Основні положення Конституції урср від 20 квітня 1978 р.

Кризові явища

Основні заходи КПРС щодо усунення кризових явищ

• Втрата динамічності в розвитку радянської системи та її привабливості для інших країн.

• Нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу.

• «Старіння» керівництва: станом на 1982 р. середній вік вищого керівництва перевищував 70 років.

• Керівництво КПРС змушене відмовитися від тези про побудову комунізму до 1980 р.

• Незважаючи на «залізну завісу», поширюється інформація про досягнення розвинених капіталістичних держав.

• Відбувається боротьба в керівництві країною, партапараті. В результаті - на керівні посади призначаються прихильники неосталінізму.

• Відбулася реанімація сталінізму:

  • Відновлено «престиж» Сталіна;

  • Порушувалися громадянські права та свободи;

  • Демократична активність людей розцінювалася як інакомислення та вороже ставлення до соціалізму;

  • Відбувалися незаконні репресії при збереженні в суспільстві атмосфери «помірного» страху;

  • В 1967 р. в структурі КДБ було сформовано спеціальне «П'яте управління» для боротьби з «ідеологічними диверсіями», а в сутності - з інакомисленням;

• Взято курс на зміцнення тоталітарної системи.

• Керівництво КПРС розуміло, що політична система СРСР:

• Джерело нестабільності:

• Не відповідає проголошеному статусу СРСР як демократичної держави. Але не бажало:

• змінити політичну систему докорінно;

• створити демократичну систему виборів керівних органів влади.

• Зосередження в руках КПРС всієї повноти влади:

• Будь-яку посаду було складно зайняти, не будучи членом КПРС;

• Політична система не мала механізму призначення вищої особи в державі (як, наприклад, монарха або Президента). Генеральний секретар був змушений доводити олігархам своє право на роль вождя в ході політичної боротьби;

• Номенклатура перетворюється в панівний клас суспільства;

  • Недієздатність законодавчих органів: всі найважливіші питання вирішувалися у вузькому колі вищого партійного керівництва;

• Посилення впливу партійних структур на вищі органи влади за Конституцією – Ради:

• підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудящих у Радах;

• обмеження реальної влади Рад.

• В Конституцію 1977 р. було внесено статтю, яка визначала керівну роль Компартії:

• всі, хто висловлювався проти визнання виняткової політичної ролі КПРС, фактично вступали в конфлікт із Основним Законом і всією партійно-державною машиною;

• Зведення нанівець самостійності громадських організацій, їх фактичне одержавлення.

• Зріст масштабів бюрократичного апарату.

• Узурпація значної частини законодавчих функцій виконавчою владою.

• Падає авторитет КПРС, керівників партапарату:

• У суспільстві наростає розчарування в соціалістичній ідеології;

• Розбіжності між ідеологічними догмами і реаліями життя;

• Починається критика основних положень соціалізму з боку:

• дисидентів:

• зростання дисидентського руху та опозиційних настроїв у суспільстві;

• правозахисників;

• діячів культури.

• Згортання гласності.

• Воєнні авантюри і нездатність вийти з них:

• Афганістан;

• Ефіопія;

• Ангола.

• Корупція у вищих ешелонах влади:

• Хабарництво;

• Криміналізація;

• Просування по службовій драбині за принципом:

• знайомства;

• родинних зв’язків;

• особистої відданості.

• Порушення законності.

• Посилення ідеологічного тиску на суспільство:

• Посилення репресій проти інакомислячих;

• Боротьба з «українським буржуазним націоналізмом»;

• Знижувалася соціальна активність населення;

• Зростала соціальна апатія;

• Проводиться політика:

• русифікації;

• жорсткого централізму.

• Низький культурний рівень суспільства:

  • бездуховність;

  • жорстокість;

  • поширення пияцтва;

  • наркоманія;

  • зростання рівня злочинності.

• Ідеологами КПРС створюється теорія, за якою констатується, що в СРСР побудовано «розвинений соціалізм» - перехідний етап до комунізму, нібито, передбачений «самим Леніним», через який «волюнтарист» М.Хрущов намагався «перескочити» (строки побудови комунізму не вказуються).

• Конституційно закріплюється керівна роль КПРС у радянському суспільстві (ст. 6 Конституції СРСР 1977 р. і Конституції УРСР 1978 р.).

• Керівництво КПРС ставить завдання поліпшення ідеологічної роботи:

• Збільшується кількість ідеологічних заходів:

• зборів;

• ювілеїв;

• політінформацій;

• лекцій на виробництві, у ВИШах, школах;

• Активно ведеться ідеологічна робота організаціями:

• партійними;

• комсомольськими; профспілковими:

• в системі освіти;

• на виробництві;

• за місцем проживання;

• У засобах масової інформації ведеться:

• пропаганда переваг і успіхів соціалізму;

• критика капіталізму.

• Проводяться репресії проти «інакомислячих».

• Керівництво КПРС проявляє майстерність політичної інтриги, запобігає відкритого зіткнення між прихильниками й супротивниками десталінізації.

• Був обраний шлях на ліквідацію найбільш негативного наслідку недосконалості політичної системи - боротьби за владу в партапараті. Для цього з ініціативи Л.Брежнєва було розпочато перерозподіл влади:

• Апаратні працівники були повністю підлеглі Генеральному секретареві та Секретаріату ЦК у цілому. В такий спосіб значно зменшувалася небезпека виступу проти Генерального секретаря з боку:

• більшості Політбюро (як в 1957 р.);

• або всього складу ЦК (як в 1964 р.);

• Вищих посадових осіб почали:

• усувати від влади з урахуванням їх інтересів і побажань;

• забезпечувати престижною роботою або пенсією, зберігаючи звичний рівень життя;

• Було:

• зменшено роль ЦК КПРС як колективного органу влади,

• одночасно посилено роль:

• апаратних відділів ЦК КПРС;

• Перших секретарів обкомів;

• Перших секретарів ЦК компартій союзних республік (вони входили в ЦК КПРС і проявляли себе не на його засіданнях, а на індивідуальній основі, через спілкування із працівниками апарату ЦК).