Тема 4.2. Сільське господарство та основні напрями аграрної політики

таких підприємств слід мати на увазі: більшість людей, вихованих ідеологією колективної участі у виробництві, поки що не сприй­мають одного власника, що може призвести до незадоволення селян. Крім того, це може призвести до подрібнення існуючих господарських комплексів [11; 239д].

Третій напрям реформування - це створення нового підпри­ємства кількома власниками, а земля й майно орендуються у їх власників. Цьому напряму відповідають товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД), проте, з соціальної точки зору, це теж не досить стабільна система. Він має такі ж самі проблеми, як і в другому напрямі. Різниця між ними полягає у тому, що там один власник, а в ЛТД - декілька.

Таким чином, найсприятливішими на сучасному етапі будуть формування, які основані на приватній чи колективній власності на землю й майно та колективних формах організації виробництва, за яких кожний учасник такої кооперації одержує плату залежно від розміру вкладеного у загальне виробництво капіталу і праці. При цьому не уключені й орендні відносини. Якщо селяни надаватимуть перевагу іншим формуванням, вони законодавчо мають право на безперешкодний вихід із колективних формувань.

Запитання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте природно-ресурсний потенціал розвитку сільського господарства в національній економіці.

2. Розкрийте роль і місце сільського господарства в системі націо­нальної економіки.

3. Проведіть структуризацію аграрної сфери в національній економіці.

1. Розкрийте особливості розвитку аграрної сфери в Україні.

4. Які інституційні зміни характерні для аграрної сфери націо­нальної економіки?

2. Завдання та напрями аграрної політики.

3. Земельна реформа у сільському господарстві.

о. Особливості та розвиток фермерських господарств.

9. Нормативно-законодавчі засади розвитку аграрної сфери в Україні.

10. Формування і розвиток аграрного ринку.

А-ІА

Тема 4.3

Виробнича інфраструктура України

План викладу і засвоєння матеріалу

1. Транспортна система України.

1. Формування сучасної системи зв'язку і телекомунікаціи в Україні.

2. Будівельний комплекс України, його розвиток в роки неза­лежності.

Запитання для самоконтролю.

4.3.1. Транспортна система України

Транспортна система України є важливою складовою виробни­чої інфраструктури. Від ефективності роботи транспортної системи залежить результативність функціонування та розвиток національ­ної економіки України. Це обумовлене тим, що завдяки існуванню розгалуженої транспортної мережі відбувається півидке перемі­щення різних видів вантажів від одних суб'єктів господарювання до інших і створюється раціональна система взаємозв'язків.

172

Тема 4.3. Виробнича інфраструктура України

Транспортна система України представлена транспортом загального користування, промисловим залізничним транспортом, відомчим транспортом, трубопровідним транспортом і шляхами сполучення загального користування (табл. 4.3.1). Про місце і роль транспорту в системі національної економіки України свідчить низка статистичних показників. Згідно з даними статистики в Україні на початок 2006 р. налічувалося 32497 суб'єктів ЄРДПОУ, що здійснюють господарську діяльність на підприємствах транспорту і зв'язку, з них 91,6 % становлять суб'єкти приватної форми власності, 6,7 % - суб'єкти державної і державної корпора­тивної форми власності, 1,7 % - суб'єкти комунальної і комуналь­ної корпоративної форми власності [18, С. 82]. У загальній кількості зареєстрованих суб'єктів ЄДРПОУ підприємства транс­порту і зв'язку України складають 0,3 %. Водночас обсяг вироб­леної продукції підприємствами транспорту і зв'язку у 2005 р. становив 89502 млн. грн. [18, С. 32], або 21,1 % валового внутрішнього продукту (ВВП) України. У 2005 р. вартість основних засобів на транспорті та зв'язку становила 188347 млн. грн. [18, С 85], або 15,1 % від загальної вартості. На підприємствах транс­порту у 2004 р. працювало 728 тис. найманих працівників [17, С 402], що становило 6,4 % від загальної' кількості по економіці України.

Загальна довжина шляхів сполучення по усіх видах транспорту в Україні станом на початок 2005 р. становила приблизно 244 тис. км, що є свідченням існування розгалуженої системи транспортних мереж. Щільність залізничних колій загального користування складає 36 км шляхів на 1 тис. км² території, річкових судноплавних шляхів загального користування 4 км шляхів на 1 тис. км² території, автомобільного транспорту - 273 км шляхів на 1 тис. км² території, трубопроводів загального користування 72,4 км шляхів на 1 тис. км² території [17, С 257], що у переважній більшості відповідає середнім показникам по країнах Європейського Союзу.

