Глава 1

Предмет і система природноресурсового права

§ 1. Методологічні основи

функціонування людини і суспільства

у природному середовищі

Природа є самодостатньою об'єктивною реальністю, яка здатна існувати без будь-якого стороннього втручання і незалежно від людського усвідомлення закономірностей її функціонування. Про­те життя людини та існування суспільства завжди були і залиша­ються об'єктивно пов'язаними з природним середовищем та вико­ристанням природних ресурсів. Це підтверджує тезу про те, що лю­дина і суспільство є продуктами розвитку природи й залишаються її частинами, залежними від існування природи.

З розвитком науки і техніки, створенням усього того, що нази­вають науковим, технічним і соціальним прогресом, ця залежність не стала меншою. На сьогодні світове співтовариство усвідомило, що вчорашня гордість "підкорювачів природи", які спрямовували багатовікові зусилля на її технічне поневолення і зниження залеж­ності від природи, є сумнівним досягненням. Успіхи і темпи "пе­ремог над природою" висунули проблеми стану природи в ряд най­більш гострих проблем людства, що вимагають їх якнайшвидшого і кардинального вирішення.

Будь-яка форма тілесного життя біосфери потребує наявності складної системи обміну речовин і енергії з живою та неживою природою, внутрішньовидової та міжвидової взаємодії та конку­ренції усередині самої біосфери. Людина як субстанціонально-ті­лесний вид поряд з іншими представниками біосфери не є само­достатньою істотою. Вона вимагає ретельно організованого і ста­більного середовища як необхідну умову існування. Крім того, на відміну від інших представників біосфери, людині доступні верши­ни естетики, тобто пізнання краси і гармонії навколишнього світу. Людство порівняно з іншими живими спільнотами володіє не тіль­ки біологічною, а й психічною пристосованістю до різких неспри­ятливих змін навколишнього природного середовища.

Нарешті, людина є єдиною істотою на Землі, яка має причет­ність до духовного світу. Тому навколишнє середовище впливає на цю малодоступну для наукового дослідження сферу людського іс-

5

нування як через естетику навколишнього світу (природні лан­дшафти та окремі природні об'єкти), так і через масу психічних факторів, що впливають на відповідні сфери людського буття. Так, тривале знаходження серед одноманітних ландшафтів може нега­тивно впливати на психіку більшості незвичних до цього людей, і лише окремі індивіди здатні довгий час знаходитися в одноманіт­ному середовищі.

Безліч видів взаємодії людини і суспільства з природним сере­довищем на різних етапах їх існування умовно можна назвати при­родокористуванням. У літературі воно визначається як процес вза­ємодії людини з природою, що здійснюється за допомогою тих чи інших способів включення природних об'єктів у сферу життєдіяль­ності людини з метою задоволення її різноманітних потреб. Визна­чення етапності та поступовості розвитку людського існування у природному середовищі дозволяє виділити такі типи природоко­ристування, кожному з яких відповідає певний рівень економічно­го і демографічного розвитку: збирально-привласнюючий; вироб­ничо-продуктивний; інноваційно-конструктивістський, ноосфер-ний або інформаційний*.

Збирально-привласнююче природокористування характерно для первісного етапу розвитку людського суспільства. "Дарунки" при­роди привласнювалися за допомогою збирання, полювання та ри­бальства. Демографічна ємність, тобто здатність природи містити відповідну кількість населення при певному способі існування у найбільш оптимальних (степових і лісостепових) ценозах, станови­ла від 8 до 17 осіб на квадратний кілометр. При зазначеному спосо­бі існування ріст народонаселення був обмеженим, цілком залежав від природної продуктивності природного середовища і міг відбува­тися лише за рахунок скорочення і знищення інших біологічних ви­дів, що становлять для людини харчову й іншу ресурсну базу.

Основними ознаками виробничо-продуктивного природокористу­вання традиційно називають виділення осілих племен з маси кочо­вих "варварів", перехід від кочового "збирального" способу життя до зайняття землеробством, відокремлення скотарства від земле­робства, а пізніше — ремесла від землеробства і скотарства, а та­кож торгівлі від ремесла. Сутність продуктивного природокористу­вання полягає в тому, що життєві ресурси вже не тільки вишуку­ються і добуваються, а й цілеспрямовано формуються. Демографіч­на ємність середовища порівняно із збирально-привласнюючим природокористуванням збільшується приблизно в 400-600 разів.

Зародження інноваційно-конструктивістського природокористу­вання позв'язують з епохою науково-технічної революції. Для цьо­го типу природокористування характерно значне зростання про­дуктивності праці за рахунок різкого підвищення технічної й енер-

* Слід мати на увазі, що запропонована схема типізації природокористування є тра­диційною і враховує лише тілесне (біологічне та фізичне) існування людства, яке не охоплює інші форми людського буття та розвитку суспільства.

6

гетичної озброєності виробництва, перехід від екстенсивного до інтенсивного способу нарощування виробництва. Найважливішою його ознакою є перевага витрат на виробництво вторинних ресур­сів, тобто засобів виробництва і штучної реальності, над витрата­ми на виробництво первинних ресурсів. У цей період міста оста­точно відокремлюються від сіл. На основі використання законів природи за допомогою спеціально створених її працею пристосу­вань, людина створює для себе світ нової технореальності. При та­кому типі природокористування та рівні економічного розвитку виробництва продовольства людське співтовариство здатне існува­ти в кількості до 9 млрд, який прогнозується на планеті приблиз­но усередині XXI ст.

В сучасний період у науковій літературі все частіше зустрічають­ся твердження про зародження принципово нового типу природо­користування — ноосферного або інформаційного. Теоретичне обг­рунтування необхідності і неминучості встановлення ноосферного типу природокористування вітчизняна наука пов'язує з ім'ям ви­датного вченого XX ст. В. Вернадського та його вченням про но­осферу. Проте слід зазначити, що чіткого практичного визначення поняття ноосферного природокористування в сучасній літературі не міститься. Інформаційний тип природокористування пов'язу­ється із сучасною комп'ютерною революцією. Зазначене природо­користування засновано на зародженні систем штучного інтелекту, біотехнологій, генної інженерії, встановленні "нового світового по­рядку" і "справедливої системи" розподілу природних ресурсів між "багатими" і "бідними" на них країнами. Крім того, основною оз­накою ноосферно-інформаційного типу природокористування має стати створення штучних саморегулюючих біосистем.