Протиріччя в ході здійснення українізації

• Політику українізації було обмежено рамками радянського режиму.

• Українізація не була справжнім національним відродженням українського народу, яке в нормальних умовах могло б привести до створення суверенної української держави.

• Переслідування М.Хвильового та його однодумців:

• В 1926 р. діяльність М.Хвильового (у зв'язку з дискусією) була оцінена Пленумом ЦК КП(б)У як заклик до відокремлення України від Росії, тобто сепаратизм, націоналізм, вороже ставлення до радянської влади.

• В сепаратизмі звинуватили й багатьох інших майстрів слова – прибічників М.Хвильового.

• В 1927 р. М.Хвильового виключають з Вільної академії пролетарської культури (ВАПЛІТЕ).

• Тенденція до підпорядкування науково-дослідницьких закладів України центру (перетворення ВУАН на філію Академії наук СРСР).

• Відверта антицерковна, войовничо-атеїстична політика радянської влади.

• Критика театру «Березіль» з боку Комуністичної партії через пропаганду національних ідей у мистецтві.

• В 1924 р. помер голова Раднаркому РРФСР В.Ленін. Декілька років в керівництві країною тривала політична боротьба. В результаті керівником країни став Й.Сталін (Джугашвілі), який був противником українізації.

• В 1933 р. українізацію було припинено.

Літературна дискусія 1925-1928 рр.

Привід	Вихід 30 квітня 1925 р. статті Григорія Яковенка «Про критиків і критику в літературі», в якій він зі злістю писав про категорії критиків, які заважають розвитку пролетарської літератури: «Велика зграя «сивих дідусів» від літератури»; «Нові літературні «метри», яких породила революція»; «Люди», які ні жодного слова свого не надрукували й ніколи не надрукують».
Перебіг подій	У відповідь вийшли памфлети М.Хвильового «Апологети писаризму» та «Україна чи Малоросія?», в яких він виступив: Проти зниження художніх творів до рівня сількорівських заміток; Проти пропагування «плужанами» масовізму в літературі – «червоного просвітянства»; За включення української літератури як самостійного феномену до світового духовного здобутку. Заклик М.Хвильового до письменників: Спиратися на свою національну духовну спадщину; Орієнтуватися на європейські зразки цивілізації.
Результат	Засудження на Пленумі ЦК КП(б)У 1926 р. висунутих під час дискусії поглядів М.Хвильового. Виключення з ВАПЛІТЕ М.Ялового, М.Хвильового, О.Досвітнього.

Виведення: Під час боротьби за владу в Кремлі політичний режим в країні дещо лібералізувався, внаслідок чого зміцнилися сильні у минулому позиції націонал-комуністів в Україні. Тому позитивних результатів від коренізаціі в УРСР було більше, ніж в інших союзних республіках. Однак, коренізація супроводжувалася репресіями видатних діячів націонал-комуністичного напряму.

Більшовики зважали на процес українського національного відродження і прагнули оволодіти цим процесом через політику українізації та спрямувати його в русло соціалістичного будівництва, а іншим країнам показати приклад вирішення національного питання.