Глава 11

Правове регулювання використання об'єктів та ресурсів рослинного світу

§ 1. Загальна характеристика законодавства про рослинний світ

У законодавстві України поряд з землею, надрами, водами, лі­сами, атмосферним повітрям та тваринним світом закріплено пра­вовий режим такого найбільш поширеного природного ресурсу (об'єкта), як рослинний світ. Як відомо, на сьогодні стан рослин­ного світу визначає не лише добробут і здоров'я нації будь-якої держави, а й є основною складовою виживання суспільства взага­лі. Тому ми маємо відмовитись від споживацького (утилітарного) ставлення до рослин. Це випливає із суті численних міжнародних документів, зокрема прийнятих на конференції з навколишнього середовища в 1992 р. в Ріо-де-Жанейро, на XIX спеціальній сесії Генеральної асамблеї ООН в 1997 р., на засіданнях комісії ООН, чергових засіданнях Панєвропейської конференції міністрів охоро­ни навколишнього середовища тощо¹.

Рослинний світ поділяється на кілька основних видів, що зу­мовлено їх природними характеристиками, цільовим використан­ням та правовим становищем. До основних видів рослинного світу відносять: лісові ресурси; рослинність, що не належить до лісових ресурсів; рослинність сільськогосподарського призначення. При цьому не можна забувати про те, що і лісова рослинність, і дико­росла рослинність за межами лісів в їх природному стані станов­лять єдиний рослинний світ².

Найповніше урегульовані відносини, які виникають у процесі використання лісових ресурсів. І це є виправданим, оскільки зна­чення цього виду рослинного світу велике. Відносини, пов'язані з використанням лісів, регулюються ЛК, а також рядом підзаконних нормативних актів, прийнятих на рівні Кабінету Міністрів Украї­ни. Що ж до другого виду (природна рослинність, що не належить до лісових ресурсів), то його правова основа протягом багатьох ро­ків була відсутня.

Саме ця прогалина у правовому регулюванні суспільних відно­син у сфері рослинності, що не належить до лісових ресурсів, спо­нукала Верховну Раду України прийняти 9 квітня 1999 р. Закон Ук-

раїни "Про рослинний світ"¹. Щодо диференціації лісового і фло­ристичного законодавства певні суперечності викликає ст. 4 Зако­ну "Про рослинний світ", яка відносить до рослинного світу лісо­ві ресурси загальнодержавного значення. В будь-якому випадку в юридичному розумінні лісові об'єкти і об'єкти рослинного світу — це різні природні об'єкти. Що стосується відносин, які виникають у сфері використання рослин і багаторічних насаджень сільсько­господарського призначення, то вони регулюються відповідним за­конодавством, зокрема законами України від 14 жовтня 1998 р. "Про захист рослин"², від ЗО червня 1993 р. "Про карантин рос­лин" (в редакції Закону від 3 квітня 2003 р.)³, від 2 березня 1995 р. "Про пестициди і агрохімікати"⁴ та іншими нормативно-правови­ми актами. Належність деяких рослин і насаджень до групи рослин сільськогосподарського призначення виводить ці рослини з-під дії Закону "Про рослинний світ".

Для природноресурсового права велике значення має законо­давство про рослинний світ, яке регулює суспільні відносини у сфері використання і відтворення таких об'єктів, як дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мо­хоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, їх угруповання і місцезростання. Система правових норм, які регулюють суспільні відносини з приводу використання, відтворення і охорони рослин­ного світу, становить самостійну галузь права — флористичне пра­во. Предметом флористичного права є суспільні відносини права власності на рослинний світ, управлінські відносини, відносини користування природними рослинними ресурсами, відтворення, охорони та захисту рослинного світу.

Юридичними засадами флористичного права є Конституція, За­кон України від 25 червня 1991 р. "Про охорону навколишнього природного середовища"³, Закон "Про рослинний світ" та інші нор­мативні акти. Флористичне право належить до системи природноре­сурсового права як комплексної галузі права, яке у свою чергу скла­дається з відповідних галузей, спрямованих на регулювання суспіль­них відносин щодо використання та охорони земель, вод, надр, тва­ринного світу, атмосферного повітря, а також рослинного світу.