Історичне значення хх з'їзду кпрс

Позитивні сторони

Негативні сторони

• Вперше в історії радянської держави:

• Була дана критика сталінських методів керівництва;

• Наведено факти зловживання владою Й.Сталіна та його оточення;

• Осуджені репресії.

• Починається «відлига».

• Виступ М.Хрущова був:

• Проявом політичної далекоглядності;

• Актом великої сміливості.

• ХХ з'їзд КПРС значно вплинув на:

• Свідомість та умонастрої людей;

• Розвиток суспільного життя в цілому.

• Прокидалася самосвідомість.

• Відродилися надії на поновлення демократії.

• Поверталися не лише імена і люди, але й віра в зміни, потреба в духовному спілкуванні.

• Критика була абсолютно справедливою, деколи різкою і гострою, але аналітично неглибокою:

• Доповідь М.Хрущова не відобразила справжньої картини історії СРСР 30–40-х рр.;

• В доповіді було розкрито лише зовнішні форми прояву тоталітаризму:

• культ особи;

• найзловісніші випадки зловживання владою - масові репресії;

• Критика практично:

• не торкалася системи;

• не розкривала передумов і причин появи культу особи та його наслідків;

• М.Хрущов пояснював причини появи культу особи:

• ворожим оточенням капіталістичних держав;

• гострою класовою боротьбою в радянському суспільстві;

• негативними особистими рисами Й.Сталіна.

• У пресі доповідь не було опубліковано.

• Доповідь уперше була опублікована в СРСР лише в 1989 р. за часів горбачовської «гласності», хоча державним департаментом США текст доповіді був опублікований вже 4 червня 1956 р.

Позитивні сторони

Негативні сторони

• Припинилися масові репресії.

• Відбувався демонтаж сталінської репресивної системи:

• Створення нового Кримінального кодексу;

• Створення нового Кримінально-процесуального кодексу;

• Створення нового Адміністративного кодексу;

• Створення нового Воєнного Статуту;

• Правоохоронна система приводиться у відповідність з принципами законності.

• Змінився порядок проведення реабілітації:

• Створено 90 спеціальних комісій, які мали право розглядати справи безпосередньо в таборах ув’язнення. До їхнього складу входили:

• працівники прокуратури;

• представники апарату ЦК КПРС;

• реабілітовані члени партії;

• Комісіям тимчасово надавалися права Президії Верховної Ради у справах:

• реабілітації;

• помилування;

• скорочення терміну ув’язнення;

• перегляду статей звинувачення.

• Внесено зміни до Кримінально-процесуального кодексу щодо судочинства у справах про шкідництво, терор та диверсії;

• Утворено Комісію Президії ЦК КПРС з вивчення матеріалів щодо масових репресій 30-х років;

• Органи прокуратури дістали право перегляду сфальсифікованих «трійками» справ.

• Ліквідовано:

• Воєнні трибунали військ МВС;

• Особлива Нарада МВС.

• На початку 60-х рр. ліквідовано ГУЛАГ.

• Почалася реабілітація (зняття незаконного вироку і покарання) репресованих в 30-ті рр.:

• Відомих радянських, партійних, воєнних діячів, вчених:

• С.Касіора;

• В.Чубаря;

• П.Постишева;

• В.Затонського;

• Ю.Коцюбинського;

• М.Куліша та ін.

• Тих, хто був репресований за дрібну «провину» - анекдоти про радянську владу та Й.Сталіна;

• Заарештованих у «справі лікарів» 1953 р.;

• Політв'язнів;

• Додому повернулись десятки тисяч в’язнів ГУЛАГу:

• в 1956 – 1963 рр. в Україні було цілком виправдано близько 250 тис. осіб., переважно – посмертно;

• на березень 1957 р. було звільнено з таборів, спец поселень близько 65,6 тис.осіб;

• у 1963-1966 рр. було реабілітовано трохи більше 80 тис. осіб;

• В 1957 р. почалася реабілітація репресованих народів - було дозволено повернутися в рідні місця:

• чеченцям;

• інгушам;

• балкарцям;

• карачаєвцям;

• калмикам.

