Економічний стан України Стан економіки України у повоєнний період

• Економіка України в роки війни постраждала значно більше, ніж в інших регіонах СРСР:

• Із 679 млрд. крб. матеріальних збитків СРСР на Україну припадає 285 млрд.;

• 42% матеріальних збитків СРСР припадає на Україну.

• Промисловість, сільське господарство, транспорт були значно зруйновані і не могли забезпечити її потреби навіть на мінімальному рівні.

• Потужність електростанцій складала 0,4% довоєнного рівня.

• Із 20 000 кілометрів залізниць діяло 1 500.

• З країни було вивезено 16 150 промислових підприємств.

• До 1945 р. вдалося відновити тисячі підприємств, об'єм промислової продукції досяг майже 1/3 довоєнного рівня, але цього було недостатньо для подальшого розвитку республіки.

• В 1945 р. в порівнянні з 1940 р. було:

• Здобуто лише 36% вугілля;

• Вироблено 20% електроенергії;

• Виплавлено:

• 17% чавуну;

• 15,4% сталі.

• Практично не проізводилися:

• Предмети побуту:

• посуд;

• відра;

• мило;

• голки, й т.і.;

• Взуття,

• Одяг.

• Спостерігалося падіння у декілька разів сільськогосподарського виробництва.

• На продукти харчування були введені карточки, оскільки неможливо було забезпечити потреби населення в продуктах харчування.

Життєвий рівень населення

• Матеріальне становище і життя населення були надзвичайно важкими.

• Не вистачало найнеобхідніших товарів.

• До 1947 р. діяла карткова система на продукти харчування. Після її скасування майже в 3 рази зросли ціни.

• Близько 10 млн. мешканців України внаслідок руйнування в роки війни їх житла змушені були жити в землянках, бараках, інших нежилих приміщеннях.

• Важкі умови праці:

• Багато видів продукції випускалися просто неба,

• Значна частина обладнання перебувала в аварійному стані,

• Цехи та установи не опалювалися.

• Погіршилося матеріальне становище у зв'язку з грошовою реформою 1947 р.

Особливості відновлення народного господарства України в повоєнний період

• Відновлювати народне господарство Україна почала одразу після визволення від німецько-фашистських загарбників.

• Масштаби відбудовчих робіт в Україні були більшими, ніж у будь-якій країні Європи.

• Економіка відбудовувалась і добудовувалась не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи.

• В серпні 1946 р. Верховна Рада УРСР на підставі Закону СРСР про п'ятирічний план відновлення народного господарства, ухвалив аналогічний Закон, що передбачав відновлення народного господарства до 1950 р. за рахунок власних ресурсів та сил.

• В 1945 – 1948 рр. Україна отримала допомогу для відновлення економіки від:

• Міжнародної організації – Адміністрації допомоги і відновлення при ООН (439,3 млн. доларів);

• Українських діаспор Канади і США.

• В 1948 р. було припинено надходження допомоги Україні від міжнародних організацій та української діаспори у зв'язку з «холодною війною». Країни Заходу згортали торгівельні відносини із СРСР, не виконували передбачені договорами поставки.

• Радянське керівництво відмовилося від участі в плані Маршалла:

• 5 червня 1947 р. держсекретар США Д.Маршалл виступив з промовою повоєнного відновлення Європи, який передбачав надання фінансової допомоги в розмірі понад 16 млрд. доларів для:

• відновлення економіки та зміцнення європейської демократії;

• захисту країн, що опинилися під загрозою комуністичного наступу;

• Основною умовою для отримання фінансової допомоги була відсутність у складі уряду держави-позичальника представників комуністичної партії;

• 16 західноєвропейських держав приєдналися до «плану Маршалла».

• 9 лютого 1946 р. на зустрічі з виборцями Сталінського округу Москви Сталін у своїй промові виділив 4 основні позиції економічного розвитку СРСР:

• Метал – для виробництва зброї та обладнання підприємств;

• Паливо – для підтримки роботи заводів, фабрик, транспорту;

• Бавовна – для виробництва обмундирування;

• Хліб – для забезпечення армії продовольством.

