§ 6. Спеціальні правові режими використання екологічно уражених природних ресурсів

Вітчизняному законодавству і праву широко відомі правові ре­жими екологічно уражених природних ресурсів. Серед таких пра­вових режимів можна виділити правовий режим консервації еколо­гічно уражених земельних ділянок і місцеві правові режими еколо­гічно уражених природних ресурсів і комплексів. Відповідно до чинного ЗК екологічно уражені земельні ділянки можуть мати пра­вовий режим деградованих або малопродуктивних земель.

До деградованих земель згідно з ч. 1 ст. 171 ЗК належать: зе­мельні ділянки, поверхня яких порушена в результаті землетрусу, зрушень, карстоутворення, повеней, видобутку корисних копалин тощо; земельні ділянки з еродованими, перезволоженими грунта­ми, ґрунтами з підвищеною кислотністю чи засоленістю, забрудне­ними хімічними речовинами тощо (техногенно забруднені земель­ні ділянки).

До малопродуктивних земель належать сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використан­ня за призначенням є економічно неефективним. З вищезазначе­ного можна дійти висновку, що за своїм змістом поняття "малоп­родуктивні" є ширшим за поняття "деградовані". Деградованими визнаються землі, на яких у результаті антропогенних чи природ­них чинників відбуваються сталі негативні перебіги зміни стану ґрунтів. Загальна площа деградованих і малопродуктивних угідь України становить 5133,7 тис. га або 8,51% земельного фонду¹.

Згідно зі ст. 172 ЗК деградовані (в тому числі техногенно заб­руднені) та малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебу­вання людей на них загрожує їх здоров'ю, підлягають консервації. Це — особливий захід охорони земель, оскільки він допускає вилу­чення земель з господарського використання на шкоду інтересам їхніх власників чи землекористувачів. Консервація земель здійсню­ється шляхом припинення їхнього господарського використання

¹ Див.: Земельне право України: Підручник / За ред. О. О. Погрібного, І. І. Карака-ша. — К., 2003. - С 367.

363

на певний термін і залуження або заліснення. Отже, консервація деградованих і малопродуктивних земель у більшості випадків призводить до незворотної трансформації сільськогосподарських угідь, наприклад: ріллі — у більшості випадків у пасовища і косо­виці, кормових угідь — під деревні насадження. Це має призвести до поступового відтворення ґрунтів під впливом природних еколо­гічних перебігів.

Залежно від способу відновлення деградованих сільськогоспо­дарських угідь і ступеня забруднення земель замість консервації може запроваджуватися спеціальний режим їх використання чи провадитися зміна цільового призначення земель. Згідно зі ст. 12 Закону "Про плату за землю" земельний податок не стягується за землі, що перебувають під консервацією. Консервація розглядаєть­ся в двох аспектах: як консервація-реабілітація і як консервація-трансформація. Консервація-реабілітація — захід, що має на меті поновлення якісних властивостей грунтів і досягається залужен­ням. Під цю категорію консервації підпадають найменш екологіч­но уражені ґрунти, які після визначеного періоду відновлення мо­жуть бути повернуті до використання за цільовим призначенням. Під консервацію-трансформацію підпадають найбільш деградовані і малородючі ґрунти (сильнозмиті, піщані, скелетні (засіян шматка­ми гірських порід), середньозасолені та сильнозасолені, заболочені тощо). У разі консервації-трансформації ґрунти переводяться у кормові угіддя, під ліс або залишаються на самовідтворення влас­тивих їм природних екосистем.

Консервація земель здійснюється за рішеннями органів вико­навчої влади й органів місцевого самоврядування на підставі дого­ворів із власниками земельних ділянок. Нині діє Порядок консер­вації земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 жовтня 2002 р. № 175^і. Відповідно до вказаного Порядку консервація земель здійснюється за наявності: порушення поверхні земельних ділянок внаслідок землетрусів, зсу­вів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо; еродованих земель, перезволожених земель з підвищеною кислот­ністю або засоленістю та ґрунтів, забруднених хімічними речовина­ми й іншими видами забруднень, небезпечних для здоров'я людей; малопродуктивних земель, ґрунти яких характеризуються негатив­ними властивостями та низькою родючістю; радіаційно небезпеч­них, радіоактивно забруднених або забруднених важкими металами та іншими хімічними елементами земель тощо.

У випадках віднесення сільськогосподарських угідь до деградо­ваних, малопродуктивних та техногенно забруднених земель врахо­вуються основні показники, що характеризують ґрунтові власти­вості і зумовлюють необхідність консервації земель за природно-сільськогосподарськими зонами, які наведені в додатку до Поряд­ку. Консервація земель здійснюється за ініціативи власників землі,

- С 162.

¹ Офіційний вісник України. — 2003. — N° 8.

землекористувачів, у тому числі орендарів, а також за поданням місцевих землевпорядних або природоохоронних органів. Якщо деградовані, малопродуктивні й техногенно забруднені земельні ді­лянки розташовані на землях запасу, подання про їх консервацію здійснює місцевий орган земельних ресурсів або природоохорон­ний орган. У разі виявлення деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель, які перебувають у власності або в користуванні, у тому числі орендовані, Державна інспекція з кон­тролю за використанням і охороною земель згідно з Положенням про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. № 1958^і, видає вказівку (припис) з питань вико­ристання та охорони земель або Державна екологічна інспекція згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію, затвер­дженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. № 1520², видає припис про припинення їх господарського використання. Після отримання вказівки або припису власник землі або землекористувач, у тому числі орендар, зобов'язаний протягом 30 днів ініціювати проведення робіт з консервації земель.