Існуючий транспортний потенціал України не використовується з достатньою повнотою. Як і загалом по економіці України найкри-тичнішим періодом роботи транспортної системи були 90-тІ pp. XX ст. Упродовж 1991-1999 pp. обсяг перевезень вантажів за всіма

173

Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика

видами транспорту скоротився в 4,1 рази, найбільше скоротилися обсяги вантажних перевезень автомобільним і водним видами транспорту. Водночас менш суттєве скорочення обсягів перевезення вантажів відбулося на трубопровідному транспорті. За роки незалежності України частка цього виду транспортних перевезень у структурі перевезення вантажів збільшилася з 5 % у 1990р. до 12 % у 2005 р. [18, С 232]. У довгостроковій перспективі частка перевезень вантажів цим видом транспорту може скоротитись, що відбудеться внаслідок побудови трубопроводів з Росії до країн західної Європи в обхід України.

Відповідно у 1991-1999 pp. відбувалося зменшення обсягів пере­везень населення за всіма видами транспорту (табл. 4.3.2) і становило 1,9 рази, найсуттєвіше скорочення було на авіаційному та водному видах транспорту. Найвагомішими причинами такого різкого скорочення обсягів перевезень вантажів є розрив еконо­мічних зв'язків України із країнами колишнього СРСР, розбалан-сованість вітчизняної економіки та зростання тарифів на послуги транспорту внаслідок розгортання інфляційних процесів, поси­лення майнової диференціації населення, ліквідація централізо­ваної системи управління та необхідність формування нових державних інституцій, відсутність концепції державного регулю­вання діяльності в цій сфері тощо.

Ще одними важливими показниками, що визначають продук­тивність роботи транспорту, є вантажо- і пасажирооборот. Продуктивність роботи транспортної системи України за показни­ком вантажообороту у 1990-2005 pp. різко погіршилась. Якщо у 1990 р. вантажооборот становив 1039,3 млрд. ткм, то у 2005 р. вже 473,6 млрд. ткм, або скоротився у 2,2 рази. Це обумовлене тим, що в Україні за цей період скоротилися реальні обсяги ВВП (у 2005 р. індекс фізичного обсягу ВВП становив 62,6 % рівня 1990 р.) і відповідно це відобразилося й на перевезеннях вантажів.

Подібні тенденції щодо скорочення обсягів пасажирообороту простежувались в Україні в період 1991-2005 pp. Якщо у 1990 р. пасажирооборот транспорту загального користування становив 222,5 млрд. пас. км, то у 2004 р. - вже 128,6 млрд. пас. км, або

174

Таблиця 4.3.1

Транспортна система України та її найважливіші складові

Вид транспорту		Суть	Складові елементи
Транспорт загального користування	Залізничний транспорт	Виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в переве­зеннях у внутрішньому та міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форм власності та видів діяльності тощо.	Входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності що заосзпєчують, його діяльність і розвиток.
	Морський транспорт	Входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.
	Річковий транспорт	Входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, суднобудівно-судноремонтні заводи, ремонтно-ексшгуатаційиі бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.
	Авто­мобільний транспорт	Галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами.	Входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.
	Авіаційний транспорт	Входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонті заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

продовження таблиці 4.3.1

Транспорт завального користування	Міський електро­транспорт	Складова частина єдиної транспортної системи, призначеної для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метро політену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів.	Входять підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, ремонтно-експлуатаційні депо, службові приміщення, фунікулери, канатні дороги, ескалатори, заводи по ремонту рухомого складу і виготовленню запасних частин, споруди енергетичного господарства та зв'язку, промислові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачальницькі організації, навчальні заклади, науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, заклади охорони здоров'я, відпочинку, фізичної культури і спорту та інші культурно-побутові заклади і підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту.
Промисловий залізничний транспорт		Транспортно-технологічний комплекс, який забезпечує системне переміщення вантажів у процесі виробництва (між виробництвами, виробничими циклами окремими операціями або підприємствами в цілому) та взаємодію із залізничним транспортом загального користування і не належать до нього.
Відомчий транспорт				Входять транспортні засоби підприємств, установ та організацій
Трубопровідний транспорт		Магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів. Промислові трубопроводи - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництва, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газопровідні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.

Складено на основі: [2; 3; 5; 6; 71.