Окупаційний режим в Україні

• Карпатська Україна з 1939 р. окупована Угорщиною.

• Після окупації гітлерівськими військами Україна як суверенна республіка перестала існувати.

• Створено рейхсміністерство у справах окупованих східних областей. Рейхсміністром – А.Розенберг.

• Територія України була розподілена на 4 зони, підлеглі Німеччині та її союзникам і адміністративним органам:

І. Чернівецька та Ізмаїльська області були включені до складу Румунії.

Одеську область, південні райони Вінницької, західні райони Миколаївської області, лівобережні райони Молдавії фашисти об'єднали в губернаторство «Трансністрія» і також включили до складу Румунії.

Центр – Тирасполь, згодом – Одеса.

ІІ. Західні землі – Дрогобицька, Львівська, Тернопільська, Станіславська області - на правах окремого дистрикту (округа) під назвою «Галичина» - увійшли до складу окремого губернаторства, до якого входили польські землі.

Центр - м. Львів, згодом - Краків.

ІІІ. Чернігівська, Сумська, Харківська області та Донбас як прифронтові зони підкорялися німецькому воєнному командуванню.

ІV. Решта українських земель входила до складу рейхскомісаріату «Україна».

Він поділявся на 6 округів.

Рейхскомісаром України був призначений Еріх Кох, якого називали «коричневим царем України», а самі німці – «скаженою собакою».

Центр - м. Рівне.

• Скасування чинності радянського законодавства.

• Введення німецького кримінального права і судів.

  • Окупаційний режим здійснювався:

• Гестапо (таємна поліція);

• Військами СС (збройні загони);

• СД (служба безпеки, розвідка).

• Створено додаткові адміністрації із колабораціоністів.

• Запровадження комендантської години.

• Українську націю було проголошено неповноцінною, яка підлягала:

• Витісненню за межі України;

• Частково - фізичному знищенню;

• Перетворенню в рабів.

• Економічне пограбування країни:

• Введено 12-14 годинний робочий день в промисловості;

• Суворо контролювалася робота колгоспників, оскільки колгоспи (під новою назвою «общинні господарства») фашисти не розпустили (за винятком західноукраїнських земель);

• Організована примусова праця населення з метою зміцнення економічної потужності «Третього Рейху»;

• До Німеччини вивозилися:

• устаткування;

• сировина;

• чорнозем;

• худоба;

• фруктові дерева;

• матеріальні цінності;

• витвори мистецтва;

• Вивіз людей, передусім молоді, на роботу до Німеччини:

• 2,5 млн. осіб було угнано в рабство;

• десятки тисяч загинули від виснаження, хвороб і травматизму;

• до переламу в війні віковий ценз остарбайтерів складав 18-45 років, після – від 14-65 років, бо Німеччина потребувала після численних додаткових мобілізацій великої кількості робочих рук;

• Частина остарбайтерів, боячись репресій з боку радянської влади, не повернулися на Батьківщину після закінчення війни.

• Організовано масове знищення військовополонених: створено 150 концентраційних таборів, де загинуло 1,9 млн. військовополонених.

• Проводилася політика антисемітизму (вороже ставлення до євреїв).

• Широко застосовувалися репресії щодо мирного населення. Трагедії:

• Бабиного Яру в Києві,

• Дрогобицького – в Харкові,

• знищення населення у Янівському концтаборі.

• Для пропаганди фашизму активно проводилася ідеологічна робота:

• Використовувались негативні приклади діяльності більшовиків проти народу України;

• Обіцяли провести аграрну реформу;

• Обіцяли розвивати українську культуру;

• Обіцяли повернути солдат додому;

• Діяло 15 радіостанцій, 300 кінотеатрів.

• Під час німецької окупації в Україні було вбито й замучено 3,9 млн. мирних жителів, вивезено на роботи до Німеччини 2 млн. чол.

Голокост (від грец. holos – загальний та kaus – який спалює) – винищення, геноцид європейського єврейства; масове знищення фашистами єврейського населення в країнах Європи під час Другої світової війни.

Гетто (від італ. ghetto) – частина території в багатьох середньовічних містах Західної і Центральної Європи, відведена для ізольованого проживання євреїв.

У період Другої світової війни нацисти створювали єврейські гетто, що стали таборами смерті.