Внутрішня і зовнішня політика Директорії

Внутрішня

політика

Зміст

Політичний курс

• Відновлено УНР.

• Відновлено дію закону УНР про національно-персональну автономію.

• Встановити в Україні національний варіант радянської влади.

• Зроблено кроки до об’єднання всіх українських сил - членами сформованого Уряду на чолі з В.Чеховським стали представники всіх партій, які входили до УНС.

• Владу на місцях передбачалося передати трудовим радам селян та робочих, інтелігенції.

• Передати законодавчу владу в УНР Трудовому конгресу. Делегатів на Трудовий конгрес має вибрати трудове населення України без поміщиків, капіталістів (в число останніх, на жаль, потрапили лікарі, адвокати, професура, вчителі).

• Всі призначені на пости при гетьманському режимі чиновники були звільнені зі своїх посад, частина з них притягалася до судової відповідальності.

• Надалі політичний курс Директорії мінявся: вона відмовилася від соціалістичного радикалізму, почала лояльно відноситися до буржуазії, заможного селянства.

• Єдності досягти не вдалося:

• Політичну лінію Директорії багато в чому визначав В.Винниченко, який представляв ліве крило УСДРП;

• Поміркований соціал-демократ С.Петлюра, авторитет якого зростав, зосередив свою увагу на вирішенні воєнних питань;

• До складу Ради міністрів також входили противники радикальних методів нової влади, які схилялися до встановлення парламентської демократії, обережності й помірності у вирішенні насущних соціально-економічних проблем.

Продовольча політика

• 26 січня скасовано Тимчасовий закон гетьманського уряду про кримінальну відповідальність за перевищення допустимих цін.

• Ухвалено закон, відповідно до якого спекуляцією вважалися будь-які операції із товарами, сировиною, грошовими знаками.

• Продовжилася практика реквізиції продовольства.

• Збільшено норми хлібоздачі в 3-5 разів. В господарствах, які мали понад 16 десятин землі, урожай вилучався цілком.

Аграрна політика

8 січня 1919 р. ухвалено Закон про землю:

• Скасовувалася приватна власність на землю, ліси та надра. Вони переходили у власність держави.

• Замість гетьманських комісій питаннями реалізації аграрної реформи на місцях займалися земельні управи, які:

• Створювали запасні земельні, меліоративні державні фонди;

• Налагоджували сільськогосподарський кредит;

• Визначали площі для громадського користування.

• Трудова земельна норма, у порівнянні з періодом УЦР, зменшувалася вдвічі та обмежувалася 15 десятинами. Це відштовхувало від уряду селянську бідноту, яка звинувачувала його в про куркульській політиці.

• Кожне господарство повинно було отримати в користування не менше 5-6 десятин.

• Директорія дбайливо відносилася до високопродуктивних господарств і передавала їх трудовим спілкам, які мали організовуватися з метою збереження цілісності господарств.

• Власники за отримані ділянки повинні були:

• Передавати державі 1/3 урожаю;

• Цілком сплачувати вартість оранки землі;

• Виплатити всі податки.

• Вилучення землі у поміщиків без викупу, причому термін та порядок розподілу землі не визначалися, землі іноземців (в основному поляків) розподілу не підлягали.

• Ухвалено рішення про компенсацію поміщикам за землю.

Соціально-економічна політика

• Вживалися заходи щодо розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі.

• 26 січня 1919 р. була введено українську грошову одиницю – гривню.

• Вживалися заходи щодо відновлення промисловості.

• Певною мірою заохочувалася приватна ініціатива.

• Підтримувалося ремісницьке виробництво.

• В промисловості вводився робочий контроль.

• Уряд прагнув надати допомогу безробітним й іншим категоріям потребуючих.

• Надано право на діяльність профспілок та проведення страйків.

• Політика уряду носила декларативний характер:

• Не вдалося відновити діяльність профспілок;

• Директорія не змогла відстояти інтереси робітників, чим значно звузила підтримку своєї влади.

• В умовах громадянської війни та інтервенції реформи було відкладено, головною задачею Директорії стала перемога в громадянській війні

Зовнішня політика

Зміст

Зовнішньополітичні зв’язки

• УНР визнали уряди:

• Голландії;

• Угорщини;

• Чехословаччини;

• Італії та ін.

• Не вдалося налагодити відносини з державами, від позицій яких залежала доля УНР:

• Польщею;

• країнами Антанти;

• радянською Росією.

Відносини з радянською Росією

• Раднарком не визнав Директорію найвищим органом влади в Україні.

• В грудні 1918 р. радянські війська розпочали наступ на Київ, Чернігів та Харків.

• 16 січня 1919 р. Директорія оголосила війну Радянській Росії.

Відносини з державами Антанти

• Розпочалися переговори з метою досягнення негайної угоди.

• Французьке командування висунуло ультиматум:

• Реорганізувати уряд УНР;

• Вивести із складу Директорії членів соціалістичних партій;

• Реорганізувати армію УНР та підпорядкувати її союзному командуванню.

• В.Винниченко та В.Чеховський подали у відставку, вся повнота влади зосередилася в руках С.Петлюри, тобто була встановлена воєнна диктатура.

• Антанта розпочала активні бойові дії на півдні України та в Криму, керуючись намірами:

• Взяти під контроль території, залишені німецькими та австро-угорськими військами;

• Надати допомогу білогвардійському руху.

Відносини із Польщею

• Після відтворення Польської держави в листопаді 1918 р. Ю.Пілсудський пред'явив територіальні претензії до України.

• Польські війська розпочали бойові дії в Західній Україні, їм вдалося окупувати Східну Галіцію.

• Наприкінці листопада 1919 р. уряд і армія УНР опинилися в оточенні більшовиків, поляків та військ генерала Денікіна, тому УНР і ЗУНР вважали за необхідне підписати угоду із поляками у Варшаві.

• У кожній делегації була своя мета:

• Петлюра прагнув укласти із Польщею воєнний союз в боротьбі проти більшовиків і готовий був віддати Польщі значну частину Західної України;

• Уряд Галіції турбувався про долю українського населення, яке могло піддатися польській експлуатації.