На підставі заяви або клопотання, поданих власником землі або землекористувачем, у тому числі орендарем, чи подання місцевого органу земельних ресурсів або природоохоронного органу відповід­на державна адміністрація видає розпорядження (сільська, селищ­на, міська рада приймає рішення) про створення комісії з обсте­ження земель у натурі (на місцевості) та підготовки висновків про доцільність їх консервації. До складу комісії залучаються власник, користувач, у тому числі орендар земельної ділянки, а також пред­ставники обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості грунтів і якості продукції та землевпорядної ор­ганізації, які мають ліцензію на проведення землевпорядних робіт, місцевого органу земельних ресурсів та природоохоронного органу. Комісія після обстеження земель у натурі (на місцевості) готує ма­теріали та висновок про доцільність консервації земель і подає їх до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради.

Відповідна державна адміністрація або сільська, селищна, місь­ка рада протягом 30 днів розглядає подані матеріали та висновок і видає розпорядження (приймає рішення) про консервацію земель державної або комунальної власності. Розпорядження (прийняття рішення) про консервацію земель, які перебувають у приватній власності, приймається на підставі договору з власником земельної ділянки. Згідно з виданим розпорядженням (прийнятим рішенням) розробляється проект консервації земель. Проект консервації зе­мель складається землевпорядною організацією, яка має ліцензію на виконання землевпорядних робіт, на замовлення власника зем-

¹ Офіційний вісник України. — 2002. — № 52. — С 100. ¹ Там само. - 2001. - № 47. - С 78.

364

365

лі згідно з договором. При консервації земель запасу замовником проекту консервації земель є відповідна державна адміністрація (сільська, селищна, міська рада). Проект консервації земель підля­гає державній землевпорядній експертизі згідно з Положенням про здійснення державної землевпорядної експертизи, затвердженим наказом Держкомзему від 11 березня 1997 р. № 39', після чого по­дається на затвердження до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради.

Під час впровадження (реалізації) проекту консервації земель межі земельних ділянок закріплюються у натурі (на місцевості) ме­жовими знаками. У місцях, де межі збігаються з існуючими при­родними елементами організації території (дорогами, лісосмугами, каналами, валами, валами-дорогами тощо), межові знаки не став­ляться. Землевпорядна організація складає акт про перенесення меж земельних ділянок у натурі (на місцевість). Акт підписується виконавцем робіт, замовником та представником місцевого органу земельних ресурсів. Проектна документація про консервацію зе­мель, оригінал акта про перенесення меж земельних ділянок у на­турі (на місцевість) зберігаються у місцевих органах земельних ре­сурсів. Власникам землі надається копія акта про перенесення меж земельних ділянок, визначених під консервацію, у натурі (на міс­цевість) та затверджений план їх меж. Зміни до кількісного обліку земель вносяться у міру освоєння проектних рішень у натурі (на місцевості). Підставою для внесення змін є акти прийняття вико­наних робіт щодо консервації земельних ділянок тощо. Облік якос­ті земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя з природними властивостями, що впливають на їх родючість, а та­кож за ступенем забруднення ґрунтів.

Після закінчення строку консервації земель, визначених проек­том консервації, комісія здійснює обстеження законсервованих зе­мель у натурі (на місцевості) і вносить до відповідних органів ви­конавчої влади або місцевого самоврядування, які прийняли рі­шення про консервацію земель, пропозицію щодо повернення зе­мель до попереднього використання, подовження термінів консер­вації або інші пропозиції, спрямовані на їх раціональне та еколо­гічно безпечне використання. Законодавство передбачає захист ін­тересів приватних власників земельних ділянок, які підлягають консервації: за наявності земель запасу власник земельної ділянки може звернутися із заявою (клопотанням) до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради про виділення рівноцінної земельної ділянки замість земель, які стали екологіч­но небезпечними, економічно неефективними, техногенно забруд­неними не з їх вини.

Правовий режим екологічно уражених природних комплексів і ресурсів місцевого значення, може встановлюватися місцевими ра­дами на підставі їх повноважень, визначених Законом України від

21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні"¹. Згідно зі ст. 26 зазначеного Закону до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значен­ня та інших територій, що підлягають особливій охороні, встанов­лення правил благоустрою території населеного пункту, прийняття рішень з питань борот і,(ї и зі стихійним лихом, епідеміями, епізоо-тіями, прийняття рішень, пов'язаних зі створенням різного роду зон зі спеціальним правовим режимом і затвердження їх режиму. У ст. 43 вказаного Закону передбачаються аналогічні повноваження районних і обласних рад. Отже, у разі виявлення екологічно ураже­ного природного комплексу чи екологічно уражених природних ре­сурсів місцевого значення місцеві ради можуть запровадити своїм рішенням особливий режим їх використання.

¹ Офіційний вісник України. — 1997. — N° 20. — С 184.

Відомості Верховної Ради України. — 1997. — J* 24. — Ст. 170.

366

367

Зміст

Вступ..