Проблемні, пошукові завдання для поглибленого вивчення теми:

1. Більшість істориків вважає, що політика «воєнного комунізму» була наслідком громадянської війни.

Інші дотримуються думки, що саме «воєнний комунізм» призвів до розпалювання громадянської війни.

Хто, на Ваш погляд, має рацію? Аргументуйте свою відповідь.

2. Припустіть, якими могли б бути СРСР УРСР перед початком Другої світової війни в разі збереження непу. За яких умов могла б реалізуватися непівська альтернатива?

3. Складіть перелік проблемних питань, із якими Ви б виступили на конференції: «Неп: історія і сучасність». Чому Ви обрали б саме ці питання?

Обґрунтуйте актуальність ваших питань.

Політика українізації

Мета вивчення:

Засвоєння конкретно-історичного матеріалу та вивчення літератури з проблем політичного, соціокультурного життя УРСР у 20-ті роки.

Формування уміння аналізувати історичні факти, першоджерела, статистичні дані, працювати з монографічною, довідковою літературою, періодикою; навички формулювання підсумків та висновків; уміння теоретичного моделювання, висловлювати й доводити власну думку.

Сприяти вихованню у дусі гуманізму і загальнолюдських цінностей, потреби жити в умовах правової держави, розвивати інтерес до культурних процесів, прищеплювати інтерес до новаторських пошуків митців.

Проблема:

Визначити суть політики «коренізаціі» в УСРР. Схарактеризувати причини культурного піднесення у 20-ті рр. Визначити, які політичні сили чинили опір «українізації».

Провідна ідея:

Незавидною є доля бездержавного народу.

Методи:

Словесний, частково-пошуковий, проблемний; самостійна робота; аналітична, евристична бесіди; контрольна робота.

Основні поняття:

Коренізація, українізація, націонал-комунізм, національне відродження, УАПЦ, літературна дискусія, сепаратизм, націоналізм, «хвильовизм».

Основні дати:

1921 р. – створення УАПЦ.

1921 р. – створено Головне архівне управління.

1921 р. – створено Інститут української мови АН УРСР.

До 1925 р. – працювала Всеукраїнська Академія наук.

1926 р. – митрополита Липківського заарештовано.

1928 р. – введено Адміністративний кодекс УРСР з розділом «Правила про культи».

План:

1. Причини проведення політики українізації.

2. Розвиток національних меншин.

3. Суть українізації.

4. Українізація державного й партійного апарату.

5. Поширення сфери вживання української мови.

6. Ліквідація неписьменності.

7. Релігійне життя в Україні в 1920-1928 рр.

8. Протиріччя в ході здійснення українізації.

Причини проведення політики українізації

• Партія більшовиків залишалася переважно російською й міською організацією, яка не мала серйозної підтримки в селянських та неросійських масах.

• Підтримка радянської влади, більшовицької партії неросійськими народами була мізерною.

• Необхідно було:

• Посилити контроль партійного керівництва над периферією;

• Розширити вплив партії більшовиків на місцеве населення;

• Керувати процесом національного відродження України;

• Зміцнення радянської влади на місцях популярними методами:

• шляхом політики «укорінення» (коренізаціі) партійного, радянського, профспілкового та комсомольського апаратів в національних республіках;

• залучення місцевих національних кадрів в державний апарат та в партію;

• використання службовцями місцевих мов;

• привнесення «українського елемента» в соціальне й культурне життя УСРР – складову частину Союзу РСР, який поступово набуває рис унітарної держави.

• Політика «коренізаціі» отримала в Україні назву «українізації».

• З самого початку політика українізації наштовхується на опір з боку русифікованої верхівки КП(б)У.

• В партійному керівництві виникла теорія «боротьби двох культур», яку відстоював Д.Лебідь, згідно якої українська культура визнається селянською, відсталою, а тому повинна була відійти в небуття. Але завдяки наркомату освіти на чолі з О.Шумським та його помічниками М.Скрипником та Г.Гринько, які були прибічниками національного відродження, українізація проходила успішно.