Тема 4.1. Промисловість і промислова політика в Україні

сировина та напівфабрикати, тоді як у розвинутих країнах виробництво готової металопродукції становить більше 90 % [4, С. 795,796-797]. Іншими словами, на території України виробляється металопродукція з низьким ступенем переробки, виробництво якої завдає значної шкоди довкіллю, негативно позначається на стані здоров'я населення нашої країни та знижує конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

У першій половині 1990-х pp. ГМК як і інші галузі української економіки охопила системна криза. Упродовж 1990-1995 pp. відбулося різке: скорочення обсягів виробництва металопродукції. Якщо у 1990 р. виробництво прокату чорних металів становило 45,4 млн. т на рік, то у 1995 р. - вже 17,8 млн. т на рік, або 39,2 % рівня 1990 р. Негативні тенденції у розвитку ГМК України в цей період супроводжувалися процесами структурної деформації вітчизняної економіки. Якщо у 1991 р. частка металургії у загальному обсязі промислового виробництва становила 10 %, то у 1994 р. - понад одну третину [15].

До найвагоміших причин, що дестабілізували роботу ГМК України у першій половині 1990-х pp., можна зарахувати розрив традиційних господарських зв'язків і пошук нових ринків збуту, постійне зростання витрат виробництва через підвищення цін на енергоресурси та сировину, бартеризацію відносин у ГМК і непрозорі схеми розрахунків за поставлену продукцію тощо. Водночас ціни на металопродукцію на внутрішньому ринку України були нижчими ніж на зовнішньому ринку. Цією ситуацією скористалися посередницькі структури, що здійснювали експорт дешевого українського металу за демпінговими цінами. У середині 1990-х pp. проти українських виробників металопродукції розпочато низку антидемпінгових розслідувань, що створило перешкоди для її експорту в США та в країни Європейського Союзу.

У другій половині 1990-х pp. ускладнила роботу та процес виходу з кризи ГМК України несприятлива кон'юнктура світового ринку металопродукції. У 1997-1998 pp. відбулося падіння цін на металопродукцію на світовому ринку, і в багатьох випадках вони були нижчими від її фактичної собівартості [3]. Ситуація

151

Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика

ускладнилася ще й тим, що один з найвагоміших конкурентів України у цій галузі Росія змінила умови ціноутворення на свою металопродукцію. Російські металургійні підприємства з кінця 1998 р. почали пропонувати свою продукцію на зовнішніх ринках за цінами, що на 50 % були меншими за ціни українських виробників металопродукції[31,С. 196-197].

Розвиток ГМК значною мірою залежить від оновлення основних засобів, впровадження енергозберігаючих технологій. Одним з прикладів інновацій у металургійній промисловості є міні-заводи потужністю від 200 до 500 тис. т металопродукції за рік. Від 70 років XX ст. у світі функціонує близько 390 міні-заводів, у США діє близько 60 підприємств такого типу загальною потужністю близько 25 млн. т сталі за рік. У колишньому СРСР один міні-завод збудували в Білорусії, інший - в Молдавії. Металургійний міні-завод має такі переваги: на 1 т продукції потрібно у 2,5 рази менше виробничих площ, у 3 рази менше устаткування, у 1,5 рази менше споживання електроенергії. Питомі капітальні затрати на будівництво комплексу продуктивністю 100-200 т сталі дрібного сорту за рік залежно від ступеня використання наявних будівель і споруд становлять 100-500 дол./т, що у 2-5 разів менше ніж аналогічні показники міні-заводів продуктивністю 500-1000 тис. т за рік, і в 4-15 разів менше ніж затрати при будівництві металургійного комбінату з повним циклом [22, С. 25].

Загалом, на державному рівні для забезпечення подальшого розвитку ГМК з метою оптимізації структури металургійного виробництва, підвищення його технологічного і технічного рівнів, реалізації заходів з енергозбереження та природоохоронної діяльності необхідне розроблення і впровадження відповідних урядових програм. У 2002 р. розроблено "Національну програму розвитку та реформування ГМК України до 2010 p.", яку представлено до затвердження Верховній Раді України.

Хімічна та нафтохімічна промисловість (ХНХП) України представлена такими важливими підгалузями, як виробництво базової хімічної продукції, виробництво лаків і фарб, фарма­цевтичне виробництво, виробництво мила та інших препаратів,

152