§ 2. Право лісокористування та його види

Право лісокористування — це сукупність правових норм, які ре­гулюють суспільні відносини, пов'язані з використанням лісів, лі­сових ресурсів, їх охороною та відтворенням. У правовому відно­шенні використання лісових ресурсів поділяється на. загальне та спеціальне.

Загальне використання лісових ресурсів здійснюється громадя­нами, які мають право вільно перебувати у лісах, безоплатно зби­рати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби. Однак громадяни зобов'язані ви­конувати вимоги пожежної безпеки у лісах, а також користуватися зазначеними лісовими ресурсами в строки, встановлені державни­ми лісогосподарськими органами, і способами, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів тимчасові лісокорис-тувачі повинні здійснювати тільки в межах земельних ділянок лісо­вого фонду, наданих для цього у користування. Земельна ділянка лісового фонду для спеціального використання різних видів лісо­вих ресурсів може надаватися одному або кільком тимчасовим лі-сокористувачам. За умови додержання вимог законодавства Украї­ни лісокористувачі мають право здійснювати такі види спеціально­го використання лісових ресурсів, як заготівля деревини під час ру­бок головного користування; заготівля живиці; заготівля другоряд­них лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень тощо); по­бічні лісові користування (випасання худоби, розміщення пасік, за­готівля сіна, деревних соків, збирання і заготівля дикорослих пло-

231

дів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини, лісової підстилки та очерету).

Для спеціального використання лісових ресурсів на наданій зе­мельній ділянці лісового фонду видається спеціальний дозвіл — лі­сорубний квиток (ордер) або лісовий квиток. На відведених зе­мельних ділянках лісового фонду можуть використовуватися лише ті лісові ресурси, на які видано спеціальний дозвіл. Форми лісоруб­ного квитка (ордера) та лісового квитка і порядок їх видачі затвер­джуються Кабінетом Міністрів України.

Лісорубний квиток (ордер) — це документ, який дозволяє спеці­альне використання лісових ресурсів державного або місцевого значення. Він видається на використання лісових ресурсів держав­ного значення (заготівлю деревини під час рубок головного корис­тування та лісовідновних рубок і заготівлі живиці у лісах державної власності); використання лісових ресурсів місцевого значення (за­готівлю деревини під час рубок головного користування та лісовід­новних рубок у лісах, що перебувають у приватній власності, а та­кож заготівлю другорядних лісових матеріалів); проведення рубок догляду за лісом, санітарних та інших рубок, пов'язаних з лісогос­подарськими заходами, і у випадках розчищення лісових земель у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо.

Лісорубний квиток (ордер) видається державними органами лі­сового господарства. Виданий квиток може бути скасований орга­ном лісового господарства у випадках: закінчення строку лісоко­ристування; ліквідації підприємства, установи, організації; вилу­чення земель у встановленому порядку; здійснення лісових корис­тувань не у відповідності з вимогами, передбаченими у лісорубно­му квітку; заміни лісосік; добровільної відмови від лісокористуван­ня та в інших випадках припинення права лісокористування; над­ходження вимоги від органів державного санітарного нагляду та ін­ших спеціально уповноважених органів державного контролю. Строк дії квитка встановлюється органом, який його видав, за по­годженням з відповідною місцевою радою. Лісорубний квиток ви­дається на незначний (до 10 куб. м) відпуск деревини.

Лісовий квиток — це спеціальний документ, яким дозволяється використання лісових ресурсів. Він видається на сінокосіння, ви­пасання худоби, розміщення вуликів і пасік, заготівлю дикорослих плодів, ягід, грибів, горіхів, лікарських рослин і технічної сирови­ни, лісової підстилки, тимчасового використання земель для сіль­ськогосподарського виробництва, крім сільськогосподарських угідь, що належать до складу земель лісового фонду, а також на ви­користання лісових ресурсів для потреб мисливських господарств, розміщення туристичних таборів, баз відпочинку та інших подіб­них об'єктів із спорудженням будівель некапітального типу стро­ком до одного року.

Лісовий квиток видається спеціально уповноваженим органом у галузі ведення лісового господарства України. Оформлення лісово­го квитка здійснюється у встановленому порядку до початку відпо-

232

відних робіт. Квиток видається на підставі обґрунтованої заявки та лімітів використання лісових ресурсів місцевого значення, затвер­джених у встановленому порядку місцевою радою за погодженням з органами екології та природних ресурсів і органами лісового гос­подарства. Строк дії лісового квитка встановлюється органом, який його видає, за погодженням з відповідною місцевою радою. Після закінчення строку складається акт про результати спеціального ви­користання лісових ресурсів (акт огляду обсягів та місць спеціаль­ного використання лісових ресурсів), який підписується представ­никами власника, постійного користувача земель лісового фонду і заготівельника.