• Одночасно проводився перегляд справ і реабілітація більшості загиблих в 1937-1955 рр. в'язнів таборів та в'язниць.

• Послаблено тюремно-таборний режим.

• Оголошено амністію:

• Німецьким військовополоненим;

• Членам ОУН і УПА.

• Введення в УРСР прокурорського нагляду за дотриманням законності.

• На зміну реформованому НКВС прийшов Комітет державної безпеки (КДБ).

• Знято пам'ятники, бюсти Сталіна.

• В 1961 р. тіло Й.Сталіна, що перебувало в Мавзолеї, перезаховується біля Кремльовської стіни.

• Перейменовано названі на честь Сталіна:

• Вулиці;

• Майдани;

• Заводи;

• Колгоспи;

• В листопаді 1961 р. Сталінську область перейменували в Донецьку, а обласний центр Сталіно – в Донецьк.

• На сторінках періодичної печаті:

• Все рідше згадувалося ім'я Й.Сталіна;

• З'явилися матеріали, які осуджували кривавий сталінський режим.

• Додавалися зусилля по демократизації всіх сфер суспільного життя:

• Демократизувалася робота партійних організацій:

• був ухвалений новий Статут КПРС, в якому для обмеження повновладдя партійних урядовців передбачалося:

• оновлення не менше 1/4 складу ЦК та його Президії на кожних чергових виборах;

• обрання керівників партійних органів лише на 3 терміни;

• Зросла роль Рад;

• Хоча командно-адміністративна система залишилася, але основний її принцип – централізм - значно трансформувався;

• Проводилася, нехай і непослідовно, децентралізація;

• Поширювалися права союзних республік:

• у формуванні бюджету;

• у сфері матеріально-технічного постачання, збуту;

• в адміністративних питаннях;

• був обмежений контроль центральних органів за економікою (створення раднаргоспів);

• УРСР стала отримувати певні політичні дивіденди як одна з самих розвинутих республік СРСР:

• активізується діяльність УРСР на міжнародній арені:

• в 1953 р. республіка була членом 14 міжнародних організацій,

• в 1955 р. – 29;

• при М.Хрущові половина вищого партійного керівництва були вихідцями з України;

• Розпочався процес перебудови державного апарату, удосконалення його структури;

• В міністерствах, відомствах і органах управління було ліквідовано:

• 4867 структурних підрозділів, організацій, установ;

• скорочено більше 92,5 тис. посад адміністративно-управлінського апарату, що на деякий час послабило тиск командно-адміністративної системи в різних сферах суспільного життя.

• В 1954 р. проведено пишні урочистості у зв'язку з 300-річчям входження України до складу Росії.

• Почалося переписування історії України, яка стала вважатися складовою частиною історії Росії.

• З'явилося поняття «возз'єднання України з Росією».

• 19 лютого 1954 р. за рішенням Президії Верховної Ради СРСР із складу РРФСР до складу УРСР було передано Крим.

• Після приєднання Кримської області Україна перетворилася на найбільшу республіку СРСР із великим економічним потенціалом.

• Лібералізація дозволила самовиразитися творчій інтелігенції.

• Проводяться заходи з метою підвищення престижу української науки.

• Сформувалося нове покоління – «шістдесятників», широко представлене діячами науки, літератури, мистецтва, музики, кінематографії. Вони виступали за:

• Оновлення радянського суспільства;

• Національну свободу;

• Людську гідність;

• Відродження української мови і культури;

• Зростання національної самосвідомості;

• Проповідували ідеї гуманізму;

• Боролися за справжню українську культуру.

• Наприкінці 50-х рр. з'явився дисидентський рух. Дисидентство – мирна форма боротьби, мета якої – переконати людей, суспільство в необхідності демократичних змін.

• Пожвавлюється міжнародний туризм.

• Розпочаті реформи не підкріплювалися глибинними демократичними перетвореннями.

