Тема 4.4. Регіональна політика в системі національної економіки України

3. Законодавство України про регіональну політику.

4. Сутність регіональних державних програм їх структура та механізми реалізації.

5. Різновиди регіональної політики та їх характеристика.

6. Регіональний менеджмент та підприємництво: завдання та перспективи.

7. Роль і місце моніторингових систем в регіональній політиці.

8. Зовнішньоекономічна діяльність регіонів та прикордонна регіональна політика.

9. Регіональні особливості розвитку підприємництва та механізми його підтримки.

10. Напрями вдосконалення регіональної політики.

11. Регіональні програми екологічно збалансованого розвитку.

12. Розкрийте сутність регіональних програм "Локальна Агенда

Розділ 5.

Формування ринкового середовища в національній економіці України

Тема 5.1. Інституційні перетворення в національній економіці України

План викладу і засвоєння матеріалу

1. Приватизація та її роль у здійсненні інституціиних перетво­рень в економіці України.

1. Підприємництво та його становлення в Україні.

5.1.3. Антимонопольна політика та розвиток конкуренції в Україні. Запитання для самоконтролю.

Ключові слова:

- відносини власності, - підприємницька діяльність,

- приватизація, власність, - малі підприємства,

- форми власності, - види економічної діяльності,

- приватизаційний процес, - монополізм,

- способи приватизації, - природні монополії,

- приватизаційні майнові - антимонопольна політика,

сертифікати, - антимонопольне регулювання,

- підприємництво, - конкурентне середовище.

5.1.1. Приватизація та її роль у здійсненні інституціиних перетворень в економіці України

Перехід від адміністративно-командної до ринкової системи господарювання в Україні є складним і багатовекторним процесом, в основі якого є зміна економічних, соціальних, політичних, правових, етичних та інших суспільних інсгитуцій. Основою інсти­туціиних перетворень є реформування відносин власності в Україні, що передбачає ліквідацію монополізму державної влас­ності та створення потужного недержавного сектора вітчизняної

216

Тема 5.1. Інституційні перетворення в національній економіці України

економіки шляхом передачі частини державного майна у приватні руки та розвитку підприємництва. Оскільки Україна більше ніж інші країни перебувала під колоніальним гнітом і понесла величезні людські жертви, зокрема, еліти держави, то процеси трансформації власності, розподілу і перерозподілу майна набули специфічно українських рис [11, С. 24]. Домінування державної форми власності в Україні у складі СРСР спричинило негативні тенденції у розвитку вітчизняної економіки, призвело до її структурної деформації, низької ефективності виробництва, зниження моти­вації до праці тощо. Це стало однією з важливих передумов започат-кування приватизаційних процесів в Україні в кінці 1980-х на початку 1990-х pp.

Згідно із Законом України "Про приватизацію державного май­на" під приватизацією розуміють, відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній респуб­ліці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями, з метою підвищення соціально-економічної ефек­тивності виробництва та залучення коштів на структурну перебу­дову економіки України.

Приватизація в Україні має суперечливий характер, що зумов­лене переплетінням різних економічних інтересів окремих грома­дян, політиків, урядовців, керівників тих чи інших підприємств. Вибір моделі приватизації в Україні від часу проголошення неза­лежності здебільшого визначався такими чинниками: цілі уряду, рівень розвитку конкурентного середовища, рівень розвитку ринкових відносин та організаційно-інституційним оформленням відносин власності [36, С. 4]. Загалом, результати приватизації в Україні оцінюються неоднозначно, проте до початку 2006 р. монополізм державної форми власності було подолано, створено підвалини для забезпечення рівноправного функціонування та конкурентного розвитку різних форм власності, сформовано потужний недержавний сектор вітчизняної економіки. Згідно з даними статистики у липні 2007 р. налічувалось 1161308 суб'єктів ЄДРПОУ, з них близько 83 % перебувало у приватній формі

217

Розділ 5. Формування ринкового середовища в національній економіці України

власності, 7,4 % - у комунальній та комунальній корпоративній формі власності, 4,1 % -у державній та державній корпоративній формі власності [38].

Дамо детальну характеристику приватизаційного процесу, що відбувався в Україні впродовж 1990-х pp. і на початку XXI ст. З метою уникнення хаотичності в процесі зміни власника та враху­вання особливостей об'єктів, що приватизуються, їх поділили на групи за такими найважливішими ознаками, як галузева приналеж­ність або напрям діяльності, величина статутного фонду, фінансо­вий стан, цілісність об'єкта та становище, що займає об'єкт приватизації на загальнодержавному ринку благ тощо. У 1992-2006 р. форму власності змінили понад 108 тис. об'єктів державної форми власності, з них понад 81 тис. об'єктів комунальної власності та 27тис. -загальнодержавноїформи власності [9]. В Україні 83,6 % об'єктів, що приватизувалося, припадало на групу А (об'єкти малої приватизації); 10,6 % - на об'єкти груп Б, В, Г; 4,5 % - на об'єкти групи Д; 0 % - на об'єкти групи Е; 1,3 % - на об'єкти групи Ж. Класифікація об'єктів приватизації за групами в Україні

в 1992-2006 pp. Група А - єдині майнові комплекси державних підприємств, державних господарських об'єднань та їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені у самостійні підприємства, у тому числі ті, що здані в оренду, перебувають у процесі реструктуризації державних підприємств, вартість майна яких недостатня для формування статутного фонду відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ) окремо від земельних ділянок; - земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, окреме індивідуально визначене рухоме та неру­хоме майно (в тому числі будівлі, споруди разом або окремо від земельних ділянок, нежитлові приміщення); - майно державних підприємств (крім майнових комплексів, віднесених до групи Г), що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном;

218