§ 2. Правовий режим використання природних ресурсів зони екологічного лиха

Постановою Верховної Ради України від 1 серпня 1990 р. "Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків

' Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 13. — Ст. 99.

346

Чорнобильської катастрофи" всю територію України було оголо­шено зоною екологічного лиха у зв'язку з негативними наслідками Чорнобильської катастрофи. Це перший правовий режим в історії вітчизняного права, який запровадив просторово-зональну засаду управління надзвичайними ситуаціями. На виконання зазначеної постанови були прийняті закони України від 27 лютого 1991 р. "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного заб­руднення внаслідок Чорнобильської катастрофи"¹ та від 28 лютого 1991 р. "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону від 19 грудня 1991 р.)². Вказані закони і визначили правовий режим зони екологічного лиха.

В результаті катастрофи на Чорнобильській АЕС велика кіль­кість природних комплексів зазнала радіоактивного забруднення. Значну площу — 159 тис. га — займають радіаційно забруднені сільськогосподарські угіддя, не використовувані в сільськогоспо­дарському виробництві. Безпосередньо в 30-кілометровій зоні від­чуження вилучено з користування 65 тис. га сільськогосподарських угідь. За її межами — 123 тис. га. Внаслідок аварії на ЧАЕС забруд­нено усього понад 8,4 млн га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3,5 млн га ріллі, близько 400 тис. га природних кормових угідь, понад 3 млн. га лісів (щільність забруднення радіоактивним цезієм перевищує 0,1 Кі/кв. км). Забруднення зазнали 74 райони у 12 областях України. Близько 70% українського Полісся забрудне­но радіонуклідами³.

Відповідно до Закону "Про правовий режим території, що заз­нала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катас­трофи" до територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать території, на яких виникло стале забруднення довкілля радіоактивними речовинами, що може призвести до опромінення населення на рівні понад 1 мзв (0,1 бер) у рік. За ступенем радіаційного забруднення згідно зі ст. 2 вказаного Закону радіоактивно забруднені території поділяються на чотири зони: зона відчуження — територія, з якої у 1986 р. було проведено евакуацію населення; зона безумовного (обов'язкового) відселення — територія, що зазнала інтенсивного забруднення дов­говічними радіонуклідами, із щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію — від 15 Кі/кв. км і вище, стронцію — від 3 Кі/кв. км і вище чи плутонію — від 0,1 Кі/кв. км і вище, де ефективна еквівалентна доза опромінення людини може перевищити 5 мзв (0,5 бер) у рік понад дозу, що вона одержувала у доаварійний період; зона гарантованого добровільного відселен­ня — це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварій­ний рівень ізотопами цезію — від 5 до 15 Кі/кв. км, стронцію — від

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 16. — Ст. 158. ¹ Там само. - 1992. - № 13. - Ст. 178.

³ Див.: Земельне право України: Підручник / За ред. О. О. Погрібного, І. І. Кавака-ша. - К., 2003. - С 365.

347

0,15 до 3 Кі/кв. км чи плутонію — від 0,01 до 0,1 Кі/кв. км, де ефективна еквівалентна доза опромінення людини може переви­щити 1,0 мзв (0,1 бер) у рік понад дозу, що вона одержувала у доа-варійний період; зона посиленого радіоекологічного контролю — це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію — від 1 до 5 Кі/кв. км, стронцію — від 0,02 до 0,15 Кі/кв. км, чи плутонію — від 0,005 до 0,01 Кі/кв. км за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослин та інших чинників перевищує 0,5 мзв (0,05 бер) у рік понад дозу, що вона одержувала у доаварійний період.

Управління природними ресурсами зони екологічного лиха має свою специфіку. Річ у тім, що у найбільш небезпечних зоні відчу­ження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення управління здійснює спеціальний орган — Адміністрація зони відчуження і зо­ни безумовного (обов'язкового) відселення. У цих зонах відсутні органи місцевого самоврядування чи місцеві державні адміністра­ції. Функції управління зазначеними зонами виконує Адміністрація зони, яка має статус державного департаменту при Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту насе­лення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Адміністрація діє на підставі Положення про державний департамент — Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, зат­вердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2000 р. № 1263^і. Згідно з цим Положенням Адміністрація зони на­ділена повноваженнями з управління екологічно ураженими при­родними ресурсами, включаючи проведення екологічного моніто­рингу, відновлення екологічно уражених природних ресурсів, дог­ляд за ними тощо. Адміністрація зони розпоряджається екологічно ураженими природними ресурсами, що включає в себе видачу доз­волів на їх спеціальне використання.

