Глава 17

Правові вимоги щодо використання

нематеріалізованих природних ресурсів

та їх компонентів

§ 1. Поняття та види нематеріалізованих природних ресурсів

Природноресурсове право і екологічна наука не встановлюють вичерпного переліку природних ресурсів: в процесі пізнання природи постійно відкриваються нові їх види. Щойно наука від­криває спосіб їх використання і людина починає їх експлуатува­ти — ці відносини стають предметом правового регулювання. У цій главі йтиметься про особливі види природних ресурсів, деякі з яких лише нещодавно стали об'єктами правового регулювання: атмосферне повітря, простір як природний ресурс, кліматичний ресурс, радіочастотний ресурс, сонячне випромінювання, вітрова енергія, тепло геотермальних вод, енергія припливів і відпливів, сила морських хвиль, рух літосферних плит, сила землетрусів, виверження вулканів, природний радіаційний фон, сила тяжіння Землі, магнітні поля та геомагнітні аномалії тощо. Все переліче­не є природними ресурсами, але природними ресурсами особли­вого виду.

Зазначені природні ресурси мають цілком реальну фізичну чи екологічну природу: вони перебувають або у газоподібному стані, або у вигляді енергії чи корпускулярно-хвильових потоків, або є якимось іншим явищем матеріального світу. Але незважаючи на їх матеріальний характер, вони є настільки специфічними природни­ми ресурсами, що ми вирішили їх об'єднати під єдиною категорі­єю "нематеріалізовані природні ресурси". Всупереч науковим по­ложенням людина зазначені природні ресурси сприймає саме як нематеріалізовані: їх не можна помацати руками, покласти на стіл, побачити очима, почути їхній звук тощо. Надалі ми послуговувати­мемося цим терміном, але слід мати на увазі, що насправді вони є об'єктами та явищами матеріального світу.

Під нематеріалізованими природними ресурсами ми матимемо на увазі всі природні ресурси, відмінні від земель, грунтів, надр, вод, тваринного і рослинного світу, космічних ресурсів та природ­них комплексів, до яких належать перелічені вище природні ресур­си. Незважаючи на те, що в Україні поступово формується косміч­не право як молода галузь вітчизняного права, космічні ресурси є об'єктами регулювання міжнародного космічного права, а тому, на нашу думку, не є об'єктами вітчизняного природноресурсового

330

права. Згідно з Договором про принципи діяльності держав стосов­но дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла від 27 січня 1967 р. космічний простір та космічні об'єкти не підлягають національному привласненню і відкриті для використання і дослідження усіма державами незалеж­но від їх господарського та наукового потенціалу.

Вітчизняне космічне право, зокрема закони України від 15 лис­топада 1996 р. "Про космічну діяльність"¹, від 16 березня 2000 р. "Про державну підтримку космічної діяльності"², Загальнодержав­на (Національна) космічна програма України на 2003—2007 роки, затверджена Законом України від 24 жовтня 2002 р.³, регулюють напрями використання природних космічних ресурсів і створення умов для розвитку вітчизняного космічного потенціалу. Але оскіль­ки сам порядок використання космічних ресурсів регулюється між­народним правом, природні космічні ресурси не можна розглядати як об'єкти вітчизняного природноресурсового права. Якщо косміч­ні об'єкти (наприклад метеорити) потрапляють на територію Укра­їни — у цьому разі вони підпадають під українську юрисдикцію і стають об'єктами природноресурсового права як, наприклад, ко­рисні копалини (частина надр) або об'єкти поверхні землі (части­на земельної ділянки).

Взагалі в науці природноресурсового права точаться суперечки щодо можливості правового регулювання використання нематеріа­лізованих природних ресурсів. Проте необхідність пошуку альтер­нативних джерел природних ресурсів зумовила інтенсифікацію їх господарського використання, що в свою чергу призвело до необ­хідності встановлення особливих правил їх використання. Отже, суспільні відносини з використання зазначених природних ресур­сів стали предметом правового регулювання природноресурсового права.

У вітчизняному природноресурсовому праві сформувалися правові інститути, які регулюють використання окремих видів нематеріалізованих природних ресурсів. До таких правових інс­титутів належать: правове регулювання використання атмосфер­ного повітря, правове регулювання використання кліматичного ресурсу, правове регулювання використання радіочастотного ре­сурсу, а також комплексний інститут правового регулювання ви­користання альтернативних джерел енергії, в межах якого здій­снюється використання таких ресурсів, як сонячна радіація, віт­рова енергія, енергія припливів і відпливів, сила морських хвиль тощо. Розгляньмо окремо проблему правового регулювання ви­користання простору як особливого виду природних ресурсів, ос­кільки це питання неоднозначно розв'язується у чинному зако­нодавстві України.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 1. — Ст. 2. ¹ Там само. - 2000. - № 22. - Ст. 172. ¹ Там само. - 2002. - № 49. - Ст. 364.

331