§ 2. Особливості правового статусу континентального шельфу України

Специфіка правових відносин, що виникають у сфері викорис­тання ресурсів континентального шельфу, припускає орієнтацію на норми міжнародного морського права¹. Тому через відсутність в Україні спеціального закону про континентальний шельф, поняття "континентальний шельф" визначається відповідно до Конвенції ООН з морського права.

Згідно з п. 1 ст. 76 Конвенції ООН з морського права континен­тальний шельф прибережної держави включає морське дно і надра підвідних районів, що простягаються за межі його територіального моря на всьому протязі природного продовження його сухопутної території до зовнішньої межі підводного краю материка чи на від­стань 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря, коли зовнішня межа підводного краю материка не простягається на таку відстань.

Відповідно до п. З вказаної норми підводний край материка включає продовження континентального масиву, що знаходиться під водою, прибережної держави і складається з поверхні й надр шельфу, схилу і підйому. Вона не включає дна океану на великих глибинах, у тому числі його океанічних хребтів чи надр. Оскільки ширина Чорного моря не допускає встановлення в ньому конти-

¹ Див.: Боголюбов С. А., Краюшкина Е. Г. Комментарий к Федеральному закону "О континентальном шельфе". — М., 2003. — С 15.

206

нентального шельфу за межами 200-мильної зони, то в усіх при­чорноморських державах, у тому числі й Україні, виключна (мор­ська) економічна зона збігається з просторами морського дна, що належить до континентального шельфу¹.

З урахуванням того, що зовнішня межа континентального шельфу збігається з межею виключної (морської) економічної зо­ни, в Україні відсутнє профільне національне законодавство про континентальний шельф. Згідно зі ст. 4 Закону "Про виключну (морську) економічну зону України" суверенні права та юрисдик­ція України щодо морського дна виключної економічної зони і йо­го надр реалізуються відповідно до законодавства України про кон­тинентальний шельф та Кодексу про надра.

Поряд з національним законодавством про виключну економіч­ну зону і про надра правовий режим континентального шельфу в Україні визначається нормативними актами колишнього СРСР, прийнятими на основі Женевської конвенції про континентальний шельф 1958 р. Такими актами є: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 6 лютого 1968 р. "Про континентальний шельф Союзу РСР"; постанова Ради Міністрів СРСР від 18 липня 1969 р. № 554 "Про порядок проведення робіт на континентальному шельфі СРСР і охорону його природних багатств"²; Положення про охоро­ну континентального шельфу СРСР, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 11 січня 1974 р. № 24.

Застосування положень вказаних нормативних актів СРСР стосов­но континентального шельфу України здійснюється на підставі пос­танови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Со­юзу РСР"³, відповідно до якої до прийняття відповідних актів законо­давства України на території республіки застосовуються акти законо­давства СРСР із питань, що не урегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.

Джерелами регулювання шельфових відносин є і міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких дала Україна. Про це свід­чать ст. 9 Конституції, ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 р. "Про міжнародні договори України"⁴, відповідно до яких укладені й ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'єм­ну частину національного законодавства України. На це вказують і ст. 32 Закону "Про виключну (морську) економічну зону України", ст. 69 Кодексу про надра.

' Всі причорноморські держави встановили виключні економічні зони і повністю розділили Чорне море на такі зони. Див.: Короткий Т. Р. Міжнародно-правові аспекти охорони середовища Чорного моря // Концепція розвитку законодавства України: Ма­теріали науково-практичної конференції. — К., 1996. — С 475, 476.

² Див.: Баймуратое М. А. Правовой статус континентального шельфа и способы его разграничения. — Одесса, 2000; Баймуратое М. А., Досковский В. Г. Международно-пра­ вовой режим континентального шельфа. — Одесса, 2001. — С. 45, 46; Баймуратое М. А. Международно-правовой режим континентального шельфа // Причорноморський еко­ логічний бюлетень. — 2003. — № 4. — С. 84—88.

³ Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 46. — Ст. 621. ' Голос України. — 2004. — 3 серп.

207

Це тим більше актуально для визначення режиму континенталь­ного шельфу з урахуванням особливостей правового статусу остан­нього. Тому для характеристики суверенних прав прибережної дер­жави наведемо положення ст. 77 Конвенції ООН з морського пра­ва: прибережна держава здійснює над континентальним шельфом суверенні права з метою його розвідки і розробки його природних ресурсів. Природні ресурси включають мінеральні й інші неживі ре­сурси морського дна і його надр, а також живі організми, що нале­жать до "сидячих видів", тобто організмів, що в період, коли мож­ливий їх промисел, або перебувають у нерухомому стані на мор­ському дні чи під ним, або не здатні пересуватися інакше, як пере­буваючи в постійному контакті з морським дном або його надрами. Ці права є виключними в тому розумінні, що якщо прибереж­на держава не здійснює розвідки континентального шельфу чи не розробляє його природні ресурси, ніхто не може робити цього без чітко вираженої згоди прибережної держави. Права прибережної держави на континентальний шельф не залежать від ефективної чи фіктивної окупації нею шельфу чи від прямої про це заяви.