У статтях 3, 4 Закону "Про правовий режим території, що заз­нала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катас­трофи" визначаються поняття радіаційно небезпечних і радіоактив­но забруднених земель. Радіаційно небезпечні землі — це землі, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сіль­ськогосподарської й іншої продукції, продуктів харчування, що відповідають нормативам екологічної безпеки. До них належать землі зони відчуження (30-кілометрової зони), а також зони безу­мовного (обов'язкового) відселення. Радіоактивно забруднені зем­лі — це землі, які потребують проведення заходів радіаційного за­хисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення, зумовленого Чорнобильською катастро­фою, та забезпечення нормальної господарської діяльності. До ра­діоактивно забруднених земель належать землі зони гарантованого добровільного відселення і зони посиленого радіоекологічного

¹ Офіційний вісник України. — 2000. — № 33. — С 92.

348

контролю. Згідно зі ст. 169 ЗК радіаційно небезпечні і радіоактив­но забруднені землі об'єднуються в єдине поняття — техногенно забруднені землі. У ст. 170 цього Кодексу встановлені вимоги що­до вилучення з обігу та консервації таких земель. Відповідно до ст. 12 Закону України від 3 липня 1992 р. "Про плату за землю" (в редакції Закону від 19 вересня 1996 р.)¹ земельний податок не стя­гується за екологічно уражені землі.

Правовий режим зони відчуження і зони безумовного (обов'язково­го) відселення передбачає встановлення найбільш суворих обмежень у використанні природних ресурсів. У цих зонах забороняється постійне проживання населення, природокористування, будь-яка інша діяльність, що не забезпечує дотримання режиму радіаційної безпеки. Правовий режим зазначених зон передбачає заборону як на спеціальне, так і на загальне використання екологічно уражених природних ресурсів: забороняється навіть перебування осіб у цій зоні без дозволу Адміністрації зони. Забороняється вивезення за межі цих зон без дозволу Адміністрації: землі, глини, піску, торфу, деревини, а також заготівля і вивезення рослинних кормів, лікар­ських рослин, грибів, ягід та інших продуктів побічного лісокорис­тування, за винятком зразків для наукових цілей. Закон передбачає заборону на випасання худоби, порушення середовища перебуван­ня диких тварин, спортивне та промислове полювання і рибальс­тво, перегін тварин, сплав лісу.

На території зазначених зон проводиться запобігання вине­сенню радіонуклідів за межі зони, екологічний моніторинг², ут­римання території в належному санітарному і пожежонебезпеч-ному стані, застосування методів фіксації радіонуклідів на місце­вості. Використання природних ресурсів у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення здійснюється тільки з дозволу Адміністрації зони. Порядок видачі спеціальних дозволів на провадження окремих видів діяльності на території зони від­чуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення затвер­джений постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2000 р. № 1869³.

У зоні гарантованого добровільного відселення згідно зі ст. 16 За­кону "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" забороняєть­ся: використання земельних ділянок для будівництва нових, роз­ширення діючих підприємств, безпосередньо не пов'язаних із за­безпеченням радіоекологічного, соціального захисту населення, а також умов його життя і праці; будь-яка діяльність, що погіршує радіоекологічну ситуацію; природокористування, що не відповідає вимогам норм радіаційної безпеки; внесення пестицидів, гербіци-

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 45. — Ст. 238.

² Методика спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки затвер­ джена наказом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України від 6 серпня 2002 р. № 186 // Офіційний вісник України. — 2002. - № 36. - С 117.

' Там само. - 2000. - № 51. — С 66.

349

дів, отрутохімікатів без спеціального дозволу Міністерства охорони здоров'я України та Мінприроди¹.

У зоні гарантованого добровільного відселення здійснюється постійний дозиметричний контроль радіоактивного забруднення ґрунту, води, повітря, продуктів харчування, сировини, житлових і виробничих приміщень, а також медико-біологічний та радіоеколо­гічний моніторинг. Закон передбачає забезпечення населення в не­обхідній кількості екологічно чистими питною водою та продукта­ми харчування. У разі доцільності проводиться дезактивація тери­торії спеціальними підрозділами.

