Тема 1.2. Економічні теорії та чинники розвитку національної економіки

М. Зібер, І. Франко, Ю. Бачинський та інші. Зокрема, М. Зібер здійснив порівняння моделей економічної системи Д. Рікардо та К. Маркса у праці "Давид Рікардо іКарл Марксу їх суспільно-еконо­мічних дослідженнях", переклав та здійснив науково-критичний аналіз першого тому "Капіталу". Заслугою українського вченого є також те, що від при з'ясуванні сутності національної економіки, вказав на взаємозв'язок між мікро- і макрорівнями [6, С. 5-6]. Під критичним кутом зору сприйняли вчення К. Маркса І. Франко та Ю. Бачинський. І. Франко здійснив порівняльний аналіз "Кому­ністичного маніфесту" К. Маркса і Ф. Енгельса і "Принципів соціалізму" В. Консідерана, показавши подібність викладу найважливіших положень цих праць [7, С 136-146]. Ю. Бачинський у праці "Україна irredenta", розглянувши суспільно-економічні відносини, що сформувались у кінці XIX ст. в Росії, через призму марксистського світогляду, запропонував свій проект реформування господарських відносин в Україні. Він показав, що Україна у складі Польщі чи Росії не має можливостей для економічного розвитку і покращення умов життя населення. Тому для України найкращим виходом із ситуації, що склалася у цей історичний період, є проголошення незалежності, тобто України — для себе. Концепція національної економіки Ю. Бачинського мала революційний характер і обґрунтовувала ідею звільнення України від економічної експлуатації з боку Росії та Польщі.

Друга половина XIX ст. відзначалась плюралізмом думок щодо розробки концепцій національної економіки. Заслуговують на увагу теоретичні дослідження представників історичної школи, зокрема Ф. Ліста, який у 1841 р. написав книгу "Національна система політичної економії, міжнародної торгівлі, торгова політика й німецький митний союз". У цьому творі вчений обґрунтував полі­тику протекціонізму як важливу умову забезпечення економічної могутності країни. У моделі національної господарки Ф. Ліста важливого значення надається духовності, культурі та традиціям господарювання, які зараховуються до головних чинників еконо­мічного зростання. За основний метод дослідження при вивченні національної економіки та визначенні головних чинників зростання

33

Розділ 1. Теоретичні засади та чинники розвитку національної економіки

науковець бере історичний, що дозволяє йому розглянути різні елементи цивілізаційного процесу. Праця Ф. Ліста заклала підвалини для всебічного вивчення системи національної* економіки із врахуванням впливу різних соціальних, історичних, культурних, правових аспектів та обґрунтувала необхідність державного регулювання і захисту молодих галузей.

Свій внесок у розробку теорії національної економіки здійснили і представники маржиналістського напряму, які досліджували поведінку окремих індивідуальних господарств, суспільне вироб­ництво розглядали як суто арифметичну суму цих суб'єктів госпо­дарювання. В Україні такий метод дослідження господарських явищ і процесів в економічній системі використали представники київської школи, засновником якої є М.Бунге. Зокрема, Д.Піхно вказував, що існують три види господарств - приватне, громадське і народне, які представляють різні сфери, але не протилежні, а солідарні, об'єднані однією загальною метою, які взаємно підтримують одна одну і органічно пов'язані між собою у своєму існуванні та діяльності [13, С. 170]. Учений звертає увагу на важливість духовного розвитку, культурного рівня населення і розглядає їх як сили, що руйнують або підтримують основи народного господарства.

Новаторськими дослідженнями системи народного госпо­дарства відзначався відомий український вчений М. Туган-Барановсъкий. У "Принципах політичної економії"" він виклав своє бачення моделі економічної системи. Зокрема, вчений вказує на відмінності та взаємозв'язок між одиничним і народним госпо­дарством. Одноосібне господарство регулюється волею і свідомістю окремого господаря, народне ж господарство, навпаки, не має власника, воно є стихійний і несвідомий продукт взаємодії всієї множини регульованих індивідуальними свідомостями одноосібних господарств, народне господарство не підкоряється у своїй життєдіяльності якомусь певному плану, але воно функціонує так, ніби такий план є [18, С. 55]. Далі відомий вчений розглядає найголовніші складові системи народного господарства -виробництво, обмін, розподіл. М.Туган-Барановський створив

34