128. Причини виникн. І соціально-економічні наслідки зрост. Держ. Боргу.(таня)

Держ. борг — сума прямих договірних зобов'язань органів держ. управління перед економічними суб'єктами інших секторів економіки (резидентами) і зарубіжними кредиторами.

Держ. борг виникає у результаті запозичень у грошовій формі, випуску боргових зобов'язань, прийняття боргів інших економічних суб'єктів, безготівкового випуску боргових зобов'язань.

Існув. великого держ боргу може підірвати економ зрост. країни і негативно впливати на ії фін стан. Наявність держ боргу потребує здійсн. щорічних відсоткових платежів, які повинні фінансуватись за рахунок податков. надходжень. За стрімкого зрост. таких видатків держава повинна або зменшувати видатки на фінансув. соц.-економ програм, або збільшувати свої доходи (установл. нових податків та інших додаткових платежів).

Зовнішні державні позики у поточному періоді пом'якшують вплив змін бюджетно-податков. політики на рівень споживчих витрат, заощадж. та інвестиції, розширюючи цим самим фінансовий потенціал економічного зрост.. Водночас держава, що залучає іноземний компенсаційний капітал, стає боржником інших країн. А це означає, що у довгостроковій перспективі обсяг національного продукту так чи інакше зменшиться, а частка у ньому зовнішнього боргу зросте. Необхідність обслуговув. зовнішнього боргу призведе до прямого зменш. національного доходу країни-боржника. Цей аспект інтелектуально відобразився у теоретичних концепціях американського економіста А. Лернера, який практично вперше провів диференціацію між внутрішнім і зовнішнім боргом, вказуючи на те, що внутрішній Держ. борг не покладає фін. тягаря на майбутні покоління, оскільки внутрішній Держ. борг є суспільним активом, а виплати відсоткових платежів — суто трансферна проблема: одні члени сусп. сплачують податки, інші — отримують цю суму грошей у вигляді відсоткових платежів.

129.Управління державним боргом та його обслуговув..

Управління державним боргом-це комплекс заходів, що здійснює держава в особі її уповноважених органів з визнач. умов залуч. коштів, їх розміщ. і погаш., та забезпеч. платоспроможності держ..

Управління державним боргом включає декілька напрямів:

=Мобілізацію коштів з метою забезпеч. фінансув. програм, не перекритих ін джерелами.

=Організацію раціонального використ. мобілізованих ресурсів.

=Здійсн. сприятливого як для держ., так і для кредиторів погаш. одержаних в борг коштів за умовами і строками.

=Організацію обслуговув. держ. боргу у розмірах і структурі, узгодж. з кредиторами.

У широкому розумінні управління державним боргом передбачає формув. одного із напрямів фін. політики держ., пов'язаної з її діяльністю у ролі позичальника і гаранта, що потребує комплексного підходу, координації грошово-кредитної (монетарної) та фіскальної політики, узгоджених взаємовідносин уряду та Нац банку з питань боргової політики; розробл. ефективних форм і методів зниж. боргового тягаря у контексті переходу від антикризового менеджменту (тобто реструктуризації боргових зобов'язань) до стратегічного боргового менеджменту із застосув.м інструментів активного управління державним боргом. Управління боргом у вузькому розумінні варто розглядати як сукупність дій, пов'язаних з підготовкою до випуску, розміщ.м боргових зобов'язань держ., над.м гарантій, а також провед.м операцій з обслуговув. та погаш. боргових зобов'язань.

Відповідно до зазначеного вище державну політику у сфері управління державним боргом можна поділити на боргову стратегію і боргову тактику.

Останнім етапом управління державним боргом є його погаш. та обслуговув.. Важливо враховувати суттєву відмінність між:

— погаш.м боргу, яке варто розглядати як викон. боргових зобов'язань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, тобто суми позики, визначеної угодою про позики або номінальної вартості держ. цінних паперів;

— обслуговув.м боргу, що передбачає виплату відсотків за позиками (доходу, що сплачується на користь кредитора згідно з умовами угоди про позику або про випуск держ. цінних паперів

130.Методи управління державним боргом.

Рефінансув. держ. боргу-погаш. основної заборгованості й процентів за рахунок коштів, отриманих від розміщ. нових позик. Для успішного застосув. механізму рефінансув. необхідна висока фін. репутація країни-позичальника. На світовому фінансовому ринку репутація позичальників виражається в рейтингах, що присвоюються відповідній країні спеціальними агентствами відповідно до міжнародних правил рейтингув..

Реструктуризація заборгованості полягає в тому, що на певних умовах відстрочується виплата частки боргу.

Конверсія держ. боргу-це зміна дохідності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) чи погірш. фін. стану держ., коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.

Консолідація-це перед. зобов'язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовж. терміну позики. Вона проводиться у формі обміну облігацій попередньої (чи попередніх) позики на нові. В окремих випадках може застосовуватись і скороч. строків позики.

Уніфікація являє собою об'єдн. кількох позик в одну. Вона спрощує управління державним боргом. Уніфікація може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.

Обмін за регресивним співвіднош.м облігацій попередніх позик на нові проводиться з метою скороч. держ. боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки він означає не що інше, як часткову відмову держ. від своїх боргів.

Відстрочка погаш. означає перенес. строків виплати заборгованості. При цьому за період перенес. строків погаш. боргу виплата доходів не проводиться.

Анулюв. боргів означає повну відмову держ. від своєї заборгованості. Однак це не може розглядатись як допустимий варіант. Авторитет держ., як і будь-якого боржника, залежить від визн. нею своїх боргів і забезпеч. їх повного погаш. у встановлені строки.