• Евакуйовані на початку війни підприємства Україні повернені не були, необхідно було будувати їх знову. Це пояснювалося нерентабельністю їх перевезення.

• Відновлювати народне господарство Україні допомагали всі республіки СРСР (Дніпрогес відновлювали 120 підприємств СРСР, представники 26 національностей).

• Після приєднання до України Автономної республіки Крим в 1954 р., відновлення народного господарства Криму лягло на плечі України.

• Не вистачало людських ресурсів, оскільки:

• За роки війни населення України скоротилося з 41,3 млн. в 1940 р. до 27,4 млн. в 1945 р.;

• Проводилися масові виселення українців з рідних місць;

• Внаслідок голоду 1946-1947 рр. загинув ще 1 млн.осіб.

• Нестача кваліфікованої робочої сили.

• Нестача сучасного устаткування, матеріалів і технологій.

• Для відновлення народного господарства використовувалися:

• Репарації із Німеччини (сировина, обладнання);

• Примусова праця:

• військовополонених;

• колгоспників;

• робочих;

• інтелігенції.

• На відміну від країн Західної Європи відновлення економіки СРСР та України здійснювалося екстенсивним шляхом:

• Збільшення обсягу продукції здійснювалося в основному без впровадження нових технологій і матеріалів та матеріальної зацікавленості робітників, а за рахунок збільшення кількості підприємств і робочих місць;

• Заперечувалися ринкові відносини;

• Зміцнився командно-адміністративний стиль керівництва економікою. Саме вона давала змогу за короткий час мобілізувати і зосередити значні матеріальні та людські ресурси на певному об’єкті, що заклало основи технічного відставання від країн Заходу й надалі;

• В першу чергу відновлювалися:

• важка промисловість;

• транспорт;

• енергетика;

• в ці галузі прямувало 88% капіталовкладень;

• Сільське господарство отримало 7% капіталовкладень і відновлювалося за рахунок:

• посилення дисципліни в колгоспах;

• збільшився сільськогосподарський податок;

• колгоспникам, як правило, не виплачувалася заробітна плата.

• Відновлення сільського господарства співпало з голодом 1946 – 1947 рр.

Причини голоду:

• Скорочення посівних площ;

• Нестача посівного матеріалу;

• В Центральних і Південних районах України була сильна посуха;

• Одноосібні господарства селян були розорені війною;

• Держава не зменшила план хлібозаготівлі;

• В Україні фактично було поновлено продрозкладку;

• Керівництво вивезло із колгоспів і радгоспів все зерно, прагнучи за будь-яку ціну виконати план;

• Продовжився вивіз хліба за кордон;

• Керівництво країни із значним спізненням організувало допомогу голодуючим, тому лише з січня по березень 1947 р. 1 млн.осіб померли з голоду.

• Не були відновлені в повному обсязі, оскільки фінансувалися за остаточним принципом:

• Легка промисловість;

• Харчова промисловість;

• Охорона здоров'я;

• Освіта;

• Наука.

• В 1947 р. проведено грошову реформу, яка полягала в обміні старих грошей на нові:

• Гроші, накопичені населенням в ощадкасах в розмірах до 3 тис. крб., обмінювалися 1:1;

• Суми заощаджень, які перевищували 3 тис. крб., обмінювалися так: від 3 до 10 тис. крб. із скороченням заощаджень на 1/3;

• Від 10 тис. крб. і більше - із скороченням на 2/3;

• Обмін грошей, що зберігалися у населення вдома, здійснювався 1:10;

• В селах установи держбанку були відсутні, і селянам, які здебільшого зберігали гроші вдома, обмінювали їх 1:10, фактично пограбувавши населення.

• Грошова реформа погіршила матеріальне становище значної частини населення.

• Відновлення народного господарства проходило в умовах патріотичного підйому народу. Заводи, шахти, дороги, електростанції, колгоспи були відновлені ціною неймовірних зусиль, самовідданої праці мільйонів людей.

• Завдяки розвитку нових промислових центрів СРСР - за Уралом та в Казахстані, частка України в загальносоюзному виробництві знизилася з 18% до 7% у 1945 р.

• Непропорційно велика роль ідеології, яка знаходила свій вияв у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах – соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів.