Тема 1.2. Економічні теорії та чинники розвитку національної економіки

розповсюдженням незабезпеченості продуктами харчування, виснаженням невідновлюваних ресурсів та деградацією навко­лишнього природного середовища. У 1980-1990-х pp. і на початку XXI ст. формується теорія екологічно збалансованої національної економіки, в основі якої лежить ідея про паритетність відносин у тріаді "людина - господарство - природа", що сприяє задоволенню потреб усіх членів суспільства за умови збереження та поетапного відтворення цілісності навколишнього природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і вимогами людей усіх поколінь [21; 63д; 65д].

Криза соціалістичної системи господарювання в країнах Центральної та Східної Європи, розпад СРСР та утворення нових незалежних держав зумовили потребу у розробці теорій ринкової трансформації економіки. Від часу проголошення незалежності України і до сьогодення відомі вчені-економісти працюють над моделюванням перспектив розвитку національної економіки. Зокрема, проф. С. М. Злупко зазначав, що економічний розвиток України на сучасному етапі повинен опиратися на здобутки і досвід минулого, враховувати реалії сьогодення і творити науково обгрунтовану модель майбутнього. Тільки у сув'язі минулого, сучасного і майбутнього гарантована перспектива української економіки, а отже, української держави та українського народу [10, С. 323]. У XXI ст. в Україні почала утверджуватися інвестиційно-інноваційна модель національної економіки, що забезпечить перехід нашої країни на якісно новий етап розвитку та підвищить ефективність господарювання.

Таким чином, у формуванні теорії національної економіки брали участь різні покоління мислителів з багатьох країні світу. Українські вчені-економісти також були учасниками процесу творення концепцій національного господарства, їх ідеї стали окрасою світової економічної науки. При моделюванні української економічної перспективи важливо опертися на сучасні наукові розробки з теорії національної економіки, враховуючи культурні, соціальні, політичні, історичні чинники.

37

Розділ 1. Теоретичні засади та чинники розвитку національної економіки

1.2.2. Чинники розвитку національної економіки

Для визначення перспектив функціонування національної економіки, її ролі і місця у системі світового господарства, умов, що забезпечують її конкурентоспроможність та напрямів підвищення ефективності господарської діяльності, важливим є з'ясування чинників розвитку господарки тієї чи іншої країни.

Творцями господарської системи будь-якої країни світу є люди, які проживають на її території, об'єднані спільною культурою побутування, звичаями та традиціями. Населення належить до одних з важливих рушійних сил розвитку національної економіки.

Упродовж XX ст. економічні, політичні та військові події позначилися на демографічному процесі в Україні. Зокрема, на території нашої країни велися воєнні дії під час Першої та Другої світових воєн, проводилася політика воєнного комунізму, що полягала у націоналізації всієї землі, промислових підприємств, примусовій трудовій мобілізації, раціонуванні урядом продуктів та експропріації зерна у селян, були організовані штучні голодомори у 1921-1922 pp., 1932-1933 pp., 1946-1947 pp., насильницькі депортації тощо, що призвело до втрат найбільш працездатної частини населення та не народження ним наступного покоління українців. Водночас необхідно враховувати й інші впливи, що позначилися на розвитку демопроцесу в нашій країні у XX ст.

У 1990 р. в Україні налічувалось 51,9 млн. наявного населення, з них 67,5 % проживало у містах, а 32,5 % — у сільській місцевості. За роки незалежності в нашій країні спостерігається скорочення чисельності населення, у 2006 p., згідно з даними статистики, було близько 46,6 млн. українців. Цікавим є той факт, що до 1992-1993 pp. чисельність населення України збільшувалась, що відбувалось за рахунок міграційного приросту. У 1990 р. міграційний приріс населення становив 78,3 тис. осіб, у 1991 р. - 151,3 тис. осіб, у

1992. р. - 287,8 тис. осіб. Таку тенденцію можна пояснити тим, що це були перші роки незалежності України, і люди, які виїхали за її межі у пошуках кращої долі, поверталися на батьківщину. Проте від

1993. р. чисельність населення України демонструє чіткі тенденції

38