62.Класифікація податків, їх характеристика за класифікаційними ознаками.

За формою оподаткув. всі податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі або опосередковані. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платника, який сплачує їх до бюджету держ., і обсяг таких податків залежить від розмірів об'єкта оподаткув. (податков. бази). Прямі податки поділяють на дві підгрупи: особисті і реальні. Особисті податки - це податки, які встановлюються персонально для конкретного платника і залежать від його доходів (податок на прибуток, прибутковий податок, податок на промисел). Реальні податки - це податки, які передбач. оподат­кув. майна, виходячи із зовнішніх ознак; платниками виступають власники цього майна незалежно від їх доходів (податок на землю, податок з власників транспортних засобів, майнові податки).

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг. Формально непрямі податки справляються по пропорційних ставках. Кожний фактичний платник податку сплачує при купівлі товару однакову суму податку, незалежно від отримуваного доходу. До них відносимо:

Мито (це непрямий податок, що справляється з товарів (інших предметів), що переміщаються через митний кордон, тобто ввозяться, вивозяться або слідують транзитом, і який включається в ціну товарів і сплачується за рахунок кінцевого споживача), може бути протекціоністське, преференційне, зрівнювальне, статистичне, фіскальне, ввізне, вивізне, транзитне.

Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та специфічних акцизів. У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. До специфічних належать акцизний податок. Спец акцизи встановлюються за індивідуальними ставками до окремих товарів чи товарних груп.

Фіскальна монополія — це прибуток держ. від реалізації монополізованих державою товарів. При фіскал монополыъ держава встановлюэ не надбавку до ціни, а саму ціну, тим самим визначаючи свій дохід. Загалом, це відживна форма оподаткув..

За економічним змістом об'єкта оподаткув. податки поділяються на три групи: податки на доходи, спожив. і майно. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб, із з/п, прибутку. Податки на спожив. сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. На відміну від податків на спожив., які сплачуються тільки один раз — при купівлі, податки на майно стягуються постійно, доки майно перебуває у власності.

Залежно від рівня держ. структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади, їх стягн. є обов'язковим на всій території країни, незалежно від то­го, до якого бюджету (держ. чи місцевого) вони зараховуються. Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади. Можливі різні варіанти встановл. місцевих подат­ків. По-перше, у вигляді надбавок до загальнодерж. податків. Рівень надбавки визначають місцеві органи відповідно до встанов­лених обмежень. По-друге, введ. місцевих податків за перелі­ком, що встановлюється вищими органами влади. Вибір податків здійснюється місцевими органами. По-третє, можливе впровадж. місцевих податків на розсуд місцевих органів без будь-яких об­межень з боку центральної влади

За способом стягн. розрізняють розклад­ні й окладні. Розкладні податки спочатку встановлюються в за­гальній сумі відповідно до потреб держ. в доходах, потім цю су­му розкладають на окремі частини по територіальних одиницях, а на низовому рівні — між платниками. Це історично перша форма стяг­н. податків. Окладні податки передбач. встановл. спо­чатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.