Основні проблеми свободи духовного життя суспільства

• Недостатньо висока культура громадян, коли творча еліта не має глибоко вкорінених моральних і естетичних ідеалів.

• В 90-ті рр. ХХ ст. потік низькопробних, вульгарних, принижуючих людську гідність «творів» наводнив духовне життя суспільства. Частина такого роду творів, на думку вітчизняних і закордонних фахівців, є небезпечною не тільки для естетики, але й для психіки людей, загрожує моральним, а іноді й фізичним основам суспільства.

• Діячі культури, Верховна Рада, громадські організації, політичні партії все рішуче ставлять питання про створення «системи духовної безпеки». Мова не йде про обмеження демократичних прав і свобод .

• Ставиться завдання: відгородити суспільство від безкультур'я, надавши людям реальний вибір в області культури, щоб справжнє мистецтво і духовність природним шляхом витиснули небезпечні підробки.

• Відсутність достатнього фінансування і традицій меценатства.

Основні досягнення свободи духовного життя суспільства

• Відновлено історичну пам'ять українського й інших народів країни.

• Виріс інтерес людей до духовної сфери життя суспільства: літератури, мистецтва, релігії, знань.

• Почала відновлюватися українська мова, мови інших національностей, що мешкають на території України.

• В 1989 р. прийнято «Закон про мову», що надав українській мові статус державної.

• Закон гарантував рівноправний розвиток і використання в республіці мов інших національностей.

• Російська мова визнана мовою міжнаціонального спілкування народів колишнього СРСР.

• В 1996 р. державний статус української мови був закріплений Конституцією.

• Одночасно Конституція гарантувала безперешкодний розвиток мов інших національностей, що проживають в Україні.

Етносоціальні процеси в Україні Загальна характеристика соціальних зрушень

• Поглиблення соціальної поляризації.

• «Розмивання» середнього класу.

• Зростання злиденності.

• Поява безробітних та незареєстрованої зайнятості.

• Зростання чисельності маргінальних прошарків та їх впливу на суспільство.

Етносоціальні проблеми

• Швидке зниження народжуваності:

  • В 1991 р. смертність в Україні перевищила народжуваність на 40 тис.осіб, в 1992 р. - на 100 тис. осіб;

  • Почався процес депопуляції;

  • За переписом населення 1989 р. в Україні проживало 51,4 млн. жителів. За переписом 2001 р. - 48 млн.

    • Зменшення тривалості життя:

      • В Україні тривалість життя на 6-7років менше, ніж у розвинених державах світу;

      • Кожна третя людина помирає, не доживши до пенсійного віку;

      • Велика дитяча смертність.

        • Погіршення вікової структури населення з причин збільшення частки людей непрацездатного віку (на селі - кожен третій).

        • Зміна соціального складу населення:

          • Чисельність робітників, селян, інтелігенції зменшилася в наслідок відтоку людей (особливо молодих) з виробництва, села, науки, культури, освіти;

          • Відбувається масова дискваліфікація населення;

          • Відбувається маргіналізація (поява людей, які не належать до жодної соціальної групи, що відкидають певні цінності й традиції тієї культури, соціальної групи, у якій вони перебували колись), особливо безробітних.

            • Різке падіння рівня життя людей - мільйони громадян виявилися на межі злиденності.

            • Загострення соціальної ситуації:

              • Різка соціальна диференціація на «бідних» і «багатих», часто ця диференціація відбувалася не відповідно до трудового внеску й талану;

              • Надмірна різниця в матеріальному рівні;

              • Переважна кількість «бідних».