Історія Пакта Молотова – Ріббентропа та таємного протоколу

• Радянсько-німецький Пакт про ненапад був укладений 23 серпня 1939 р. в Москві Головою Ради народних комісарів та наркомом закордонних справ СРСР В'ячеславом Молотовим та міністром закордонних справ Німеччини Іоахимом фон Ріббентропом у присутності посла Німеччини Вернера фон дер Шеленберга та члена Політбюро ЦК ВКП(б), секретаря ЦК ВКП(б), члена Виконавчого комітету Комінтерну Йосипа Сталіна.

Угода спиралась на Берлінський договір 1926 року, а з ним, і на Рапалльський договір 1922 року.

• Переговори розпочалися 15 серпня 1939 р. у Москві зустріччю Молотова з послом Німеччини Шеленбергом. Першим результатом явилося підписання торгової угоди між Німеччиною і СРСР.

• Гітлер, що поспішав розв'язати конфлікт із Польщею військовим шляхом і не міг вже відмовитися від підготовленого на неї нападу, 20 серпня 1939 р. направив Сталіну телеграму, у якій наполягав на якнайшвидшому підписанні договору про ненапад.

• Обговоривши з Молотовим отримане послання і вислухавши повідомлення Ворошилова про хід переговорів з англійцями і французами, Сталін у своїй відповіді Гітлерові дав згоду на приїзд у Москву Ріббентропа і підписання угоди про ненапад.

• До Пакту про ненапад додавався таємний протокол, в якому розмежовувалися сфери інтересів обох сторін в Східній Європі.

Секретні домовленості в будь-якій формі – грубе порушення міжнародного права, законів будь-якої цивілізованої держави.

• Обидві держави свідомо йшли на порушення законності, вважаючи, що вигоди, отримані в результаті підписання таємного протоколу, незрівнянно більш важливі, ніж дотримання міжнародних норм.

• Але, задля справедливості треба сказати, що практика укладання таємних договорів застосовувалася багатьма державами.

• Проект таємного протоколу до Пакта про ненапад був запропонований Гітлером. Найважливіше значення в цьому проекті мав постскриптум, у якому говорилося: «Пакт дійсний лише при одночасному підписанні особливого протоколу по пунктах зацікавленості Договірних сторін в області зовнішньої політики. Протокол складає органічну частину пакту».

• Сталін запропонував внести до проекту одну поправку та одне доповнення. Він не обговорювався ні в Політбюро, ні у Верховній Раді СРСР, ні в уряді.

• Оригінал таємного протоколу про ненапад не знайдено, хоча його існування не викликає у фахівців сумнівів.

• Є факти, які свідчать про те, що радянський оригінал був знищений у 1941 р., а німецький – у 1945 р.

• Перш ніж спалити, німецький оригінал було мікрофільмовано.

• В 90-ті роки ХХ ст. було проведено експертизу підписів Молотова на оригіналі договору про ненапад та фотокопії таємного протоколу з архіву МЗС ФРН:

√ Експерти дійшли висновку про їх ідентичність;

√ Мікрофільмований протокол був зроблений з оригіналу.

• 24 серпня 1939 р. до радянсько-германського Пакту була прикута увага всієї світової спільноти – його текст публікували на перших шпальтах провідні газети світу, оприлюднювали радіостанції.

• Стало відомо про таємний протокол:

√ Референт посла Німеччини у Москві - інформатор американського посольства під ім’ям «Джонні» - надав інформацію про зміст таємного протоколу;

√ Американський посол повідомив про зміст таємного протоколу британському послу у Москві;

√ Негайно інформацію про таємний протокол було направлено уряду США та Великобританії;

√ Через декілька діб зміст таємного протоколу був широко відомий.

О днак, західні держави не відреагували належним чином на підписання Німеччиною та СРСР таємного протоколу:

√ Не кваліфікували його як загрозу миру;

√ Не застосували належних заходів на виняток початку військової агресії чи світової війни.

Н імецьке керівництво вже 28 серпня заявило, що радянсько-германський Пакт про ненапад є лише тимчасовим заходом і зовсім не змінює ворожого ставлення Німеччини до СРСР.

Пропозиція Гітлера

У випадку територіально-політичного перевлаштування областей, що входять до складу прибалтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Латвії одночасно є кордоном сфер зазіхань Німеччини та СРСР. При цьому обома державами визнаються інтереси Литви та Віленської області. У разі територіально-політичного перевлаштування областей, що входять до складу Польської держави, кордон зазіхань Німеччини та СРСР проходитиме по лінії річок Нарев, Вісла, Сан. Питання про те, чи буде в інтересах обох сторін бажаним збереження незалежної Польської держави та якими будуть кордони цієї держави, може бути остаточно вирішене тільки в ході подальшого політичного розвитку. У всякому разі обидва уряди будуть вирішувати це питання шляхом дружньої взаємної згоди.

Доповнення Сталіна

Визнати сферою зазіхань СРСР порти Лібава (Лієпая), Віндава (Вентспілс) та Бессарабію.

• Сфера інтересів СРСР:

• Західна Україна;

• Західна Білорусь;

• Бессарабія;

• Литва;

• Латвія;

• Естонія;

• Фінляндія.

• Сфера інтересів Німеччини – Західна Європа.

• Сфери інтересів Німеччини та СРСР:

• Північний кордон Латвії одночасно є кордоном сфер інтересів Німеччини та СРСР;

• Кордон сфер інтересів Німеччини та СРСР проходитиме по лінії річок Вісла, Сан;

• Німеччина та СРСР зобов'язалися:

• не перешкоджати один одному в сферах своїх інтересів;

• не вступати в воєнні союзи один проти одного.

• СРСР зобов'язався справити до Німеччини поставки продовольства (Німеччина воювала і в країні діяла карткова система):

• хліба, масла, яєць, м’яса;

• поставки 1939-1941 рр. становили більше 40% всього радянського експорту.

• Воєнне співробітництво з Німеччиною:

• СРСР зобов'язався справити до Німеччини поставки військово-стратегічних матеріалів дефіцитні матеріали для масового виробництва літаків, танків, підводних човнів;

• Німеччина передала СРСР новітні моделі літаків, але Гітлер добре розумів, що радянські конструктори вже не встигнуть використати їх у своїй роботі з удосконалення бойової техніки.