Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПриродноресурсовеправоУкр2005Каракаша.doc
Скачиваний:
101
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
2.84 Mб
Скачать

§ 3. Розвиток природноресурсового законодавства і права у 1938—1990 pp.

В 1938 р. на Першій всесоюзній нараді юристів було зроблено висновок про створення самостійної галузі права — земельного пра-

1 Природноресурсовое право и правовая охрана окружающей среды: Учебник / Под ред. В. В. Петрова. - М., 1988. - С. 32.

45

ва. Виникла наука земельного права і відповідна навчальна дисцип­ліна. На той час до структури земельного права належали інші при-родноресурсові галузі: лісове, водне та інше законодавство. При цьо­му стосовно цих галузей приймалися самостійні нормативні акти.

В 40-50 роках союзні республіки продовжують вдосконалення свого природноресурсового законодавства. Так, значна увага в цей період стала приділятися водним ресурсам: приймаються закони про сільськогосподарське водокористування Узбецької РСР (1941), Таджикської РСР (1944), Казахської РСР (1946), Киргизької РСР (1946), Вірменської РСР (1956) і Азербайджанської РСР (1958); По­ложення про сільськогосподарське водокористування в Грузин­ській РСР (1958); Правила водокористування на іригаційних сис­темах Дагестанської АРСР (1944); Положення про сільськогоспо­дарське водокористування в Бурят-Монгольській АРСР (1949). На­явність таких нормативних актів стала підставою для подальшого вдосконалення природноресурсового законодавства як союзного, так і окремих республік.

В період 1957—1963 pp. в усіх союзних республіках були прийня­ті закони про охорону природи. В них був наведений перелік об'єк­тів природи, які підлягали охороні, та визначені організаційно-пра­вові заходи щодо охорони кожного об'єкта природи і відповідаль­ність за порушення правил природокористування і природоохорони.

В 60-ті роки в науці почали висловлюватися думки щодо необ­хідності вдосконалення всього законодавства про природні ресур­си та охорону природи1, вносилися пропозиції про прийняття єди­ного природоохоронного закону СРСР і аналогічних законів про охорону природи в союзних республіках, а пізніше і про необхід­ність створення загальносоюзного спеціального природоохорон­ного органу2.

Питання природокористування і правової охорони природи ще певний час викладалися в курсі земельного права, згодом — як фа­культативна дисципліна. В цей період вникають ідеї щодо самос­тійного правового регулювання охорони природи, обґрунтовується самостійність галузі природоохоронного права3. Пізніше професор Н. Казанцев обгрунтував ідею природноресурсового права як са­мостійної інтегрованої галузі права4. Отже, вперше була обгрунто­вана ідея існування двох комплексних інтегрованих галузей права — природноресурсового і природоохоронного права. Це стало під­ґрунтям послідовного формування комплексної інтегрованої галу­зі: права навколишнього природного середовища, а пізніше — еко­логічного права.

' Див.: Правовые вопросы охраны природы в РСФСР / Под ред. Г. Н. Полянской. — М., 1963.

2 Див.: Правовая охрана природы в СССР: Сборник статей / Под ред. Г. Н. Полян­ ской. — М., 1972.

3 Див.: Казанцев Н. Д. О правовом регулировании охраны природы // Вестник МГУ Серия X "Право". - 1960. - № I. - С. 5-17.

* Див.: Казанцев Н. Д. Природоресурсовое право и его пределы как интегрирован­ной отрасли права // Вестник МГУ. Серия XII "Право". — 1967. — № 2. — С. 72.

46

Період 1968—1981 pp. увійшов в історію законодавства як пері­од активної кодифікації загальносоюзного законодавства про раці­ональне природокористування і охорону природи. Так, були прий­няті Основи земельного законодавства Союзу РСР і союзних рес­публік (1968), Основи водного законодавства Союзу РСР і союзних республік (1970), Основи законодавства Союзу РСР і союзних рес­публік про надра (1975), Основи лісового законодавства Союзу РСР і союзних республік (1977), закони СРСР "Про охорону ат­мосферного повітря" (1980) та "Про охорону і використання тва­ринного світу" (1980). Відповідно до цих нормативно-правових ак­тів були прийняті кодекси і закони союзних республік. В Україні такими були: Земельний кодекс (1970), Водний кодекс (1972), Лі­совий кодекс (1979), Кодекс про надра (1976), а також Закони "Про охорону атмосферного повітря" (1981) і "Про охорону і ви­користання тваринного світу" (1981). Фактично з прийняттям двох законів СРСР про охорону атмосферного повітря і про охорону та використання тваринного світу на той час була завершена кодифі­кація природноресурсового та природоохоронного законодавства.

В науці поступово стала переважати думка, що екологічне зако­нодавство становить собою єдність природноресурсового і приро­доохоронного законодавства. Сучасне екологічне законодавство ха­рактеризується, по-перше, комплексністю, і по-друге, внутріш­ньою єдністю як самостійна інтегрована галузь (або супергалузь) законодавства. А до комплексної галузі екологічного права необхід­но включати все природноресурсове і природоохоронне право, а також екологізовані норми інших галузей права1.

В 1991 р. була проведена Міжреспубліканська наукова конфе­ренція на тему: "Проблеми вдосконалення екологічного законо­давства та ефективності його застосування". Ця конференція мала велике значення для розвитку еколого-правової науки, викладан­ня екологічного права і вдосконалення екологічного законодавс­тва. Було прийнято рішення про необхідність включення в ком­плексну галузь екологічного права всього природноресурсового та природоохоронного права, а також екологізованих норм інших га­лузей права. Таким чином з'явилася нова галузь права — екологіч­не право.