152. Видатки місцевих бюджетів, їх склад і структура.

Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки. Са­ме вони є точним відображ.м функцій та завдань, що покладаються на місцеву владу.

Видатки місцевих органів влади, залежно від їх завдань, поділяють на декілька видів, насамперед розрізняють обов'язкові видатки, тобто видат­ки, спрямовані на викон. обов'язкових завдань, покладених на органи місцевої влади з метою забезпеч. певних стандартів послуг у масштабах країни. До обов'язкових видатків належать також видатки місцевих органів влади, пов'язані з їх борговими зобов'яз.ми за кредитами.

Крім цього розрізняють поточні, або адміністративні видатки, які фінансуються із поточного бюджету і капітальні, або інвестиційні, які фі­нансуються з бюджету розвитку. У структурі видатків місцевих органів влади розрізняють також ви­датки для реалізації завдань у межах власної компетенції, а також видатки для реалізації завдань, доручених центральною владою.

Склад видатків місцевих бюджетів і дже­рела їх фінансув.:

Структура видатків: Загальнодержавні функції (10-11%), Оборона (-), Громадський порядок, безпека та судова влада (0,3%), Економічна діяльність (6-7%), Охорона навколишнього природного середовища (11-12%)

153. Обґрунтуйте необхідність та критерії розмежув. Доходів і видатків між ланками бюджетної системи.

Розмежув. доходів і видатків між окремими бюджетами починається з розподілу видатків. Оскільки бюджет є фінансовою базою держ., то в основі розмежув. видатків лежить визнач. меж функцій між окремими рівнями держ. влади й управ­ління, і відповідно на призначенні того чи іншого бюджету: з центрального бюджету фінансуються видатки загальнодерж. характеру, з відповідних місцевих бюджетів — видатки регіонального знач.. При цьому може застосовуватись два підходи: розподіл за територіальною ознакою (за місцезнаходж.м об’єкта фінансув.), та розподіл, виходячи з відомчого підпорядкув. (фінансув. ведеться з бюджету того рівня, до якого належить орган управління, якому підпорядкований даний об’єкт фінансув.). На даний час основним є принцип відомчої підпорядкованості.

Розподіл доходів є похідним від розподілу видатків і має в своїй основі такі принципи: • забезпеч. надійної фін. бази для фінансув. закріп­лених видатків; • встановл. залежності між зусиллями органів влади й управління та формув.м доходів відповідних бюджетів; • встановл. заінтересованості місцевих органів влади у пошуку і мобілізації фінансових ресурсів і недопущ. адміністративного вилуч. доходів для бюджетів вищого рівня.

Розмежув. доходів може проводитись на основі двох методів. Перший — закріпл. доходів за кожним бюджетом у повній сумі чи за твердо фіксованими нормативами в умовах автономності кожного бюджету. Другий метод полягає у встановленні системи бюджетного регулюв. в умовах єдності бюджету, тобто у проведенні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їхніх потреб. При цьому всі доходи поділяються на закріплені і регулюючі.

Таким чином, Держ. бюджет України складається із закріплених доходів, а республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети – з трьох 1)власних джерел, які надходять від об’єктів, що є їх власністю; 2)закріплених доходів; 3)доходів, що надійшли в порядку бюджетного регулюв.. Крім цього, вони можуть на власний розсуд і запозичувати кошти.

На даний час в Україні переважають закріплені доходи. Бюджетне регулюв. має досить обмежений характер.

Необхідність. З Держ. бюджету фінансуються видатки на оборону (практично повністю), народне господарство (переважна частина), на утрим. органів загальнодерж. влади та управління, прокуратури, судової влади, митних і податков. органів, окремі видатки на соціальний захист насел. і незначна частина видатків на соціально-культурну сферу;

З місцевих бюджетів фінансується переважна частина видатків на соціально-культурну сферу, утрим. місцевої інфраструктури, місцевих органів влади та управління.