206. Обґрунтуйте, що колективне страхув. Є найбільш ефективною формою створ. Страхових фондів.

Створ. колективних страхових фондів ґрунтується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Суть відносин страхув. полягає в тому, що формув. страхових фондів здійснюється за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодув. збитків з цих фондів проводиться для тих, хто їх зазнав унаслідок певних подій і обставин.

Колективне страхув. є найбільш доцільною, економною, ефективною і раціональною формою створ. страхових фондів. Порівняно з самострахув.м воно значно дешевше, оскільки засноване на солідарній відповідальності. Ці витрати юридичних і фізичних осіб характеризують їх плату за зниж. рівня ризику фінансових втрат. Раціональна організація фін. справи означає її надійність і раціональність: з одного боку, наявність централізованих коштів забезпечує високі гарантії відшкодув. збитків, з іншого – дає змогу ефективно використовувати тимчасово вільні кошти на фінансовому ринку.

207. Обґрунтуйте переваги і недоліки фондів самострахув. Та колективних страхових фондів.

Самострахув. ґрунтується на індивідуальній відповідальності й полягає в тому, що кожна юридична і фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних ресурсів і доходів. Це дорога і не раціональна форма. Дорога тому, що кожний суб’єкт повинен витрачати кошти на їх створ. в повному обсязі можливих збитків, що зменшує його фінансові можливості. Нераціональна тому, що вона передбачає в масштабах сусп. вилуч. з обігу значних фінансових ресурсів. Відтак сфера самострахув. обмежена мінімальними потребами і виражається насамперед у створ. фінансових резервів суб’єктами господарюв. та певному резервуванні коштів фізичними осо-бами.(найпоширеніша в банківській сфері через вищий ступін ризику та рівень відповідальності).

Колективне страхув. є найбільш доцільною, економною, ефективною і раціональною формою створ. страхових фондів. Порівняно з самострахув.м воно значно дешевше, оскільки засноване на солідарній відповідальності. Ці витрати юридичних і фізичних осіб характеризують їх плату за зниж. рівня ризику фінансових втрат. Раціональна організація фін. справи означає її надійність і раціональність: з одного боку, наявність централізованих коштів забезпечує високі гарантії відшкодув. збитків, з іншого – дає змогу ефективно використовувати тимчасово вільні кошти на фінансовому ринку.

208. Обґрунтуйте взаємозв’язки між страховим і фінансовим ринками.

Фін. ринок- це ринок, на якому визначаються попиті пропозиція на різноманітні фінансові ресурси. Товар – це гроші, надані у тимчасове або постійне користув..

Страховий ринок –це сфера екон відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється акт їх купівлі-продажу.

Взаємовідносини з фінансовим ринком характеризують розміщ. на ньому тимчасово вільних коштів страхових фондів і отрим. від цього доходів. Ці доходи розподіляються на дві частини. Одна з них формує доходи страхових компаній і становить певну частину їхнього прибутку. Друга частина спрямовується безпосередньо на формув. страхових фондів. Вона характеризує здешевл. страхув. для страхувальників за рахунок використ. їхніх коштів (страхових платежів) на фінансовому ринку. Це важлива складова раціонального і ефективного використ. фінансових ресурсів країни в цілому.

240.Фінансовий менеджмент підприємни-цьких організацій, його сутність і завд..

Фінансовий менеджмент як наука є системою знань що­до ефективного управління грошовими фондами і фін. ресурсами підприємств для досягн. стратегічних цілей і виріш. тактичних зав­дань.

Як система управління, фінансовий менеджмент організовує взаємини всередині підприємства і за його межами. Всередині підприємства форму ється відповідна мотивація співробітників, що поєднує цілі підприємства і суб'єкта управління — фін. менеджера на основі особистої заціка­вленості в збільшені прибутковості, а також можливості кар'єрного зрос­т..

Фінансовий менеджмент має виражену специфіку — управ­ління грошовими потоками, тому його функції значною мірою зумовлені завд.ми фінансів підприємств. Викон. розподільної функції зосере­джене на забезпеченні ефективної структури капіталу підприємства та фо­рмуванні фондів фінансових ресурсів. Будучи пріоритетною системою в загальній структурі управління, фінансовий менеджмент покликаний орга­нізувати фінансові потоки таким чином, щоб забезпечити ефективний і безперебійний відтворювальний процес на підприємстві. Забезпеч. до­статності грошових коштів для нормального функціонув. підприємст­ва, збалансованість матеріальних і фінансових ресурсів на всіх стадіях кру­гообігу досягаються завдяки відтворювальній функції фін. менеджменту.

