141.Поясніть, у чому полягає зв’язок між бюджетним дефіцитом, державним кредитом і державним боргом.

Головною причиною наявності держ. кредиту в сучасних умовах є дефіцит бюджетних коштів. І тому Держ. кредит безпосередньо пов'язаний з бюджетним дефіцитом, будучи джерелом його покриття. В окремих випадках з його допомогою можуть мобілізовуватись кошти у фонди цільового признач. чи під цільові проекти. Крім того, до системи держ. кредиту належать позики, що надаються під державні гарантії та на поповн. валютних резервів центрального банку від Міжнародного валютного фонду.

Використ. державою у своїй фінансовій політиці залуч. коштів на кредитній основі зумовлює формув. держ. боргу і необхідності чіткої системи управління ним.

142.Поясніть відмінності між державним кредитом і умовним державним кредитом.

Держ. кредит-це специфічний елемент держ. фінансів, в якому держава відіграє роль позичальника коштів (найчастіше), кредитора або гаранта поверн. коштів.

У систему держкредитних відносин включається також і умовний Держ. кредит, коли держава виступає в ролі гаранта за кредити, надані іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним об'єдн.м.

Умовний Держ. кредит виступає гарантованими позиками. За гарантованими позиками уряд реально несе фін. відповідальність тільки у разі неплатоспроможності платника. У нашій країні створені умови для відродж. гарантованих позик у зв’язку з над.м місцевим органам влади, а також окремим господарським структурам права проводити операції щодо уклад. позик.

Держ. кредит може здійснюватися лише з метою фінансув. дефіциту держ. бюджету, підтримки платіжного балансу та поповн. валютних резервів, на інші цілі, встановлені законом України в кожному окремому випадку.

Умовний Держ. кредит– зобов’яз. держ. в особі Кабінету Міністрів України, що діє через Міністерство фінансів України, повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у випадку невикон. позичальником, іншим ніж Україна, зобов’язань щодо поверн. грошових коштів на умовах строковості та платності.

Отже, як бачимо, в окремих випадках уряд може гарантувати безумовне погаш. позики, випущеної органами влади й управління нижчого підпорядкув. або окремими господарськими організаціями, а також виплату процентів по ній.

143.Поясніть відмінності між поточним і капітальним державним боргом.

Держ. борг-це сума заборгованості держ. своїм кредиторам. Розрізняють поточний і капітальний Держ. борг. Поточний борг-це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році й належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на даний момент позик. Капітальний борг-це загальна сума заборгованості й процентів, що мають бути сплачені за позиками.

144.Поясніть відмінності між рефінансув.м та реструктуризацією держ. боргу.

Рефінансув. держ. боргу – це погаш. основної заборгованості й процентів за рахунок коштів, отриманих від розміщ. нових позик або шляхом заміни короткострокових зобов’язань на середньо- чи довгострокові. Для успішного застосув. механізму рефінансув. необхідна висока фін. репутація країни-позичальника.

Реструктуризація заборгованості полягає в тому, що на певних умовах відстрочується виплата частки боргу.

145.Поясність відмінності між такими методами управління державним боргом, як конверсія, консолідація та уніфікація.

Управління державним боргом-це комплекс заходів, що здійснює держава в особі її уповноважених органів з визнач. умов залуч. коштів, їх розміщ. і погаш., та забезпеч. платоспроможності держ..

Конверсія – це зміна дохідності позики. Держава, як правило, зменшує розмір процентів, які мають виплачуватись за позиками.

Консолідація – зміна умов позики щодо часу її чинності (тривалості) з можливою зміною величини позикового відсотка, зокрема перетвор. неДерж. кредит коророткострокових держ. позик у довгострокові, об'єдн. кількох держ. позик попередніх років в одну позику. Консолідація і конвертація можуть проводитись одночасно.

Уніфікація позик – це об’єдн. кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики

146.Економічна сутність і признач. місцевих фінансів.

У сучасних правових державах місцеві органи влади входять до загальної системи організації держ. влади, а їхня компетенція визначається центральною владою. Однак залишається перелік таких справ, які держава вважає за доцільне передати для розв’яз. місцевим органам влади. Для цього потрібні відповідні ресурси. Це і є об’єктивною причиною для функціонув. місцевих фінансів.

Місцеві фінанси-це система формув., розподілу й використ. грошових та ін фінансових ресурсів для забезпеч. місцевими органами влади покладених на них завдань і функцій. Склад місцевих фінансів: місцеві бюджети, фінанси підприємств, організацій та установ комунальної форм власності. Структурні елементи місцевих фінансів: видатки, доходи, способи їх формув., місцеві фінансові інститути, суб’єкти і об’єкти системи та відносини між суб’єктами системи, системою й іншими ланками фін. системи держ..

Метою фін. діяльності місцевих органів влади є задовол. суспільних інтересів і потреб та сприяння соціально-економічному розвитку регіону.

Природно, що інший прояв суті місцевих фінансів-соціальний. Виявляються найрізноманітніші відносини між учасниками виробничої і невиробничої сфери, з одного боку, та підприємствами і державою, з другого, наприклад:

– фінансув. установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпеч. і соціального захисту насел.;

-використ. місцевих фінансових ресурсів на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища, відновл. пам'яток природи і культури, що перебувають у віданні відповідних органів влади; на упорядкув. міст, сіл, селищ, утрим. і капітальний ремонт житлового фонду та об'єктів комунального признач., мережі шляхів відповідного підпорядкув.; на утрим. органів самоврядув.; на захист прав споживачів тощо.

147.Функції місцевих фінансів.

Місцевим фінансам притаманні такі функції: розподільна, контрольна та стимулююча.

Розподільна функція місцевих фінансів виявляється у порядку формув. доходів і видатків місцевих бюджетів, цільових фондів органів місцевого самоврядув., за допомогою яких проходить складний процес забезпеч. їх фін. ресурсами, необхідними для викон. покладених на місцеве самоврядув. завдань. Кошти, що акумулюються у місцевих бюджетах і цільових фондах, розподіляються і використовуються на задовол. різноманітних місцевих потреб. Крім того, через систему міжбюджетних відносин фінансові ресурси, зосереджені на загальнодержавному, обласному і районному рівні, перерозподіляються між окремими адміністративно-територіальними одиницями з метою провед. фін. вирівнюв..

Контрольна функція місцевих фінансів реалізується, зокрема, в діяльності органів місцевого самоврядув. при складанні проектів місцевих бюджетів, їх розгляді і затвердженні, а також виконанні і складанні звіту про викон. місцевих бюджетів. Сфера дії контрольної функції не обмежується місцевими бюджетами, а включає інші фонди грошових коштів та загалом усі фінансові ресурси та майно, які знаходяться у розпорядженні місцевого самоврядув.. Контрольна функція місцевих фінансів спрямована на забезпеч. передбачених пропорцій розподілу і перерозподілу фінансових засобів, їх цільове та економне використ..

Стимулююча функція місцевих фінансів полягає у створ. таких умов, за яких органи місцевого самоврядув. стають безпосередньо зацікавленими у збільшенні обсягів доходів бюджетів, додатковому залученні надходжень як загальнодерж., так і місцевих податків і зборів, пошуку альтернативних джерел доходів, ефективному використанні фінансових ресурсів, які надходять у їх розпорядж.. Реальним втіл.м стимулюючої функції є чинний порядок формув. власних доходів місцевих бюджетів, заохоч. перевикон. запланованих показників надходжень загальнодерж. податків і зборів, самостійність у використанні додатково залучених коштів та ін.

Також можна сказати, що місцеві фінанси виконують фіскальну функцію. Це дозволяє забезпечувати фін. ресурсами розв’яз. завдань, покладених на місцеві органи влади. Місцеві органи влади мають право в межах чинного законодавства встановлювати місцеві податки та збори, надавати пільги зі сплати податків, що надходять до місцевих бюджетів.