Заготівля деревини у порядку спеціального використання здій­снюється під час рубок головного користування, що проводяться у стиглих деревостанах. У виключних випадках ці рубки можуть здій­снюватися у деревостанах лісів другої групи в порядку, визначено­му Кабінетом Міністрів України. Деревина заготовляється також під час рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, рубки, пов'язані з реконструкці­єю малоцінних молодняків і похідних деревостанів, прокладанням просік, створенням протипожежних розривів тощо, лісовідновні рубки деревостанів, які втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості), і під час проведення інших рубок (розчищен­ня земельних ділянок лісового фонду, покритих лісовою рослин­ністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо). Види і способи рубок визначені ст. 53 ЛК, Правилами ру­бок, пов'язаних з веденням лісового господарства, та інших рубок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 р. № 535.

Заготівля деревини під час рубок головного користування, а та­кож рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, здійсню­ється постійними лісокористувачами, а також тимчасовими лісоко-ристувачами, яким у встановленому порядку надане право вико­ристання заготовленої при цьому деревини. Заготівля деревини під час проведення інших рубок на земельних ділянках лісового фон­ду, наданих для будівельних та інших робіт, здійснюється тими юридичними і фізичними особами, яким відведені земельні ділян­ки лісового фонду для цих цілей, якщо в рішенні про надання ді­лянки не передбачене інше.

Планування і проведення заготівлі деревини у порядку рубок головного користування здійснюються у межах розрахункової лісо­сіки. Розрахункова лісосіка — це щорічна норма заготівлі дереви­ни у порядку рубок головного користування, що обчислюється під час лісовпорядкування і затверджується для кожного постійного лі-сокористувача і окремо за групами порід у межах груп лісів, вихо­дячи з принципів безперервності і невиснажливості використання лісових ресурсів. Заготівля деревини у порядку рубок головного ко­ристування в розмірах, які перевищують розрахункову лісосіку, за­бороняється.

233

Виходячи з розміру розрахункової лісосіки, Кабінет Міністрів України щороку встановлює розмір лісосічного фонду. Лісосічний фонд — це запаси деревини, призначеної для щорічної заготівлі під час рубок головного користування. Визначення і передача лісосіч­ного фонду провадиться постійними лісокористувачами відповідно до Правил відпуску деревини на пні в лісах України, передусім у стиглих деревостанах, що потребують рубки за своїм станом (пош­коджені деревостани і деревостани, в яких закінчена підсочка то­що), а також ростуть на землях, які підлягають розчищенню у зв'язку з проведенням лісогосподарських заходів або передачею їх для використання в цілях, не пов'язаних із веденням лісового гос­подарства і використанням лісових ресурсів.

Заготівля живиці здійснюється шляхом підсочки стиглих хвой­них деревостанів, які після закінчення строків підсочки планують­ся до рубки, а також деревостанів, які до строку закінчення підсоч­ки підлягатимуть рубці. До закінчення підсочки у хвойних деревос­танах, призначених для заготівлі живиці, рубки головного користу­вання забороняються. Вирубування цих деревостанів до підсочки, а також дострокове вилучення їх з підсочки можуть допускатися як виняток з дозволу Державного комітету лісового господарства Ук­раїни. Правила заготівлі живиці, а також зони обов'язкової підсоч­ки деревостанів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Заготівля другорядних лісових матеріалів для промислової пере­робки, розвитку лісових промислів і задоволення потреб населен­ня (випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна, деревних соків, збирання і заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини, лісової підстилки та оче­рету) повинна здійснюватися без заподіяння шкоди лісу.

Земельні ділянки лісового фонду для заготівлі сіна і випасання худоби щорічно визначаються постійними лісокористувачами на підставі матеріалів лісовпорядкування або спеціального обстежен­ня. Розміщення пасік на цих ділянках здійснюється без права ру­бання дерев і чагарників, розчищення і розорювання ділянок і спо­рудження на них будівель капітального типу. Місця розміщення пасік визначаються з урахуванням умов ведення лісового госпо­дарства і спеціального використання лісових ресурсів.

