Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки

О усебічний розвиток виробництва інформаційних благ та послуг

через створення нових наукових технологій збалансованого

природокористування, виходячи з біофізичних особливостей

природно-ресурсного потенціалу кожного регіону;

- розробка допустимих параметрів господарської діяльності у

межах локальних територій; - створення системи запобігання шкідливого впливу природо­користування на довкілля та виникнення надзвичайних ситу­ацій, техно- і антропогенних аварій та катастроф; - визначення еталонних територій для першочергового відпрацю­вання регіональних схем детоксикації довкілля в індустріальних східних регіонах України.

Сьогодні в Україні розміщено п'ять чинних атомних електро­станцій, 44 енергетичних об'єкти, майже 2000 об'єктів, що вироб­ляють сильні отруйні речовини, 308 шахт, 6 підприємств з видо­бутку і переробки нафти. Каскад Дніпровських нафтопродукто-проводів становить 7,1 млн. км, газопроводів - 34 тис. км, аміакопроводів - 810 км. Майже 1/3 всіх підприємств України потенційно екологічно небезпечні об'єкти. За даними Мінекобез-пеки України нагромадження промислових відходів у 1997р. становили 5,5 млрд.т, у тому числі - 17,5 млн.т - небезпечні, а з них 10,7 тис.т- пестицидні препарати [90]. Все це суттєво підриває здоров'я населення, поглиблює демографічну кризу. Основними її ознаками є зменшення народжуваності та збільшення смертності населення нашої держави. У період з 1990 р. до 1996 р. загальний коефіцієнт смертності в Україні підвищився з 12,1 до 15,2 на 1000 осіб. Природний приріст населення став від'ємним - понад 6% щорічно, що свідчить про сталу тенденцію до подальшої депопуляції.

Неприємною є статистика "соціальних" хвороб: загальна захво­рюваність на туберкульоз зросла за сім років на 43 %, а на СНІД за останні дна роки - на 17 %. Тому Україну, яка вже має міжнародний офіційний статус зони екологічного лиха, Всесвітня організація охорони здоров'я визнала ще й зоною двох епідемій - туберкульозу ЇСНІДу[272].

375

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

Реалізація принципів екологічно збалансованого розвитку зможе суттєво поліпшити якість життя населення через розв'я­зання соціоекологічних проблем. У цьому контексті не можна не погодитись з думкою В.Кухаря, що єдиний вихід у такій ситуації - поєднати політику економічної стабілізації і зростання з відповідними екологічними заходами, тобто стати на шлях сталого розвитку [4; 22].

На жаль сучасна орієнтація України на екологічно збалансо­ваний розвиток має суто декларативний характер. Досі не прийнята Державна програма екологічно збалансованого розвитку та не створено механізму її реалізації в економіці перехідного періоду. Однак треба нарешті усвідомити, що економічні реформи без орієнтації на вектор екологічної збалансованості ведуть у безвихідь.

Екологічно збалансований розвиток національної економіки повинен грунтуватись на довготерміновому всебічному моніто­рингу довкілля. Сьогодні в Україні ще не має його розгалуженої системи, що суттєво стримує екологічну стабілізацію в сфері природокористування. Пріоритетним завданням такого моніто­рингу має стати створення інформаційної бази для проведення оцінки стану біорозмаїття та ландшафтного розмаїття в державі, підтримки тих систем природокористування, які захищають біологічні види та популяції.

У цьому контексті особливого значення набувають природно-заповідні території (ПЗТ), які становлять екологічну мережу держави та можуть стати полігонами для подальших екосистемних досліджень збалансованого розвитку.

На 01.01.1998 р. мережа природно-заповідного фонду (за даними Головного управління національних природних парків і заповідної Мінекобезпеки України) включала 6621 одиницю територій та об'єктів загальною площею 2 209 000 га. Це становить 3,66 % території України. Водночас у розвинених центральноєвропейсь­ких державах цей показник займає 5-10 % [4]. Це вимагає визначити нові резерви регіонального використання біоресурсів. Зараз найактуальнішим є створення єдиної національної системи

376