Отже, правовий режим зони гарантованого добровільного відсе­лення передбачає не заборону, а обмеження використання природ­них ресурсів. Закон не конкретизує, що слід розуміти під природоко­ристуванням, яке не відповідає вимогам норм радіаційної безпеки. Водночас ст. 1 Закону України від 8 лютого 1995 р. "Про викорис­тання ядерної енергії та радіаційну безпеку"² визначає радіаційну без­пеку як дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персо­нал, населення та довкілля, встановлених екологічним законодавс­твом. Закон України від 14 січня 1998 р. "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання"³ встановлює основні дозові ме­жі опромінення населення. Крім того, в Україні діють Норми радіа­ційної безпеки України (НРБУ-97), затверджені наказом Міністерс­тва охорони здоров'я України від 14 липня 1997 р. № 208.

З точки зору радіаційного права видається, що використання природних ресурсів у зоні гарантованого добровільного населення дозволяється лише тоді, якщо таке використання не пов'язане з порушенням норм радіаційної безпеки, затверджених радіаційним законодавством. Йдеться про нормативи як опромінення населен­ня, так і негативного радіаційного впливу на довкілля. Слідкувати за режимом використання природних ресурсів у зоні гарантовано­го добровільного відселення повинні державні органи — Міністерс­тво надзвичайних ситуацій України, Мінприроди, Міністерство охорони здоров'я України, місцеві ради тощо.

У разі необхідності на небезпечних радіаційно забруднених ді­лянках мають бути встановлені спеціальні обмежувальні позначки. Громадяни, які здійснюють природокористування, можуть вико­ристовувати природні ресурси зони гарантованого добровільного відселення, якщо це не заборонено відповідними державними ор­ганами. Якщо ж вони будуть використовувати природні ресурси, незважаючи на попереджувальні знаки та оповіщення населення через засоби масової інформації — це буде порушенням законодавс­тва, і за такі дії може настати відповідальність згідно зі ст. 46-1 КпАП.

' Порядок застосування пестицидів і агрохімікатів на територіях, що зазнали радіо­активного забруднення, та у зонах надзвичайних екологічних ситуацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 р. N° 92.

² Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 12. — Ст. 81.

³ Там само. - 1998. - N° 22. - Ст. 115.

350

У зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно зі ст. 18 За­кону "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" забороняєть­ся: створення рекреаційних природних комплексів та об'єктів, а та­кож використання земельних ділянок для будівництва нових під­приємств, що шкідливо впливають на здоров'я населення і довкіл­ля; будь-яка діяльність з використання природних ресурсів, що по­гіршує радіоекологічну ситуацію; природокористування, що не від­повідає вимогам норм радіаційної безпеки.

Що стосується обмеження використання екологічно уражених природних ресурсів, то правовий режим зони посиленого радіоеко­логічного контролю передбачає такі ж обмеження, як і у зоні га­рантованого добровільного відселення. Критерії визначення відпо­відності природокористування вимогам норм радіаційної безпеки нами вже розглядалися. Правовий режим зони посиленого радіое­кологічного контролю передбачає особливості застосування пести­цидів та агрохімікатів у цій зоні.

У зоні посиленого радіоекологічного контролю, де землі визна­чені як радіоактивно забруднені, дозволяється обмежене застосу­вання заходів захисту рослин. Допускаються агротехнічні, фізичні, біологічні та системи застосування засобів захисту рослин з міні­мальним застосуванням помірно небезпечних та мало небезпечних пестицидів (3—4 клас), перелік яких щорічно затверджується Кабі­нетом Міністрів України за поданням Мінприроди, погодженим із Міністерством охорони здоров'я України. У зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контро­лю забороняється використання пестицидів за допомогою авіації та в спорудах захищеного грунту. Використання високо небезпечних та надто небезпечних препаратів (1—2 клас) на територіях, землі яких віднесені до радіоактивно забруднених, можливе лише під час спалахів епізоотій або епіфітотій, а також для попередження про­никнення на ці території об'єктів зовнішнього карантину рослин. Дозвіл на застосування цих препаратів видає Міністерство надзви­чайних ситуацій України за погодженням з Мінагрополітики, Мін­природи та Міністерством охорони здоров'я України.