Тема 4.1. Промисловість і промислова політика в Україні

державної промислової політики [10], в якій основні зусилля спрямовувалися на якнайшвидше подолання кризових явищ у промисловості, збереження науково-технічного та технологічного потенціалу, визначення найпріоритетніших напрямів промислового розвитку та прискорення структурної перебудови.

Від другої половини 1990-х pp. формуванню державної промис­лової політики в Україні надається важливого значення, що знаходить відображення у відповідних урядових документах. Зокрема, набувають чинності "Комплексна програма розвитку внутрішнього ринку", "Державна програма розвитку промис­ловості на 2003-2011 роки", "Національна енергетична програма", "Програма "Українське вугілля", "Україна - 2010" та інші галузеві та регіональні програми, основні пріоритети державної промисло­вої політики визначено в таких важливих урядових документах, як послання Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє та зовнішнє становище Україниу 2002-2004pp., 2005p.", програма дій Кабінету Міністрів України "Назустріч людям" тощо. Згідно з цими нормативними документами найважливішим зав­данням промислової політики в Україні у XXI ст. є реалізація інно­ваційно-інвестиційної моделі розвитку, що ґрунтується на таких засадах [15; 17; 19]:

- зростання ролі промисловості в розвитку внутрішнього ринку; -подолання структурних деформацій у промисловості, поси­лення її соціальної спрямованості та випереджаючий розвиток високотехнологічних галузей; - прискорення інституційних перетворень: приватизація, створення спільних підприємств, використання механізмів концесії, ефективних моделей взаємодії великого малого і середнього підприємництва, підвищення ефективності управління державною власністю; - проведення активної політики імпортозаміщення, освоєння виробництва продукції, що забезпечує стратегічну неза­лежність держави від імпорту; - реалізація політики енергозабезпечення та енергозбережен­ня, впровадження екологічно безпечних технологій;

155

Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика

- адаптація виробництва до активного ринкового попиту;

- розвиток експортного потенціалу, насамперед, за рахунок

науковоємних секторів промисловості; - санація та перепрофілювання неперспективних виробництв; - розширення продажу технологій; - оснащення підприємств сучасним високотехнологічним

обладнанням; - конверсія тареконверсія підприємств; - створення ефективної системи поєднання досягнень науки,

технології, виробництва та ринку; - інтеграція промисловості у світові господарські зв'язки,

насамперед, його науково-технічного потенціалу; -використання в цивільних галузях науково-технічних досягнень

оборонного комплексу; - реформування системи управління, завершення переходу від

галузевого до функціонального принципу управління, формування

дворівневої системи управління.

Таким чином, державна промислова політика відповідає доко­рінним змінам, що відбулися в економіці України за роки неза­лежності, та враховує зовнішні чинники, такі як посилення тен­денцій глобалізації світової економіки та міжнародної конкуренції, постіндустріальний вектор розвитку суспільства розвинутих країн. Сучасна промислова політика України повинна мобілізувати промислові підприємства на практичну реалізацію моделі інноваційно-інвестиційного розвитку вітчизняної економіки.

Запитання для самоконтролю

1. Які зміни відбулисяу структурі промисловості України зароки незалежності?

2. Якими чинниками обумовлене різке скорочення обсягів про­мислового виробництва у 1990-х pp. в Україні?

3. Як змінилася структура виробництва електроенергії в Україні за роки незалежності?

4. Які існують нові напрями розвитку електроенергетичної галузі України у XXI cm. ?

156