Для заготівлі деревних соків використовуються спеціально ство­рені для цієї мети насадження, а також деревостани, що підлягають рубці головного користування, не раніше ніж за 10 років до рубки, а деревостани, які підлягають рубкам, пов'язаним з веденням лісо­вого господарства, та іншим рубкам — за один рік до цього. Заго­тівля (збирання) дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікар­ських рослин і технічної сировини здійснюється способами і мето­дами, які виключають -виснаження лісових ресурсів і заподіяння шкоди лісовому господарству.

Збирання лісової підстилки допускається в окремих випадках у лісах другої групи на земельних ділянках лісового фонду, що виз­начаються постійними лісокористувачами, не частіше одного разу

234

на п'ять років на одній і тій самій ділянці лісу. Заготівля очерету провадиться на земельних ділянках лісового фонду з урахуванням збереження сприятливих умов для життя диких тварин й інтересів охорони навколишнього середовища.

Земельні ділянки лісового фонду для потреб мисливського гос­подарства (мисливські угіддя) надаються користувачам відповідно до Закону "Про тваринний світ". Спеціальне використання тва­ринного світу в порядку ведення мисливського і рибного госпо­дарства здійснюється з наданням підприємствам, установам, орга­нізаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями і рибогосподарськими водними об'єктами. До спеціального вико­ристання належать усі види користування тваринним світом (за ви­нятком любительського і спортивного рибальства у водоймах за­гального користування), що здійснюються з їх вилученням добу­ванням, тощо із природного середовища. Спеціальне використан­ня об'єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами. Ця вимога поширюється та­кож на власників чи користувачів земельними ділянками, на яких перебувають об'єкти тваринного світу.

Право на тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і турис­тичних цілей та проведення науково-дослідних робіт надається юри­дичним і фізичним особам відповідними місцевими радами за погод­женням з постійними лісокористувачами. Користування земельними ділянками лісового фонду в культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів та з дотриманням правил архітектурного планування приміських зон і са­нітарних вимог. У лісах, що використовуються для відпочинку, лісо-користувачі мають здійснювати роботи щодо їх благоустрою. Порядок користування земельними ділянками лісового фонду в культурно-оз­доровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях встановлю­ється Кабінетом Міністрів України. Для здійснення науково-дослід­них робіт відповідним лісокористувачам можуть виділятися земельні ділянки лісового фонду, на яких може бути обмежено або повністю заборонено спеціальне використання лісових ресурсів, якщо це супе­речить цілям науково-дослідних робіт. Рішення про обмеження чи за­борону спеціального використання лісових ресурсів та користування цими ділянками для інших цілей приймаються місцевими радами, які надають ці ділянки, за погодженням з постійними лісокористувачами.

Користування земельними ділянками лісового фонду може бу­ти постійним і тимчасовим. У постійне користування земельні ді­лянки лісового фонду надаються спеціалізованим державним чи комунальним лісогосподарським підприємствам. До них згідно з Інструкцією про механізм справляння збору за спеціальне вико­ристання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженою наказом Державного комітету лісо­вого господарства України, Міністерства фінансів України, Мініс-

235

терства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України, Міністерства економіки України і Державної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 р. № 91/241/129/236/565¹, належать: державні органи лісового господарства, лісогосподарські підприємства, військові лісові господарства, сільськогосподарські та інші підприємства. На умовах оренди земельні ділянки лісового фонду надаються підприємствам, установам, організаціям, де ство­рені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісо­вого господарства, спеціального використання лісових ресурсів, за­доволення потреб мисливських господарств, у культурно-оздоров­чих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях, для здійснен­ня науково-дослідних робіт тощо.

Право постійного користування земельними ділянками лісово­го фонду посвідчується Державним актом на право постійного ко­ристування земельною ділянкою, форма якого затверджена поста­новою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. № 449².

В тимчасове користування (оренду) земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам Укра­їни, іноземним юридичним особам і громадянам для спеціального використання лісових ресурсів, задоволення потреб мисливських господарств, у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях та для здійснення науково-дослідних робіт.

Земля може надаватися в оренду в короткострокове користуван­ня — до 5 років і довгострокове — до 50 років. Умови, строки, а та­кож плата за оренду землі визначаються за згодою сторін і обумов­люються в договорі. Орендар має переважне право на поновлення договору оренди земельних ділянок лісового фонду після закінчення терміну його дії. Передача в оренду земельних ділянок, які перебу­вають у державній або комунальній власності, здійснюється на під­ставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ді­лянки. Передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться у влас­ності громадян або юридичних осіб, здійснюється за договорами оренди, що укладаються між власниками ділянок та орендарями. Договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.