цих доходів на фінансув. різноманітних заходів, пов'язаних з реалізацією державою своїх функцій) та контрольну функції (оцінюється ефективність кожного податку і податков. системи в цілому)

Опарін на лекціях так казав: Що крім двох загальних ф-цій іноді!!! виіляють ще стимулюючу функцію. Але сам по собі податок нічого не стимулює. Цю роль виконують пільги пов’язані з повним чи частковим звільн.м від податків. Деякі вчені виділяють ще розподільну та перерозподільну ф-цію податків. Навряд чи це виправдано. Розподільну ф-ції виконують фінанси в цілому, а перерозпод бюджет чи інші цільові фонди.

59. Елементи системи оподаткув., їх характеристика.

Об'єкт податку вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком. Ще називають податковою базою.

Суб'єкти оподаткув. - це особи (юридичні або фізичні), на яких покладено обов'язки сплачувати, утримувати та перераховувати податки до бюджету. Платника податку треба відрізняти від справжнього носія податку (кінцевого споживача) - особи, на яку податок припадає наприкінці усіх процесів переклад..

Джерелом податку називають дохід, з якого платник сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткув. (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), а може і не мати стосунку до об'єкта оподаткув. (наприклад, податки на майно і землю, які перебувають в особистому користуванні і не приносять доходу їх власникам).

Одиниця оподаткув. (або масштаб вимірюв.) є одиниця вимір (фізичного чи грошового) об’єкта оподаткув..

Податкова квота – це чатка податку в доході платника. Под квота х-є рівень оподаткув.. З погляду соц. справедливості механізм оподаткув. обов’язково має вкл. под. квоту. Однак, річ у тім, що тоді значно зменшується податков. вплив і можливості використ. податків як фінансових регуляторів. Тому в практиці оподаткув. податкові квоти законодавчо не встановлюються.

Ставка податку - це законодавче встановлена величина податку на одиницю виміру бази оподаткув.. Існують два підходи до встановл. податков. ставок: універсальний і диференційований. За універсального встановлюється єдина для всіх платників ставка, за диференційованого – кілька.

За способом побудови ставки податку поділяютьна тверді та процентні.

Тверді – встановлюються у грошовому вимірі на одиницю оподаткув. в натуральному обчисленні.

Процентні ставки – встановлюються щодо об’єкта оподаткув., який має грошовий вимір.

Процентні ставки можуть бути:

-пропорційні – єдині ставки, що не залежать від розміру об’єкта оподаткув.

-прогресивні – такі ставки, розмір яких зростає в міру збільш. обсягів об’єкта оподаткув.

-регресивні ставки – зменшуються в міру зрост. об’єкта оподаткув..

Податкова квота - частка податку в доході платника. Вона характеризує рівень оподаткув. і може бути як в абсолютному, так і у відносному вимірах.

59. Податкові пільги, їх види та регулюючий вплив.

Згідно з діючим податковим законодавством України передбачені наступні форми над. податков. пільг:– встановл. мінімуму, який не оподатковується;– вилуч. з оподаткув. певних елементів об’єкта оподаткув.;– звільн. від оподаткув. окремих осіб або категорій платників податків;

– зменш. податков. ставок;– застосув. цільових податков. пільг, у т. ч. податков. кредитів.Крім вищезазначеної класифікації податков. пільг, існує ще наступний їх поділ на основі віднес. пільг на прибуток або витрати платника, впливу на елементи податков. механізму. Відповідно до цього пільги поділяються на три основні види: вилуч., знижка, податков. кредит.

Вилуч. (відрахув.) – вид податков. пільги, при якій відбувається вилуч. окремих складових частин із загальної бази оподаткув. з метою її зменш.. Вилуч. — це податкові пільги, спрямовані на вик­люч. з оподатковуваного доходу окремих предметів (об'єктів оподаткув.).

Механізм над. такого виду пільг безпосередньо проектується на об’єкт оподаткув., який зменшується. Подібні зменш. можна класифікувати наступним чином:– за видами платників: повні (надаються всім платникам) або часткові (надаються визначеним категоріям платників);– за термінами дії: постійні (які діють постійно протягом тривалого часу) або тимчасові (які діють протягом визначеного заздалегідь, обмеженого періоду);– за видами об’єкта: майнові (відрахув. визначеної частини майна, що оподатковується) та прибуткові відрахув. (застосовуються до частини прибутку платника);– за видами діяльності.Знижка – це вид податков. пільги, яка зменшує податкову базу або суму податку на визначені розміри. Величина цієї знижки визначається сумою витрат платника, які законодавчо виводяться з-під оподаткув. шляхом зменш. на еквівалентну величину податков. бази. Шляхом над. такого виду пільг держава стимулює розвиток пріоритетних для сусп. напрямів діяльності господарюючих суб’єктів. Виділяються такі види знижок:– лімітовані, розмір яких прямо обмежений;– нелімітовані, при яких підсумкова база оподаткув. може зменшуватися на всю суму витрат платника податків.Податков. кредит – вид пільг, при якому звільн. стосується загальної суми податков. платежу, нарахованого для сплати.Податков. кредит – це сума, на яку платник має право зменшити податкове зобов’яз. звітного періоду згідно з нормами, передбаченими подат законодавством( на-д, виключити із суми нарахованого у середині країни податку на прибуток, сплаченого за кордоном; зменшити податкове зобов’яз. по податку на додану вартість, на суму ПДВ, сплаченого платником цього податку у звітному періоді у зв’язку з придб.м товарів,ротыт, послуг). За формами над. податкові кредити поділяються на:– зниж. ставки податку;

– скороч. оподатковуваної суми;– перенес. терміну сплати або сплата податку частинами;

– поверн. раніше сплаченого податку (частини податку);– зарахув. раніше сплаченого податку в рахунок майбутніх платежів.В Україні податков. кредит застосовується у вигляді перенес. терміну сплати податков. платежу суб’єкта господарюв. до бюджету відповідного рівня, наданого органом податков. служби у формі кредитної угоди, за умови використ. платником податків звільнених коштів на законодавчо визначені цілі.Податкові пільги є дієвим інструментом реалізації регулюючої (стимулюючої) функції податков. політики держ., який застосовується урядами багатьох країн світу з метою стимулюв. накопич. капіталу, інвестиційної активності, інноваційної діяльності, підвищ. конкурентоспроможності нац. продукції, розвитку окремих галузей економіки, розшир. експорту, збільш. зайнятості та для виріш. багатьох інших проблем.

Слід наголосити, що над. податков. пільг без їх системного обґрунтув. призводить до негативних наслідків для економіки держ., а саме: викривл. конкурентного середовища, збереж. неефективних та неприбуткових суб’єктів у структурі народного господарства, отрим. збитків, пов’язаних із демпінговою політикою, нерівномірний розподіл податков. тягаря між господарюючими суб’єктами.