Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПриродноресурсовеправоУкр2005Каракаша.doc
Скачиваний:
101
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
2.84 Mб
Скачать

§ 3. Основні види використання тваринного світу

Відповідно до ст. 20 Закону "Про тваринний світ" в Україні мо­жуть здійснюватися такі види використання об'єктів тваринного світу: мисливство; рибальство, включаючи добування водних без­хребетних тварин; використання об'єктів тваринного світу в науко­вих, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; використан­ня корисних властивостей життєдіяльності тварин — природних са­нітарів середовища, запилювачів рослин тощо; використання ди­ких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; добу­вання (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведен­ня у напіввільних умовах чи в неволі. Законодавством можуть бути передбачені й інші види використання об'єктів тваринного світу.

Мисливство це вид спеціального використання тваринного світу шляхом добуьання диких звірів та птахів, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у ме­жах мисливських угідь і які можуть бути об'єктами полювання. Йо­го метою є задоволення матеріальних, рекреаційних потреб грома­дян та інших суспільних потреб. Відповідно до Закону "Про мис­ливське господарство та полювання" мисливське господарство як галузь — це сфера суспільного виробництва, основними завдання­ми якого є охорона, використання та відтворення мисливських тва­рин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, роз­виток мисливського спорту і мисливського собаківництва.

Для організації та ведення мисливського господарства у корис­тування надаються спеціально визначені для цього мисливські угід­дя, якими визначаються ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Мисливство здійснюється спеціалізованими мисливськими господарствами, підприємствами, установами та організаціями, в яких створенні спеціалізовані під­розділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх ко­ристування мисливських угідь.

Однією з основних форм користування державним мислив­ським фондом є полювання, тобто сукупність дій людини, спрямо­ваних на вистежування, переслідування з метою добування і саме

251

добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах. Стаття 12 Закону "Про мисливське господарство та полювання" перелічує дії, які прирівнюються до полювання: перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових доро­гах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю (у тому числі арбалетом, луком) або з капканами та інши­ми знаряддями добування диких звірів і птахів, або з мисливськи­ми собаками чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією по­лювання; перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю (в тому числі з арбалетом, луком). До полю­вання не прирівнюються перелічені дії осіб, пов'язані з виконан­ням ними службових обов'язків, а також знищенням мишоподіб­них гризунів — шкідників сільського господарства.

Право на полювання мають громадяни України, які досягли 18-річного віку і одержали відповідні документи, що посвідчують пра­во на полювання. Згідно із законодавством такими документами є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату дер­жавного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо); відповідний дозвіл на право користуван­ня вогнепальною мисливською зброєю (у разі полювання з такою зброєю); паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів з відміткою про допуск до полювання у поточному році у разі їх використання під час полювання. Ці документи мисливець зобов'язаний мати під час здійснення полювання, транспортуван­ня або перенесення продукції полювання і пред'являти їх на вимо­гу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливсько­го господарства та полювання.

Посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку до­бутої дичини (вона діє протягом одного мисливського сезону) і по­рушень правил полювання видаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі мисливського гос­подарства та полювання або його територіальними органами.

Полювання здійснюється у встановлені законодавством терміни. Продукція полювання — перната дичина, зайці-русаки, кролі дикі, єнотовидні собаки, лисиці, вовки і ведмеді, добуті мисливцями— любителями та мисливцями-спортсменами, а також м'ясо їстівних хутрових звірів — залишаються мисливцю і можуть бути самостій­но ним реалізовані з дозволу органів державної ветеринарної меди­цини. Шкури, м'ясо, роги та ікла копитних, добутих у процесі по­лювання, а також відловлені живі тварини здаються користувачеві мисливських угідь. Обов'язковій здачі користувачеві мисливських угідь підлягають зібрані скинуті роги лані, оленя, косулі, лося, за­гиблі тварини або їх частини. Хутрова сировина, інша продукція, добута мисливцями за укладеними договорами, обов'язково здаєть­ся користувачеві мисливських угідь за передбаченою договором ці-

252

ною. Незаконно добута продукція полювання підлягає вилученню з конфіскацією і передачею її відповідним органам за спеціальни­ми актами. Порушники законодавства в галузі ведення мислив­ського господарства та полювання притягаються до відповідальнос­ті, визначеної законодавством.

Рибальством вважається добування риби та водних безхребет­них. Відповідно до законодавства на території України може здій­снюватися промислове, любительське та спортивне рибальство. Отже, за видами рибальство можна поділити на загальне та спеці­альне. У порядку загального використання водних живих ресурсів громадянам дозволяється безоплатне любительське і спортивне ри­бальство для особистого споживання (без права реалізації) у визна­чених відповідно до законодавства водних об'єктах загального ко­ристування у межах встановлених законодавством обсягів безоп­латного вилову і за умови додержання встановлених правил ри­бальства і водокористування.

У порядку спеціального використання водних живих ресурсів підприємствам, установам, організаціям і громадянам надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об'єктів та континентальному шельфі України, а також лю­бительське і спортивне рибальство, що здійснюється поза межами визначених для цих цілей водойм загального користування. З ме­тою вивчення, охорони, використання і відтворення на науковій основі водних живих ресурсів, отримання різних видів харчової, кормової, технічної та медичної продукції здійснюється ведення самостійної галузі народного господарства.

