§ 6. Правове регулювання використання радіочастотного ресурсу

Питання використання радіочастотного ресурсу донедавна вза­галі не розглядалося як питання природноресурсового права. В си­лу самої фізичної природи цього ресурсу взагалі було проблематич­ним визначити цей ресурс природним ресурсом. Але з прийняттям Закону України від 1 червня 2000 р. "Про радіочастотний ресурс України"² всім дискусіям на цю тему було поставлено крапку: у ст. 2 цього Закону радіочастотний ресурс визнається природним ресур­сом, і не просто природним ресурсом, а об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють державні органи відповідно до ст. 13 Конституції.

Радіочастотний ресурс визначається у ст. 1 зазначеного Закону як частина радіочастотного спектру, придатна для передавання та (або) приймання електромагнітної енергії. Радіочастотний спектр в свою чергу визначається як безперервний інтервал радіочастот (електромагнітних хвиль у просторі без штучного спрямовуючого середовища) не вищий за 3 ТГц. Використанням радіочастотного ресурсу визнається діяльність користувачів радіочастотного ресур­су, пов'язана з випромінюванням електромагнітної енергії в межах радіочастотного спектру. Для раціонального використання радіо­частотний ресурс розбивається на смуги радіочастот — частини ра­діочастотного ресурсу, визначені певним інтервалом радіочастот.

Управління використанням радіочастотного ресурсу здійснює спеціальний орган — Міністерство транспорту та зв'язку України³. У складі Мінтрансзв'язку функціонує Державна інспекція елек­трозв'язку України⁴. Законодавство про використання радіочастот­ного ресурсу включає також закони України від 18 листопада 2003 р. "Про телекомунікації"⁵ і від 21 грудня 1993 р. "Про телебачення і радіомовлення"⁶. Тому деякі повноваження з управління викорис­танням радіочастотного ресурсу має також Національна рада Укра­їни з питань телебачення і радіомовлення. Мінтрансзв'язку здій­снює моніторинг використання радіочастотного ресурсу (радіочас-

¹ Див.: ДСТУ 2275-93 Енергозбереження. Нетрадиційні та поновлювані джерела енергії. Терміни та визначення; ДСТУ 3027-95 Воднева енергетика. Терміни та визна­чення; ДСТУ 3569-97 Енергозбереження. Нетрадиційні та поновлювані джерела енергії. Основні положення; ДСТУ 3635-98 Енергозбереження. Установки теплоутилізаційні. За­гальні технічні вимоги; ДСТУ 3818-98 Енергозбереження. Вторинні енергетичні ресур­си. Терміни та визначення тощо.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 36. — Ст. 298.

³ Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затверджене Указом Президента України від 27 серпня 2004. - № 1009/2004.

' Положення про Державну інспекцію електрозв'язку України, затверджене наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13 лютого 2001 р. № 15 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 15. — С 248.

' Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 12. - Ст. 155.

' Там само. - 1994. - N° 10. - Ст. 43.

343

тотний моніторинг), а також видачу дозволів і ліцензій на спеціаль­не використання радіочастотного ресурсу.

Розподіл смуг радіочастот в Україні визначається Національною таблицею розподілу смуг радіочастот України, затвердженою постано­вою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 р. № 803. На під­ставі цього нормативного акта Мінтрансзв'язку затверджує План вико­ристання радіочастотного ресурсу України, який є своєрідним "радіо­частотним кадастром", у якому відображаються дані про спеціальне використання радіочастотного ресурсу. Виділення радіочастот для спе­ціального використання здійснюється Мінтрансзв'язку згідно з Поло­женням про порядок виділення радіочастот України, затвердженим на­казом Державним комітетом зв'язку та інформатизації України від 25 жовтня 2000 р. № 154^і. Положення істотно обмежує право загального використання радіочастотного ресурсу: практично будь-яка діяльність з випромінювання електромагнітних хвиль з використанням радіовип-ромінювальних пристроїв належить до спеціального використання ра­діочастотного ресурсу. Перелік радіоелектронних засобів та радіовип-ромінювальних пристроїв, для придбання та використання яких не потрібні дозволи затверджений наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 21 вересня 2000 р. № 134². Використан­ня радіочастотного ресурсу за допомогою зазначених пристроїв визна­ється загальним використанням радіочастотного ресурсу.

Спеціальне використання радіочастотного ресурсу потребує от­римання дозволу згідно з Порядком надання дозволів на експлуата­цію радіоелектронних засобів мовлення, затвердженим наказом Дер­жавного комітету зв'язку та інформатизації України від 5 березня 2001 р. № ЗЗ³. Діяльність з надання послуг радіозв'язку з викорис­танням радіочастот підлягає ліцензуванню згідно з Законом України від 1 червня 2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"⁴. Ліцензія на спеціальне використання радіочастотного ресурсу видається Мінтрансзв'язку згідно з Порядком надання лі­цензій на використання радіочастотного ресурсу України, затвер­дженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. № 112⁵. Спеціальне використання радіочастотного ресурсу потребує сплати збору. Ставки щомісячних зборів за використання радіочас­тотного ресурсу України затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № IT. Форма податкової декларації про збір за спеціальне використання радіочастотного ресурсу України затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 24 січня 2003 р. № 24⁷. Механізм справляння збору за спеціальне ви­користання радіочастотного ресурсу уточнюється щороку в законах про державний бюджет на відповідний рік.

¹ Офіційний вісник України. — 2000. — № 46. — С 260.

² Там само. — 2000. — № 40. — С 484.

³ Там само. - 2001. - № 12. - С 214.

⁴ Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 36. — Ст. 299.

⁵ Офіційний вісник України. — 2001. — М» 6. — С 43. ' Там само. - 2001. - № 5. - С 52.

⁷ Там само. - 2003. - № 6. - С 158.

344