Ще одна функція фін. менеджменту — організаційна, її реаліза­ція забезпечує системний підхід до організації управління грошовими по­токами і фондами, взаємодії функціональних структур підприємства з ме­тою досягн. наміченого фін. результату. Організаційна функція передбачає взаємозв'язок ресурсів у просторі та часі.

Фін. планув. як функція фін. менеджменту визначає кількісну оцінку передбачуваних процесів і заходів. Базуючись на аналізі господар. діяльності підприємства, фін. планув. формує кон­кретні показники, задає економічні пропорції розвитку завдяки розподілу фінансових ресурсів. Як самостійну функцію фін. менеджменту можна назвати прогнозув.. Довгостроковий прогноз показників фін. діяльності підприємства і кінцевих результатів заходів, що проводяться, дозволяє ви­явити певні тенденції, що складаються на ринку. Екстраполюючи їх на тривалий період, можна розробити варіанти стратегії й тактики для досяг­н. наміченої мети підприємства.

Стимулююча функція фін. менеджменту забезпечує необхід­ну мотивацію як власникам, так і колективу підприємства загалом. Заці­кавленість у високій результативності власної праці забезпечується відповідною організацією системи оплати. Використ. ресурсів стає ефектив­ним, якщо особистий внесок працівника в нарощув. капіталу забезпе­чується помітним його заохоч.м.

Контрольна функція фін. менеджменту відображає стан кру­гообігу ресурсів, ефективність господарюв., забезпечує контроль за управлінськими ріш.ми в галузі фінансів, передбачаючи аналіз чинни­ків, що стали причиною відхил. від запланованих параметрів. Конт­роль і аналіз дозволяють визначити закономірності і тенденції в динаміці натуральних і вартісних показників, розкрити наявні внутрішні резерви.

241.Суб’єкти бюджетного та податков. контролю, їх функції.

До суб'єктів загального контролю належать ті органи держ. влади й

управління, які є ініціаторами і виконавцями контролю, у тому числі і в

бюджетній сфері. Здійсн. специфічних контрольних повноважень ними

делегуються підпорядкованим їм спеціалізованим структурам. Наприклад,

функції зі здійсн. постійного контролю за використ.м коштів

держ. бюджету парламент України делегував Рахунковій палаті. Уряд,

у свою чергу, делегував функції зі здійсн. поточного контролю за

видатками держ. бюджету Міністерству фінансів і Державному

казначейству, а наступного — Державній контрольно-ревізійній службі.

Функції фіскального контролю за діяльністю платників податків главою

держ. покладено на Державну податкову службу.

Основна особливість держ. бюджетного контролю полягає в тому, що

він є позавідомчим, проводиться стосовно будь-якого суб'єкта незалежно

від його відомчої належності і підпорядкув..

Верховна Рада України проводить Держ. бюдж. контроль під час

визнач. основних напрямів бюджетної політики, розгляду проекту

Держ. бюджету на новий бюдж. рік, внес. змін та доповнень до

затвердженого бюджету, розгляду і затвердж. звіту про викон.

Держ. бюджету за минулий бюдж. період, прийняття законодавчих

актів щодо викон. бюджету.

Комітети Верховної Ради України беруть участь у складанні, прийнятті,

контролі за викон.м Держ. бюджету в частині, що віднесена до

компетенції комітетів, з метою забезпеч. доцільності, економності та

ефективності використ. бюджетних коштів.

Рахункова палата, як конституційний орган парламентського контролю,

приводить ревізії і перевірки витрач. коштів Держ. бюджету

України-держ. позабюджетних фондів в апараті Верховної Ради

України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді

держ. майна, інших підзвітних Верховній Раді України органах, а

також на підприємствах і в організаціях незалежно від форми власності.

До її функцій віднесено також здійсн. контролю за законністю і

своєчасністю руху бюджетних коштів в уповноважених банках та кредитних

установах України.

Державне казначейство створюється з метою забезпеч. повного і своєчасного викон. держ. бюджету.

Державна податкова організація створена також була у складі міністерства фінансів, а з 1996року перетворена була у самостійний фінансовий орган.

Основні її завд.: реалізація податков. політики держ., а саме розробка проектів податков. законодавства, облік платникові податків та надходж. податків до бюджету, контроль за правильністю і своєчасністю сплати податків, наклад. штрафних санкцій на порушників податков. законодавства.

Компетенція органів управління оподаткув.м:

-Президент України-як гарант Конституції забезпечує відповід­ність податков. відносин Основному закону країни.

-Верховна Рада України, ВР АР Крим-встановл. і скасув. податків і зборів, пільг, визнач. концептуальних засад оподаткув., формув. механізму справляння та порядку сплати податків.