До рибогосподарських водних об'єктів належать усі поверхне­ві, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, виро­щування чи розведення риби та інших об'єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а та­кож виключна (морська) економічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України. Право на користування рибо­господарськими водоймами надається користувачам водних живих ресурсів шляхом видачі дозволу на їх спеціальне використання в місцях і у терміни, зазначені в дозволі. Користувачі водних живих ресурсів зобов'язані отримати дозвіл на спеціальне використання водних живих ресурсів у межах затверджених лімітів (виділених квот), а також внести плату за спеціальне використання водних живих ресурсів.

Дозволи на спеціальне використання водних ресурсів видають­ся центральним органом виконавчої влади з питань рибного госпо­дарства та його органами на місцях. Підприємства, установи, орга­нізації і громадяни, яким надано в користування рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), для ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних, зобов'язані дотримува­тися обов'язків користувачів об'єктами тваринного світу, передба-

253

чених Законом "Про тваринний світ". За порушення встановлених вимог і правил, а також недодержання обов'язків користувачів вод­них живих ресурсів до винних осіб застосовується відповідальність, визначена чинним законодавством. Стаття 28 Закону "Про тварин­ний світ" передбачає використання об'єктів тваринного світу в на­укових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях. Цей вид використання тваринного світу може поділятися на користування без вилучення та з вилученням тварин з природного середовища.

Використання об'єктів тваринного світу, які перебувають у ста­ні природної волі, в наукових, культурно-освітніх, виховних та есте­тичних цілях здійснюється підприємствами, установами, організа­ціями та громадянами безоплатно і без відповідних дозволів чи ін­ших документів, якщо при цьому об'єкти тваринного світу не ви­лучаються (в тому числі тимчасово) із природного середовища, тва­ринам та середовищу їх існування не завдається шкоди, не пору­шуються права власників та користувачів природних ресурсів. Та­ке користування може здійснюватися способами спостереження, мічення, фотографування тощо. В окремих випадках таке користу­вання тваринним світом може бути заборонено або обмежено.

Використання об'єктів тваринного світу, які перебувають у на-піввільних умовах чи в неволі, для наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілей може здійснюватися за плату без ви­лучення тварин із середовища їх існування. Користування тварин­ним світом у наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях з вилученням їх з природного середовища може здійснювати­ся методами мисливства та рибальства тільки за відповідними доз­волами чи іншими документами, які видаються згідно з правила­ми, встановленими спеціально уповноваженим центральним орга­ном виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

У разі необхідності спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тва­ринного світу та їх територіальні органи можуть встановлювати об­меження, а також постійну чи тимчасову заборону використання об'єктів тваринного світу або вилучення об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях. На підприємства, установи, організації та на громадян, які здійснюють таке використання тваринного світу, покладається обов'язок забез­печення комплексного використання і збереження для подальших наукових досліджень добутого зоологічного матеріалу.

Одним із видів використання тваринного світу, передбачених Законом "Про тваринний світ", є використання корисних власти­востей життєдіяльності тварин. Об'єктами цього виду використан­ня є тварини — природні санітари середовища, запилювачі рослин, інші тварини. Це можуть бути бджоли, жуки, комахи, метелики та ін. Цей вид використання здійснюється у природних умовах без ви­лучення тварин та їх знищення, без погіршення середовища їх пе­ребування та без заподіяння тваринам іншої шкоди. Користувача­ми можуть бути лісові і сільськогосподарські підприємства, інші

підприємства і організації, а також громадяни, які ведуть фермер­ське господарство, особисте селянське господарство тощо.

Використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності — це самостійний вид використання тваринного світу, передбачений ст. ЗО Закону "Про тваринний світ". Таким ви­користанням може бути: отримання меду і воску від диких бджіл, пуху — від гірських баранів під час линьки, рогів — від оленів, пу­ху — від птахів, отрути — від гадюк та ін. Використання тварин у зазначених цілях здійснюється без вилучення тварин із середовища перебування, без знищення тварин, без погіршення середовища їх перебування.

В ст. 31 Закону "Про тваринний світ" передбачено такий вид використання тваринного світу, як добування (придбання) диких тварин з метою утримання і розведення у неволі чи напіввільних умовах. Суб'єктами цього виду використання можуть бути підпри­ємства, установи, організації і громадяни. Об'єктами можуть бути тварини, крім занесених до Червоної книги України, вилучені з природного середовища за спеціальними дозволами та за визначе­ну у встановленому порядку плату. Такі тварини є власністю під­приємств, установ, організацій та громадян, яким цей дозвіл або інший документ було видано.

Спеціальні дозволи видаються після погодження питань щодо можливості утримання і розведення диких тварин у неволі чи на­піввільних умовах з органами санітарно-епідеміологічного, ветери­нарного контролю, місцевими радами та іншими органами. Такі дозволи видають органи центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища України. Дикі тварини, що утримуються у напіввільних умовах чи в неволі без відповідного дозволу або інших документів на право вилучення їх з природного середовища, що посвідчують законність їх набуття, вважаються незаконно набутими.