§ 4. Правове регулювання спеціального природокористування

В порядку спеціального використання природних ресурсів грома­дянам, підприємствам, установам і організаціям згідно з ч. З ст. 38 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" на­даються у володіння, користування або в оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України — на пільгових умовах.

Вказане положення охоплює основні ознаки спеціального при­родокористування. До них належать: наявність спеціального дозво­лу на використання природних ресурсів; виділення у відособлене володіння і користування природного об'єкта чи його ресурсових компонентів; строго цільове використання наданого природного об'єкта; реєстрація у встановленому порядку відповідного виду спеціального природокористування; внесення плати за спеціальне використання природних об'єктів та їх ресурсів і деякі інші харак­терні риси. Отже, право спеціального природокористування передба­чає постійне чи тимчасове володіння і користування природними об'єктами для здійснення виробничо-господарських та інших видів ді­яльності, на підставі спеціальних дозволів і на платних умовах з ме­тою одержання корисних властивостей природних багатств.

Спеціальне природокористування характеризується виділен­ням юридичним і фізичним особам природних об'єктів у відособ­лене володіння. З урахуванням цієї обставини чинне законодавс­тво більш детально регламентує право спеціального природоко­ристування. Воно знайшло своє закріплення у всіх галузях при­родно ресурсового законодавства. Так, згідно зі ст. 19 Кодексу

107

про надра надра надаються у користування підприємствам, уста­новам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеці­ального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою надр. Право на користування надрами посвідчується актом про надання гірни­чого відводу.

Надра надаються для геологічного вивчення, у тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, для видобутку прісних підземних вод і розробки родовищ торфу, для поховання відходів виробництва й інших шкідливих речовин, а та­кож скидання стічних вод та інших спеціальних цілей. Видобуван­ня корисних копалин місцевого значення і торфу із застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, відповідно до ч. 2 ст. 23 Кодексу про надра погоджується з місцевими радами та ор­ганами Мінприроди на місцях.

Спеціальне природокористування найбільшою мірою деталізо­вано у водному законодавстві. Відповідно до ч. 1 ст. 48 ВК спеці­альне водокористування — це забір води з водних об'єктів із засто­суванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Воно здійснюється юридичними і фізични­ми особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогоспо­дарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогоспо­дарських та інших державних і громадських потреб.

У водному законодавстві детально регламентується спеціальне водокористування, насамперед для задоволення питних і господар­сько-побутових потреб населення, спеціальне користування водни­ми об'єктами для лікувальних, курортних і оздоровчих цілей, а та­кож особливості спеціального користування водними ресурсами для потреб- різних галузей економіки тощо. Суттєво доповнює рег­ламентацію спеціального водокористування для питних потреб За­кон України від 10 січня 2002 р. "Про питну воду та питне водо­постачання"'.

Спеціальне природокористування закріплене і в лісовому зако­нодавстві. Відповідно до ст. 50 ЛК спеціальне використання лісо­вих ресурсів здійснюється в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для цього у користування. Земельна ділянка лісо­вого фонду може надаватися одному або кільком тимчасовим лісо-користувачам для спеціального використання різних видів лісових ресурсів. Лісокористувачі мають право здійснювати такі види спе­ціального використання лісових ресурсів: заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; заготівля дру­горядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень тощо); побічні лісові користування.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 16. — Ст. 112.

108

Особливому правовому регулюванню лісовим законодавством підлягає спеціальне користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоров­чих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, а також спеціального використання лісо­вих ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду на природно-заповідних територіях і об'єктах, у прикордонній сму­зі та лісах, що зазнали радіоактивного забруднення. Правове регу­лювання цих видів спеціального лісокористування тісно пов'язане з вимогами земельного законодавства.

Чинний ЗК прямо не передбачає спеціального землекористу­вання, але власне кажучи, усі відвідні та договірні види землеко­ристування є спеціальними. Так, згідно зі ст. 41 цього Кодексу ви­користання земельних ділянок житлово-будівельними (житловими) і гаражно-будівельними кооперативами є видом спеціального зем­лекористування. Спеціальне землекористування має місце при на­данні земельних ділянок у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, промисловим і транспортним підприємствам, підприємствам зв'яз­ку й енергетики тощо.

Найпоширенішими видами спеціального землекористування є використання земель сільськогосподарського призначення. Такими згідно зі ст. 22 ЗК є землекористування: громадян — для ведення особистого селянського господарства, садівництва і городництва, сінокосіння та випасання худоби, а також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарських під­приємств, у тому числі фермерських господарств — для ведення то­варного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподар­ських науково-дослідних установ та навчальних закладів, сільських професійно-технічних училищ та загальноосвітніх шкіл — для дос­лідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; несільськогосподарських підприємств, ус­танов та організацій, релігійних організацій та інших об'єднань громадян — для ведення підсобного сільського господарства. Вка­зані види землекористування становлять спеціальне природокорис­тування з наявним цільовим призначенням використання землі як природного об'єкта.

Спеціальне природокористування знайшло широке закріплення й в природноресурсових законах. Відповідно до ст. 10 Закону "Про рослинний світ" спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а та­кож з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки. Найпоширенішими видами спеціального використання природних рослинних ресурсів є: збирання лікар­ських рослин, заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків, збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової під­стилки, очерету тощо. При цьому вказані види спеціального вико-

109

ристання природних рослинних ресурсів слід відрізняти від анало­гічних видів їх використання на засадах загального природокорис­тування. Критерієм їх розмежування є надання відповідного дозво­лу уповноваженими органами для спеціального використання при­родних рослинних ресурсів, на відміну від загального користуван­ня ними, що не потребує такого дозволу.

Спеціальне природокористування в Законі "Про тваринний світ" 2001 р. закріплено принципово інакше, ніж раніше. Так, відповідно до ст. 17 зазначеного Закону до спеціального використання об'єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загаль­ного користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища. Спеціальне викорис­тання об'єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, виз­наченому Кабінетом Міністрів України. Ця вимога поширюється та­кож на власників землі та користувачів земельними ділянками, на яких перебувають об'єкти тваринного світу.

Найпоширенішими видами спеціального використання є веден­ня мисливського і рибного господарства. Спеціальне використання об'єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибно­го господарства здійснюється з наданням відповідно до закону під­приємствам, установам, організаціям і громадянам права користу­вання мисливськими угіддями та рибногосподарськими водними об'єктами. Проте слід зазначити, що умови, вимоги та порядок зайняття мисливством і рибальством детально регламентовані у спеціальних законодавчих актах. До них, зокрема належать закони України від 16 травня 1995 р. "Про виключну (морську) економіч­ну зону України"¹, від 22 лютого 2000 р. "Про мисливське госпо­дарство та полювання"², Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1192 тощо.

Незважаючи на природоохоронну спрямованість Закону "Про природно-заповідний фонд України", в ньому також виділяються спеціальні види природокористування. Згідно зі ст. 9 цього Закону, до них можна віднести зокрема використання об'єктів природно--заповідного фонду в природоохоронних, оздоровчих, науково-дос­лідних і освітньо-виховних цілях. Крім вказаних видів спеціально­го користування, об'єкти природно-заповідного фонду, віднесені законом до основних, можуть використовуватися для заготівлі де­ревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випа­сання худоби, полювання та зайняття рибальством, якщо такі види використання не суперечать цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду.