Глава 12

Правовий режим використання лісів та лісових ресурсів

§ 1. Поняття лісового фонду та лісових ресурсів

Україна має величезні за своїми масштабами і економічним значенням природні ресурси. Невід'ємною складовою природи є ліси, що сприяють розвитку економіки та поліпшенню стану нав­колишнього природного середовища. З погляду господарського ви­користання ліси є насамперед джерелом деревини й іншої техніч­ної сировини, харчових і кормових продуктів, а також місцем зна­ходження корисних тварин і рослин. Ліси впливають на клімат, ат­мосферу, ріки й інші водні об'єкти, зменшують різкість коливань температури і вологості, охороняють грунт від вітрової і водної еро­зії тощо. Отже, від правильного використання лісів значною мірою залежить не тільки успішний розвиток народного господарства, а й стан навколишнього природного середовища.

Правовідносини, пов'язані з використанням земель лісового фонду, регулюються насамперед ЗК, ЛК, законами України від 16 червня 1992 р. "Про природно-заповідний фонд України"¹, від 13 грудня 2001 р. "Про тваринний світ"², від 3 липня 1992 р. "Про плату за землю"³, від 27 лютого 1991 р. "Про правовий режим те­риторії, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорно­бильської катастрофи"⁴ та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. З ЛК ліс — це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що у своєму розвитку біологічно взаємо­пов'язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище. Ліси є національним багатством і за своїм призначенням та місце-розташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні.

Лісовий фонд України становлять усі ліси, розташовані на те­риторії України. До лісового фонду також належать земельні ділян­ки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства. До лісового фонду не належать усі види зелених на­саджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лі-

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 34. — Ст. 502. ¹ Там само. - 2002. - № 14. - Ст. 97. ¹ Там само. - 1992. - № 38. - Ст. 560. • Там само. - 1991. - № 16. - Ст. 198.

228

229

сів, а також окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогос­подарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділян­ках. За екологічним і господарським значенням усі ліси України поділяються на першу і другу групи.

До першої групи належать ліси, що виконують переважно приро­доохоронні функції. Залежно від цих функцій в лісах першої групи встановлюються такі категорії захисності: водоохоронні (смуги лісів вздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об'єктів, смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промисло­вих риб, а також захисні лісові насадження на смугах відводу кана­лів); захисні (ліси протиерозійні, протиполонинні, захисні смуги лі­сів вздовж залізниць, автомобільних доріг міжнародного, державно­го та обласного значення, особливо цінні лісові масиви, державні захисні лісові смуги, байрачні ліси, степові переліски та інші ліси степових, лісостепових, гірських районів, які мають важливе зна­чення для захисту навколишнього природного середовища). До цієї категорії належать також полезахисні лісові смуги, захисні лісові на­садження на смугах відводу залізниць, захисні лісові насадження на смугах відводу автомобільних доріг; санітарно-гігієнічні та оздоров­чі (ліси населених пунктів, ліси зелених зон навколо населених пун­ктів і промислових підприємств, ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання та ліси зон округів сані­тарної охорони лікувально-оздоровчих територій).

До цієї ж групи належать ліси на територіях природно-заповід­ного фонду (заповідники, національні природні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища, регіональні ландшафтні парки, ліси, що мають наукове або історичне значення (включаючи генетичні резервати), лісоплодові насадження і субальпійські деревні і чагар­никові угруповання.

До другої групи належать ліси, які поряд з екологічним мають експлуатаційне значення. Для збереження захисних функцій, без­перервності та невиснажливості використання лісів цієї групи вста­новлюється режим обмеженого лісокористування.

Під час поділу лісів на групи та віднесення до категорій захис­ності визначаються межі земель, зайнятих лісами кожної групи, та категорії захисності. Порядок ведення господарства залежно від груп лісів і категорій захисності, використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт визначається Кабінетом Міністрів України. У лісах першої і другої груп можуть бути виділені особливо захисні земельні ділян­ки лісового фонду з режимом обмеженого лісокористування.

Поділ лісів на групи та віднесення їх до категорій захисності, переведення лісів з однієї групи до іншої, а також виділення особ­ливо захисних земельних ділянок лісового фонду провадиться ви­ходячи з народно-господарського призначення лісів, їх місцерозта-шування та виконуваних ними функцій. Щодо лісових ресурсів, то

230

ст. 7 ЛК визнає ними: деревину, технічну і лікарську сировину, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва.

Лісові ресурси за своїм значенням поділяються на лісові ресур­си державного і місцевого значення. До лісових ресурсів державно­го значення належать деревина від рубок головного користування і живиця. До лісових ресурсів місцевого значення належать: пні, луб, кора, деревна зелень тощо; другорядні лісові матеріали; лісові ди­корослі плоди, горіхи, гриби, ягоди, лікарські рослини і технічна сировина, деревні соки, сіно, лісова підстилка і очерет; інші про­дукти лісу, які використовуються під час здійснення побічних лісо­вих користувань, у тому числі при випасанні худоби й розміщенні пасік. До лісових ресурсів місцевого значення належить також де­ревина, яка заготовляється під час проведення рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства (рубки догляду за лісом, санітарні, рубки, спрямовані на реконструкцію малоцінних молодняків і по­хідних деревостанів, прокладання просік, створення протипожеж­них розривів тощо, лісовідновні рубки у деревостанах, що втрача­ють захисні, водоохоронні та інші корисні властивості).