Тема 5.1. Інституційні перетворення в національній економіці України

він зацікавлений у збереженні частки підприємства на ринку відповідного продукту, повинен не менш як три роки виробляти продукцію аналогічну основній продукції підприємства, що приватизується, або використовувати в основному виробництві як основну сировину продукцію, як це робило підприємство, що приватизується тощо; Ч> здійснюється передприватизаційна підготовка підприємств, що приватизуються.

Проте в окремих випадках під час приватизації підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави або займають монопольне становище на ринку, зміна власника відбувалася з врахуванням внутрішніх та зовнішніх обставин, особистих інтересів, що не завжди забезпечувало прозорість цього процесу. Нагальним для України є прийняття Закону України "Про повернення приватизованого майна у державну та комунальну власність", проект якого є у Верховній Раді України від лютого 2003 p., з метою забезпечення правових, економічних, органі­заційних засад реприватизації майна та визначення механізму повернення приватизованого майна.

В Україні цілі, пріоритети та завдання приватизації на наступний середньостроковий період визначено у проекті Державної програми приватизації на 2007-2009 pp. Згідно з цим проектом стрижнем процесу приватизації в Україні має стати підвищення ефективності державного сектора економіки через оптимізацію структури його активів і забезпечення надходження грошових коштів до державного бюджету від приватизації згідно із завдан­нями, встановленими Законом України "Про Державний бюджет " на відповідний рік.

Таким чином, приватизаційні процеси в Україні призвели не лише до зміни економічних відносин, але дозволили створити вітчизняну модель приватизації. Свою мету приватизація вирішила частково, бо сформувався прошарок недержавних власників, але ефективного господаря не з'явилося. З одного боку, приватизація в Україні здійснювалась не прозоро, здебільшого в обхід існуючого

229

Розділ 5. Формування ринкового середовища в національній економіці України

законодавства, участь мільйонів громадян у цьому процесі мала формальний характер. З іншого боку, проблему подолання держав­ного монополізму у виробництві, розподілі та споживанні еконо­мічних благ в економіці України здебільшого вирішено та за шіснадцять років створено потужний недержавний сектор. Форму­вання недержавного сектора української економіки на основі передачі частини державного майна у приватні руки триватиме і надалі. Проте важливим питанням стане визначення глибини приватизації та забезпечення ефективного управління державною власністю. Вплив результатів приватизації на розвиток економіки України має значний часовий лаг, що зумовлює потребу у визначенні її наслідків і в перспективі.

5.1.2. Підприємництво та його становлення в Україні

Командно-адміністративна система господарювання, що сформувалася в Україні в період її перебування у складі колишнього СРСР, практично знищила інститут підприємництва, замінивши його на негнучку систему планування виробництва благ та соціалістичного змагання. Хоча мотив підприємництва настільки потужний, що в Україні навіть у часи тоталітарного одержавлення симптоми підприємництва виявлялися за будь-якої хоч трохи сприятливої нагоди [11, С. 24]. Відродження інституту підпри­ємниці^ є досить складним завданням, оскільки необхідно відно­вити конкуренцію, лібералізувати відносини власності, змінити систему господарських зв'язків і ділову культуру суб'єктів господарювання.

Згідно з Господарським кодексом України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик госпо­дарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємницька діяльність є надзвичайно різноманітною та передбачає існування та ефективну взаємодію великих, середніх і малих підприємств різних форм власності, що створює передумови для гармонійного розвитку різних галузей національної економіки.

230