Тема 7.1. Модель інноваційного розвитоку національної економіки

6) створення середовища та механізмів для переорієнтації інвес­ тиційних потоків (зовнішніх та внутрішніх) на високотехно- логічні сфери виробництва, що дасть можливість підвищити рівень наукомісткості продукції;

7) формування системи регулювання законодавчого та державного ринку венчурного капіталу у сфері інноваційної діяльності. Організаційно-інституційні передумови реалізації науково- технічної політики держави:

• вдосконалення нормативно-законодавчої бази науково-дос­лідної діяльності та її фінансової підтримки;

• створення інформаційно-інноваційної бази даних з викорис­танням світових досягнень інформатики в потенційній справі;

- формування системи державної підтримки розвитку науко-вотехнічного підприємництва;

- вдосконачення системи стандартизації та сертифікації та наближення її до європейських стандартів;

- застосування системи диференційованого оподаткування у сфері кооперації науки і виробництва з метою її стимулювання;

- створення системи інформаційного та консалтингового забезпечення на шляху поглиблення міжнародного співробіт­ ництва України з країнами ЄС та Росією у сфері інноваційного розвитку.

Сьогодні особливо актуальним в національній економіці є розвиток спеціальної інфраструктури інноваційного підпри­ємництва.

Венчурний бізнес в Україні лише зароджується (зареєстровано 8 венчурних фондів, створено 8 технологічних парків та 3 іннова­ційні центри). У цьому контексті необхідно активізувати конкурси інновацій, проведення венчурних ярмарків, збільшити державне замовлення на підготовку кадрів для інноваційного підпри­ємництва через систему дослідницьких магістерських програм, зокрема інноваційних менеджерів та фахівців з венчурного інвестування.

339

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

7.1.4. Перспективні орієнтири інноваційно/політики в Україні

Інвестиційний розвиток національної економіки мусить спиратись на державні та комерційні організаційно-економічні механізми підтримки.

Дослідження ринку інтелектуальної власності в Україні виявило, що не дивлячись на позитивну динаміку видачі охоронних документів на об'єкти промислової власності якість, або науково-технічний рівень патентів, погіршується через зниження частки високотехнологічних розробок, які відповідають світовому рівню. Аналіз ринку об'єктів інтелектуальної власності в Україні засвід­чив, що кількість ліцензійних договорів знаходиться у прямій залежності від обсягів ринку галузі, в якій вони застосовуються. У підсумку визначено, що 70 % вітчизняного ринку, об'єктів промислової власності складають сировинні галузі та харчова промисловість. На основі проведених розрахунків визначено, що частка України у світовому високотехнологічному експорті не перевищує 0,026 %. Оскільки понад 40 % вітчизняного експорту складає продукція сировинних галузей, економічний розвиток України має пряму залежність від кон'юнктури світових ринків сировини та напівфабрикатів, що створює реальну загрозу стабіль­ності такого розвитку [2; 7; 239д].

Особливо гострою постає проблема розвитку проривних науко­вих напрямів, які здатні сформувати кластери базисних інновацій, що стануть предметом технологічного трансферу, а також акти­візують процеси обміну високотехнологічною продукцією та створення потужного сектора інноваційного бізнесу.

Аналіз зарубіжного досвіду виявив, що основна увага при активізації процесів технологічного трансферу у країнах Європи та США приділяється проблемам організації взаємозв'язків та інформаційного обміну між учасниками інноваційного процесу. Тому в Україні необхідно прискорити створення розгалуженої мережі агенцій технологічного трансферу із приєднанням до міжнародних угод і національних патентних банків даних. Зазначені заходи значно збільшать можливості виходу на світові

340