• Незабаром процес реабілітації пішов на спад:

• В 1963 – 1986 рр. було реабілітовано лише близько 80 тис. осіб;

• Це пояснювалося поворотом в оцінці сталінщини самим М.Хрущовим, і особливо - Л.Брежнєвим;

• М.Хрущов потурбувався про те, щоб архівні документи, які свідчили про його участь в репресіях, особливо в Україні в 1938 р., стали недоступними;

• В органах безпеки, прокуратури працювало чимало тих, хто брав безпосередню участь в масових репресіях, зловживаннях і беззаконні й виступали проти демократичних перетворень;

• Реабілітація відбувалася півголосно, непослідовно, вибірково:

• за 1954-1956 рр. – реабілітовано лише 8 тис. осіб;

• виправдовувалися деякі діячі партії, які самі мали пряме відношення до репресій (С.Касіор, П.Постишев, В.Чубар та ін.), а сотні тисяч простих громадян залишалися «ворогами народу»;

• реабілітації не підлягали:

• колабораціоністи;

• активні діячі ОУН-УПА;

• жертви політичних репресій до 1934р.;

• всі репресовані за «український буржуазний націоналізм»;

• депортовані селяни під час колективізації 1930-х рр.;

• На політичних в’язнів, зокрема засуджених за ст. 54 Карного кодексу, реабілітація не поширювалась;

• Офіційно не були реабілітовані:

• депортовані із Західної України;

• німці Поволжжя;

• кримські татари;

• турки-мескетинці;

• греки;

• болгари Криму;

• Їм не було дозволено повернутися на батьківщину, хоча сам факт виселення був визнаний незаконним. Офіційний осуд таких дій проти народів радянським керівництвом було оголошено лише в 1989 р.

• Реабілітація засуджених не передбачала визнання провини держави перед жертвами репресій.

• Амністії:

• 1953 р. – стосувалася:

• осіб, засуджених на строк до 5 років;

• засуджених за посадові, господарські та військові злочини;

• Вона мало торкнулася політичних в’язнів, які мали значно більші терміни ув’язнення;

• 1955 р. – стосувалася:

• осіб, що співпрацювали з окупантами в роки війни, але не чинили злочинів;

• 65 534 воїнів ОУН-УПА (які складуть зброю), тих, хто утримувався в таборах.

• Амністія не передбачала реабілітації – звільнені продовжували носити клеймо «ворогів народу».

• Не були осуджені:

• Депортація селян в роки колективізації;

• Масові виселення мешканців Західної України.

• Командно-адміністративна система управління пронизувала всі рівні керівництва:

• М.Хрущов, керівні працівники країни, на словах засуджуючи сталінізм, сталінську єдиновладність, зберігали авторитарну (антидемократичну) форму правління і в практичній діяльності часто використовували сталінські методи;

• Триває формування нового складу номенклатури;

• Відновлений пізніше централізм, втрачаючи свою жорстокість, перетворився на багатоповерховий бюрократичний централізм;

• Розвінчуючи тоталітарну політику Й.Сталіна, М.Хрущов зміцнив свою владу і авторитет в радянському суспільстві;

• Незважаючи на деяку демократизацію суспільного життя, Ради всіх рівнів продовжували грати декоративну роль;

• Не створено умови для дотримання прав людини:

• свободи слова;

• свободи мітингів;

• свободи зібрань;

• свободи совісті.

• Паралельно з реабілітацією жертв сталінських репресій:

• відбулися нові політичні репресії;

• вносилися зміни до законодавства, які збільшували можливості влади в їх проведенні:

• Закон «Про кримінальну відповідальність за державні злочини»,

• у Кримінальний кодекс було внесено статтю «антирадянська агітація і пропаганда».

• В 1954-1959 рр. за антирадянську діяльність було репресовано 3,5 тис. осіб.

• Не вдалося скасувати ряд привілеїв партійного апарату – видачу додаткової грошової допомоги і безкоштовних пайків, безкоштовних путівок в санаторії, використання персональних службових автомобілів в особистих цілях.

• Відбувається звуження сфери використання української мови.

• Наростала хвиля ідеологічних звинувачень в націоналізмі.