Тема 4.4. Регіональна політика в системі національної економіки України

фінансово-кредитні, рентні і страхові важелі держава має мож­ливість стимулювати розвиток товарного виробництва різних видів продукції землеробства і тваринництва. Так, зона степу може стати крупним районом виробництва цінних сортів озимої пшениці, кукурудзи на зерно, ранніх плодів і ягід, молока, яловичини, м'ясосальної і сальної свинини, яєць і м'яса птиці та вовни.

Таблиця 4.4.1 Схема соціально-економічного районування України'

Назва району	Центр району	Області, то входять до складу району
Центральний	Київ	Вінницька, Житомирська, Київська, Хмельницька. Черкаська, Чернігівська
Донеччина (Східний)	Донецьк	Донецька, Луганська
Західний	Львів	Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Придніпров'я (Центрально-східний)	Дніпропетровськ	Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська
Причорномор'я (Південний)	Одеса	Миколаївська, Одеська, Херсонська, АР Крим
Харківщина (Північно-східний)	Харків	Полтавська, Сумська, Харківська

Структурна перебудова регіонального агропромислового комплексу зони степу повинна бути спрямована на формування структури завершеного, повністю збалансованого агропромис­лового формування, тому для промислової переробки сільсько­господарської сировини може бути побудовано багато нових заводів харчової, харчосмакової, переробної промисловості.

Південь України має дуже сприятливі умови для високоінтен-сивного будівництва і виноградарства. Тому в перспективі доцільно значно розширити площі садів і виноградників, перенести їх на високоінтенсивну індустріальну основу і розширити їх породний і сортовий склад.

"Долішній М, Паламарчук М., Паламарчук О., Шевчук Л. Соціально-економічне районування України. - Львів, 1997. - 50 с

209

Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика

Господарства зони Полісся мають найбільш сприятливі умови для високоінтенсивного картоплярства, льонарства, картоплярства, польового пасовищного кормовиробництва, м'яеомолочного і молочного скотарства, беконного і м'ясного свинарства. Наявність великої кількості природних кормових угідь, вт. ч. і осушених, можливості їх корінного поліпшення, структура польового кормовиробництва створюють сприятливі умови для високо-інтенсивного скотарства і поглиблення його спеціалізації на виробництві м'яса яловичини і молока. У поєднанні з ним має розвинутися і свинарство. М'ясо яловичини і беконна свинина можуть стати в перспективі основним предметом експорту. У майбутньому на Поліссі має бути відновлена спеціалізація господарств на виробництві жита, картоплі, льону-довгунця і хмелю. На базі природно-кормової бази лісо-озерно-болотних комплексів може розвиватися мисливство, рибальство і звірівництво.

Господарства Карпат мають всі умови для поглиблення своєї спеціалізації на виробництві м'яса яловичини, баранини і вовни; Закарпаття - плодів, ягід, винограду і городини; Прикарпаття -цукрових буряків, льону-довгунця, м'яса яловичини, беконної свинини і молока.

Створення регіональних і локальних інноваційних мереж. Основна рушійна сила цього розвитку - спільні економічні, фінансові, соціальні й екологічні інтереси регіонів і сусідніх держав. Відбувається також посилення ролі локальних науково-технічних кластерів (територіальних зон розвитку повних технологій), що формуються на основі наукових парків, інкубаторів малого бізнесу, технополісів і регіональних (створених у рамках національних держав) об'єднань.

Україні потрібно перенести частину відповідальності за регіо­нальний науково-технічний розвиток у самі регіони. Посилення технологічного регіоналізму спричинить формування нових моделей науково-технічної політики, що враховуючь місцеву, регіональну і глобальну складові. Але без відповідних глобальних доходів технологічний розрив між економічно розвиненими і слабкими регіонами навряд чи буде усунутий.

210