Елементи демократизму в авторитарних режимах

Декларуються демократичні цінності, хоч вони не є визначальними чинниками політичного життя

Проводяться вибори парламенту, інших представницьких органів влади за умов їх суворої регламентації

Наявні формальні ознаки поділу влади, багатопартійності, парламентської боротьби

Допускається певна автономія особи і суспільства в неполітичних сферах

Позитивні риси авторитаризму

Збереження порядку, керованості суспільними процесами в екстремальних ситуаціях

Спроможність мобілізувати ресурси для розв’язання актуальних проблем

Формування передумов для демократизації та лібералізації суспільних відносин

Формування передумов для демократизації та лібералізації суспільних відносин

Основні ознаки тоталітаризму в срср

1. Формування культу особи

• Процес відбувався на фоні створення культу вождя – «мудрого і улюбленого батька народів» - Й.Сталіна.

• Сталін сам фактично направляв і стимулював цей процес.

• Будувалися численні монументи, писалися картини, де фігурував вождь в оточенні «щасливих» робітників і колгоспників.

• Передбачалося активне «залучення» українського колгоспного селянства до «соціалістичного будівництва», а в цей час лютував голод, і селяни одержували мізерну натуральну платню.

«Сталінська» Конституція

• В червні 1936 р. опубліковано проект нової Конституції.

• Розпочалося піврічне обговорення проекту нової Конституції на партійних зборах, зборах трудових колективів і за місцем проживання.

• 5 грудня 1936 р. Надзвичайний VIII з'їзд Рад ухвалив нову Конституцію, в якій проголошувалося:

• Запровадження нової офіційної назви республіки – Українська Радянська Соціалістична Республіка;

• Декларувалася добровільність об'єднання УРСР з іншими республіками в СРСР;

• В СРСР побудовано соціалістичне суспільство;

• Проголошувалися демократичні свободи;

• Визначалися найвищі органи державної влади УРСР:

• Верховна Рада – орган законодавчої влади;

• Рада народних комісарів – орган виконавчої влади;

• Проголошувалася нова виборча система:

• на виборах у Верховну Раду висувалися кандидатури лише від блоку «комуністів і безпартійних»;

• будь-яку самостійність під час висунення кандидатур, а тим більш пропозиція альтернативних кандидатур партапарат кваліфікував як контрреволюційні прояви;

• Проголошувалися основоположні принципи СРСР:

• верховенство закону;

• пріоритет представницьких органів влади;

• державний суверенітет народу (повновладдя);

• провідна і направляюча роль ВКП(б) в усіх сферах життя радянського суспільства;

• радянський федералізм в поєднанні з унітаризмом як форма державного устрою;

• право націй на самовизначення;

• непорушний союз робітників і селян; провідна роль в цьому союзі робочого класу як передового і організованого класу радянського суспільства.

• Основний закон України фактично ніяк не забезпечував втілення основоположних принципів в життя. Реальна практика тоталітарної держави цілком перекреслювала парадну демократичність Конституції.

2. Масові репресії – початок тотального знищення народу на підставі проголошеної Сталіним теорії «загострення класової боротьби у міру успіхів соціалістичного будівництва», яка вела до поширення репресій на все більш широкі кола чесних людей.

• 1937-1938 рр. – період «Великого терору» в СРСР:

• Жертвами репресій були:

• партійні та державні діячі - в 1937 р. був ліквідований практично весь склад РНК УРСР і ЦК КП(б)У;

• видатні, заслужені революціонери;

• дореволюційна інтелігенція;

• вчені;

• маршали, наркоми (перед Другою світовою війною армію було практично «обезголовлено»);

• діячі мистецтва;

• вчителі, лікарі, інженерно-технічні працівники ;

• дореволюційна інтелігенція;

• фахівці радянської генерації;

• робітники, селяни.

• «Викриття» безлічі «контрреволюційних» організацій:

• «Український національний центр»;

• «Українська військова організація»;

• «Білогвардійський терористичний центр» в Києві;

• «Союз визволення України».

• «Викриття» різних «шпигунсько-троцькістських» організацій.

• Для швидкого розгляду політичних справ і позасудового розгляду створювалися особливі трійки, які ухвалювали вироки без участі звинувачених