Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ В НОВІТНІЙ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ....docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Збільшення статків олігархів

Рік

Статок

2007

71 млрд.дол.

2008

107,6 млрд.дол.

2009

33,4 млрд.дол.

2010

49,4 млрд.дол.

2011

93,2 млрд.дол.

Розвиток середнього і малого бізнесу

  • Необхідність розвитку малого та середнього бізнесу на державному рівні з причин:

  • Послаблення монополізму;

  • Розвиток конкуренції;

  • Розвиток ринку робочої сили;

  • Проведення соціальних реформ.

  • Підвищення ставки єдиного податку загострили стан у розвитку малого і середнього бізнесу – деякі будуть закриті.

  • Дані Держкомстату:

  • Сектор малого та середнього бізнесу становить 28%;

  • Налічує 340 тис. суб’єктів господарювання:

  • 35% - у торгівлі;

  • 24% - у сфері нерухомості;

  • 15% - у промисловості;

  • 12% - у будівництві.

  • Необхідні заходи щодо запобігання банкрутства малого та середнього бізнесу:

  • Скасування податків;

  • Спрощення системи адміністрування;

  • Активізація програми підтримки підприємців – кредитування;

  • Спрощення процедури заснування і ведення бізнесу.

Роздержавлення та інтенсифікація сільського господарства Особливості соціально-економічного розвитку

  • Перетворення КСП на підприємницькі структури ринкового виробництва.

  • Засновниками переважної більшості господарських товариств та сільськогосподарських виробничих кооперативів виступає незначна кількість осіб:

√ Керівники реорганізованих КСП;

√ Фермери, які вже встигли зарекомендувати себе як ефективні господарі.

  • Земельні частки та майнові паї інших членів КСП залучаються до структур на орендній основі.

  • Нові структури базуються на земельній оренді.

  • Певну частку власних земель у своєму землекористуванні мають тільки фермерські господарства або приватні сільгосппідприємства. Але їх питома вага у загальному землекористуванні незначна.

  • Селяни добре усвідомлюють ті обставини, що через похилий вік, відсутність навичок або оборотного капіталу вони просто не зможуть використовувати свої земельні паї у самостійному господарюванні. Тому вони обмежуються використанням у власному господарюванні тієї землі, що входила до складу присадибної ділянки в добу існування колгоспів.

  • Україна стала країною з надзвичайно розвинутою орендою землі у сільському господарстві.

Позитивні результати

Негативні результати

  • Приватні сільгосппідприємства мають можливості одержувати кредити під заставу землі.

  • В аграрних підприємницьких структурах невелика кількість засновників є економічно виправданою.

  • Кількість фермерських господарств скорочується, але середні розміри землекористування в них збільшилися з 30 га в 1999 р. до 80 га у 2004 р. Такі розміри, як показує світовий досвід, вже дозволяють налагодити продуктивне сільськогосподарське виробництво.

  • Наймані працівники одночасно виступають у виробництві як орендодавці, що пом’якшує проблему соціального розшарування на селі.

  • Власні ділянки сільгосппідприємств дуже обмежені за розмірами.

  • Ні господарські товариства, ні сільськогосподарські виробничі кооперативи не є власниками земель (як юридичні особи), які ними обробляються.

  • Господарські товариства, сільськогосподарські виробничі кооперативи не можуть одержувати кредити під заставу землі, а здійснювати ефективне господарювання без банківських кредитів неможливо.

  • Члени реорганізованих КСП, які не були залучені до числа засновників, не сприймають позитивно реорганізацію невеликою кількістю засновників.

Адже в колгоспах і КСП всі учасники виробництва мали однаковий статус, а тепер - одні стають розпорядниками, а інші – й переважна їх більшість – найманими працівниками.

  • У випадку недостатньо ефективного господарювання підприємницьких структур проблема соціального розшарування на селі може загостритися. Пом’якшує її тільки та обставина, що наймані працівники одночасно виступають у виробництві як орендодавці.

  • У 2004 р. частка сільгосппідприємств у складі виробленої продукції становила 35,8%, а частка фермерських – 3,9%.

  • Основну частину продукції (60,3%) давали господарства селян.

  • Ефективність господарств населення набагато нижча, ніж ефективність сільгосппідприємств, тому що вони:

  • Орієнтуються переважно на органічні добрива і менше застосовують мінеральні добрива та засоби захисту рослин від хвороб і шкідників;

  • Менше забезпечені засобами виробництва, а тому порушують строки виконання агротехнічних заходів.

  • Українське сільське господарство стає дрібно парцелярним, що не узгоджується зі світовими тенденціями розвитку.