Особливості національно-визвольного руху України

• Сплеск національно-визвольного руху відбувся в умовах Першої світової війни, коли українці змушені були воювати у складі ворогуючих військово-політичних блоків. В результаті українські національні сили були розколені.

• В Наддніпрянщині існувала «оборонна» позиція з орієнтацією на Росію - прагнення за її допомогою об'єднати Україну й добитися автономії.

• В Наддніпрянській Україні центром опозиційної діяльності щодо царизму стали земства – органи місцевого самоврядування, які вимагали:

• Надання політичних свобод;

• Ліквідації кріпосницьких пережитків;

• Скликання Установчих зборів для вироблення Конституції.

• В Західній Україні національний рух розвивався в більш сприятливих умовах.

• На Західній Україні (в Галіції) ставка у війні була на перемогу Німеччини та Австро-Угорщини з метою створення української держави під їх протекторатом, а в Наддніпрянській Україні розраховували тільки на свої власні сили і боротьбу «трудящих мас».

• На відміну від росіян в Києві, що розділилися на поміркованих - у Виконавчому комітеті і радикалів - в Раді, українці всіх ідеологічних течій об'єдналися в єдиному представницькому органі.

Результати Лютневої революції 1917 року

Двовладдя

Повалення самодержавного ладу

Легальна діяльність політичних партій

Тимчасовий уряд та його місцеві органи

Ради робітничих і солдатських депутатів

Рейтинг політичних партій у боротьбі за вплив на населення

II місце

Російська партія конституційних демократів

I місце

Упср і усдпр

III місце

Російська соціал-демократична робоча партія (більшовиків)

п

Держава –

основний інститут політичної системи суспільства, що здійснює організацію, управління та контроль за спільною діяльністю і відносинами між соціальними групами, асоціаціями та окремими індивідами.

Центральний інститут влади в суспільстві є концентроване здійснення політики цією владою.

Ознаки держави:

• Організація влади за територіальним принципом.

• Поділ населення за територією проживання: громадянином держави є особа, пов’язана з її територією.

• Наявність публічної влади, яка здійснюється особливою групою осіб – державними чиновниками.

• Право і можливість здійснювати внутрішню і зовнішню політику від імені всього суспільства.

• Монопольне право на легальний примусовий вплив у межах своєї території:

• Виключне право на видання законів;

• Наявність особливої системи органів, установ та знарядь примусу населення до виконання своїх розпоряджень;

• Виключне право на збирання податків і зборів;

• Суверенітет як верховенство державної влади в межах території держави, незалежність від будь-якої іншої влади всередині країни та самостійність у міжнародних відносинах.

Функції держави – основні напрями її діяльності на кожному етапі розвитку.

За сферою суспільного життя:

• економічна – забезпечення стабільного функціонування економіки країни;

• політична – організація суспільних відносин (насамперед політичних) з метою їх стабілізації та демократичного розвитку;

• ідеологічна – формування індивідуальної та суспільної свідомості шляхом розвитку освіти, науки, культури.

За територіальною спрямованістю:

• внутрішні – напрями діяльності держави, в яких реалізується її внутрішня політика;

• зовнішні – напрями діяльності держави на міжнародній арені.

За тривалістю здійснення:

• постійні – ті, що виконуються постійно (насамперед внутрішні й зовнішні);

• тимчасові – виконуються впродовж певного часу;

• спеціальні – виконуються конкретними державами на певному етапі розвитку.

Партійний склад Центральної Ради