Економічні зв’язки

• Провідним напрямком розвитку відносин СРСР із зарубіжними державами ставали економічні зв’язки, передусім - із державами Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ), у яких переважала зовнішня торгівля.

• Вагоме місце у зовнішній торгівлі СРСР належало Україні:

• Частка України у загальносоюзному експорті;

• Машини й устаткування;

• Постачала:

• вугілля;

• чавун – 96%;

• прокат – 66%;

• залізна руда – 99,7%;

• цукор-пісок – 74,4%;

• продукцію машинобудування і устаткування – 10,4%;

• цінну сировину;

• літаки ТУ-124 та АН-24;

• магістральні тепловози з Луганська;

• обладнання хімічної промисловості Сумського машинобудівного заводу ім.Фрунзе;

• Отримувала:

• промислове обладнання;

• предмети широкого вжитку;

• У 1950-х рр. УРСР брала активну участь у виконанні договірних зобов’язань СРСР із надання технічної допомоги в будівництві за кордоном великих промислових та народногосподарських об’єктів;

• Надсилала кваліфіковані технічні кадри;

• З 1953 р. щороку здійснювала значні грошові внески у фонд ООН для країн, що розвиваються.

• УРСР підтримувала національно-визвольні рухи народів колоніальних і залежних держав:

• Під час нападу Ізраїлю, Англії та Франції на Єгипет у 1956 р.;

• Східної та Центральної Європи;

• Азії, Африки і Латинської Америки.

• За панування в СРСР жорстокого централізму зовнішньополітична діяльність України мала обмежений характер:

• Витрачені величезні кошти не завжди забезпечували підтримку політики СРСР урядами цих держав.

• Під час придушення радянськими військами демократичних виступів в Угорщині 1956 р. загинув 171 українець із 181 військовослужбовців.

Внутрішньополітичне становище України Зміцнення тоталітарного режиму – внутрішньополітична криза в урср

• Продовжилася практика репресій, політичного, ідеологічного контролю.

• Наприкінці 1945 р. була здійснена перевірка військовополонених і вивезених на каторжні роботи до Німеччини громадян України:

• На Батьківщину повернулося 800 тис. осіб.;

• Багато хто з них був звинувачений у співпраці з окупантами та засуджений на різні терміни в сталінські табори ГУЛАГу.

• Продовжувалася організація політичних процесів над «ворогами народу», в число яких потрапляли відомі, заслужені люди (згодом вони були реабілітовані).

• Проводились масові виселення українців із рідних місць.

• Відбулась депортація українців з території Польщі, яка розпочалася в 1945 р., незважаючи на угоду про взаємну добровільну евакуацію українського населення з території Польщі в УРСР, а польського – із УРСР до Польщі, підписану в 1944 р.:

• Всього з території Польщі було депортовано 482 109 осіб., що складало 96,8% мешканців;

• У відповідь із Західної України було виселено 480  483 осіб.

• В 1947 р. Рада Міністрів СРСР ухвалила рішення про виселення на спец поселення в східні райони СРСР:

• Учасників підпілля, членів їх сімей;

• «Кулаків-націоналістів»;

• Всього до 1952 р. було виселено 203  662 осіб.

• В ході операції «Вісла», проведеної Військом Польським 29 квітня – 12 серпня 1947 р.:

• 140 575 українців було виселено із повітів:

• Сяник;

• Лесько;

• Перемишль;

• Березів;

• Любачів;

• Ярослав;

• Томашів;

• Любельський;

• Виселення супроводжувалося руйнуванням:

• пам'ятників національної культури;

• церков;

• музеїв;

• бібліотек;

• Одночасно проведено каральні заходи проти УПА і оунівського підпілля;

• Тих, хто відмовлявся від переселення, відправляли в спеціально створений концтабір на базі «філії» нацистського концтабору «Освенцим».