Поглинання зунр різними країнами

Територія ЗУНР	Процес поглинання
Східна Галичина	Червень-липень 1919 р. – окупація Польщею Східної Галичини. 25 червня 1919 р. – рішення Паризької мирної конференції про надання Польщі права володіння українськими землями на 10, а згодом – на 25 років. 14 березня 1923 р. – рішення Ради Антанти про остаточне включення Східної Галичини до складу Польщі.
Північна Буковина	Листопад 1918 р. – окупація Румунією. 10 вересня 1919 р. – передача українських земель за Сен-Жерменським договором Румунії.
Закарпаття	Березень-квітень 1919 р. - Закарпаття – автономна одиниця Угорської Радянської Республіки. Травень 1919 р. – окупація Закарпаття військами Румунії та Чехословаччини. 10 вересня 1919 р. – включення Закарпаття до Чехословаччини за Сен-Жерменським договором.

Причини поразки зунр

• ЗУНР опинилася в міжнародній ізоляції, без воєнної та дипломатичної підтримки європейських держав.

• УНР, воюючи на декількох фронтах в 1918-1919 рр., не змогла захистити територію ЗУНР від окупації Польщею.

• Непослідовність та поміркованість внутрішньої політики ЗУНР.

• ЗУНР з економічних причин не створила достатню за чисельністю та військовим оснащенням армію.

Виведення: досвід ЗУНР підтвердив, що надбати та відстояти незалежне національне існування можливо лише завдяки напруженню сил всіх соціальних прошарків та політичних сил нації.

В Австро-Угорщині українці проявили себе єдиним народом, який, однак, не зміг реалізувати принцип національного самовизначення і створити після Першої світової війни власну державу.

ЗУНР прагнула відкрити широкі можливості для повноцінного національно-державного, економічного та культурного життя українців. Урядові програми були демократичними за характером, але короткочасними і залишилися нереалізованими.

Історичне значення і уроки боротьби українського народу за незалежність в 1917-1920 рр.

В 1917-1920 рр. український народ вперше створив власну державу. Проте, відстояти її незалежність та суверенітет Україні не вдалося.

Внутрішньополітичні причини поразки Української революції

• Невизначеність, абстрактність і схематичність загальнонаціональної ідеї в тому вигляді, як вона визначалась керівниками ЦР, Гетьманату, Директорії.

• На той час українська нація ще не сформувалася.

• Різні погляди на майбутнє України у лідерів національного руху, що призводило до його розколу та ослаблення:

• Лідери національної революції стояли на різних позиціях автономії України, а не незалежності – вони були дітьми свого часу і свого суспільства;

• Українське суспільство було розколото в питаннях:

• політичного устрою Української держави;

• соціально-економічного ладу.

• Навіть серед українських самостійників були:

• республіканці;

• монархісти;

• прибічники радянського ладу.

• «Національний романтизм» у політиці ЦР і УНР. Саме цим можна пояснити:

• Відмову від створення регулярної армії;

• Спроби домовитися з більшовиками в листопаді-грудні 1918 р. (вже після Крут).

• Відсутність підтримки центральної влади в широких верствах населення.

• Відсутність ефективного адміністративного апарату.

• Непослідовність лідерів національного руху.

• Історик О.Копиленко зауважує: «Від Центральної Ради до Директорії посилювалася прірва між деклараціями й реальністю. Та й просто наївно говорити про демократію, коли вирувала жорстока громадянська війна, а мирне населення цілком залежало від примх численних отаманів, або ж – по той бік барикад – «надзвичайних комісарів»», чекістів, «уповноважених».