Особливості дисидентського руху другої половини 60-х - першій половини 80-х років

• Стає більш масовим і організованим.

• Були відкинуті ілюзії щодо ідей соціалізму і комунізму.

• Рух став яскраво вираженим анти тоталітарним.

• У поглядах просліджувався майже весь ідеологічний спектр.

• Зв'язок із громадськістю країн Заходу та міжнародними правоохоронними організаціями.

• Заперечення насильницьких методів боротьби.

• Прагнення легалізувати свою діяльність.

• 80% дисидентів становила інтелігенція.

Форми боротьби дисидентів

• Розповсюдження книг, брошур, статей, написаних дисидентами. За їх допомогою:

• Викривалися порушення законності з боку властей;

• Захищали національну ідею;

• Боролися за свободу і незалежність України:

• були підготовлені до печаті (за кордоном або методом «самвидаву», тобто на особистих друкарських машинках, рукописно):

• стаття М.Брайчевського «Приєднання чи возз'єднання?» (в ній розкривалися обставини входження України до складу Росії в 1654 р. відповідно до Переяславського Пакту, які в ті роки приховувалися);

• статті В.Чорновола (вони містили документальні дані про арешти 1966 р.):

• «Лихо з розуму»,

• «Правосуддя або рецидиви терору?»;

• робота В.Мороза «Репортаж із заповідника ім. Берії» (в ній розповідається страшна правда про переслідування дисидентів, їхнє життя в таборах);

• в 1970-1971 рр. у Львові самвидавом виходив журнал «Український вернісаж» (редактор В.Чорновіл). У журналі була інформація про:

• судові процеси над дисидентами;

• факти порушення прав громадян в СРСР.

• В 1974 р. випуск журналу відновився. Величезну роль у цьому зіграв С.Хмара.

• Створення гуртків, груп, організацій:

  • В 1976 р. дисиденти України створили Українську Гельсінкську групу з 41 чоловіка з метою сприяння виконанню рішень Гельсінкської наради 36 держав Європи та Північної Америки з питань про права людини та дотримання принципів демократії (1975 р.):

• Українська Гельсінкська група:

• була легальною організацією,

• мала тісні контакти з аналогічними групами, створеними в СРСР, а також із правозахисними організаціями західних країн;

• В 1988 р. на базі Української Гельсінкської групи створено Український Гельсінкський Союз (УГС).

  • Проведення мітингів, демонстрацій:

    • Це була активна форма діяльності, яку влада вважала найнебезпечнішою і багаторазово застосовувала силу для розгону масових заходів, організованих дисидентами;

    • Масові акції продовжували проводити, з'явилися традиції - 22 травня дисиденти щорічно організовували мітинг біля пам'ятника Т.Шевченка в Києві на згадку про перепоховання тіла Кобзаря в 1861 р.;

    • Підтримка руху кримських татар щодо повернення на історичну батьківщину – до Криму.

    • Акції солідарності з іншими народами, які зазнали утисків від тоталітарної системи.

      • Написання:

• Листів-протестів;

• Відкритих листів до влади (колективних та індивідуальних);

• Листів-протестів, відкритих листів на адресу міжнародних організацій, урядів демократичних держав щодо розгляду національної проблеми на різноманітних наукових симпозіумах і конференціях;

• Відстоювання ідеї рівноправ’я народів.

• Розповсюдження листівок.

• Створення:

• Гуртків з вивчення вітчизняної історії;

• Клубів творчої молоді.

• Вивішення синьо-жовтих прапорів.

• Індивідуальні протести.

• Робітничі заворушення.