-КМУ та Мінфін-розробка бюджетно-податков. політики, пла­нув. податків, керівництво викон.м бюджету, нормативно-правова документація з питань оподаткув..

-Контролюючі органи: митні-управління оподаткув.м в пи­т.х стосовно ввізного і вивізного мита, акцизного збору, ПДВ, які справляються при перетинанні митної території; органи Пенсійного фонду-стосовно внесків до Пенсійного фонду; органи фондів соцстраху-сто­совно внесків до цих фондів; податкові органи-стосовно податків та зборів до бюджетів та цільових фондів, крім тих, за справляння яких від­повідають інші контролюючі органи.

- Судові органи-виріш. спірних питань та конфліктних ситуа­цій у відносинах в рамках держ. органів з питань оподаткув. та між державними органами і платниками податків стосовно відповідності їхніх дій чинному законодавству.

242.Макрофін. бюджетув. в системі бюджетного менеджменту.( не могу найти)

Бюдж. менеджмент — це сукупність взаємопов'язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів, що направлені на керув. бюджетними ресурсами і відносинами, які виникають в процесі руху бюджетних потоків. Бюдж. менеджмент повинен дати відповідь на пит. — як ефективно керувати цим рухом і відносинами.

Планув. є одним із елементів управління. Поняття макрофін. планув. передбачає визнач. джерел формув. й напрямів використ. фінансових ресурсів держ. та має на меті такий розподіл обмежених фінансових ресурсів держ., який би максимально задовольняв державні потреби згідно з їх пріоритетністю.

Макрофін. планув. повинно здійснюватися з використ.м таких процедур: — розробл. стратегічних і тактичних цілей та встановл. системи пріоритетів держ.; — застосув. програм; — розробл. критеріїв ефективності використ. фінансових ресурсів держ.; — використ. результатів моніторингу й оцінки фінансових показників. Бюджетув. є технологією макрофін. планув., яка набула пошир. в розвинутих країнах світу. Сам термін "бюджетув." запозичено із західної літератури

Бюджетув.— це управлінська технологія сучасного бюджетного менеджменту, яка прагне найбільш ефективного витрач. обмежених бюджетних коштів в умовах вибору альтернатив фінансув. .

Завд.ми бюджетув. є: — виокремл. пріоритетів бюджетних видатків та оцінка їх ефективності; — оптимальний розподіл ресурсів між бюджетами; — коригув. впливу бюджету на економіку та суспільство в цілому; — уникн. неефективних видатків та поруш. рівноваги бюджету.

Бюдж. менеджмент — це сукупність взаємопов'язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів, що направлені на керув. бюджетними ресурсами і відносинами, які виникають в процесі руху бюджетних потоків. Бюдж. менеджмент повинен дати відповідь на пит. — як ефективно керувати цим рухом і відносинами.

243.Обґрунтуйте, чому фін. планув. і прогнозув. посідають центральне місце у фінансовому менеджменті.

Фін. планув.-комплекс заходів з розробки планових завдань і їх реалізації на практиці, з ін-діяльність із формув. і затвердж. фінансових планів за основними напрямами фін. діяльності підприємства. В основу фін. планув. покладено розроблену фін. стратегію підприємства, що конкретизується на кожному етапі його розвитку.

Прогнозув. у фінансовому менеджменті-розробл. можливих напрямів фін. діяльності підприємства на тривалу перспективу, прогнозу змін його фін. стану. Якщо мета планув.-втілити у життя заплановані заходи, то для прогнозув. характерним є передбач. відповідних змін фін. розвитку підприємства.

Керувати — значить передбачати, тобто прогнозувати, планувати. Тому найважливішим елементом підприємницької господар. Діяль-ності і керув. підприємством являється планув..

В системі заходів, направлених на успішну реалізацію економічних і соціальних завдань в умовах переходу до ринкових відносин, важливе місце займає бюджетне планув.. Воно являється серцевиною всієї фін. роботи в державі. Бюджетне планув. охоплює систему заходів, які проводить держава по планомірному плануванню і використанню централізованого фонду грошових коштів. Воно включає в себе процеси склад., розгляду і затвердж. бюджету. Бюджетне планув. відображає процес створ., розподілу і використ. частини ВВП, що централізується державою. Признач. бюджетного планув. в загальному вигляді полягає в наступному: - забезпечити перевірку через фін. показники збалансованості і ув’язки в цілому проекту держ. програми (плану) економічного і соціального розвитку країни, відповідність доходів і видатків держ., визначити загально фінансові зв’язки у відтворювальному процесі сусп. виробництва; - визначити джерела і способи фінансув. всіх завдань і заходів, передбачених державними програмами; - забезпечити реалізацію єдиної фін. політики, єдиних форм і методів всієї бюджетної роботи.