Тема 5.2. Ринкова інфраструктура в національній економіці

фондові біржі та фондові торговельно-інформаційні системи, Національний депозитарій України та інше (рис. 5.2.2). Існуюча організаційна структура вітчизняної фінансової системи відобра­жає специфічні в умовах формування ринкової системи господарю­вання форми і методи розподілу та перерозподілу валового внут­рішнього продукту за участю відповідних фінансових інститутів та органів управління, що забезпечують рух грошових коштів.

247

Розділ 5. Формування ринкового середовища в національній економіці України

системою. За часів планового регулювання важливою складовою фінансового сектора були фінанси галузевих міністерств і різних форм виробничих об'єднань, які опосередковували розподіл значної частини національного доходу. З переходом до ринкової економіки ці ланки перестали функціонувати, значно звузилися фінансові відносини на рівні галузевих міністерств, які головним чином є посередниками між бюджетом і фінансами підприємств [2, С. 63]. Суб'єкти господарювання з недержавною формою влас­ності одержали більшу автономію, звузилися можливості для втручання органів державного управління в їх діяльність. В Україні після набуття суверенітету поступово створювалися умови, за яких платежі до бюджету є практично єдиним показником, що контро­люється державою.

Фінансова система на початковому етапі свого творення віддзер­калювала ті проблеми і негаразди, які виникали у процесі ринкової трансформації економіки України. У результаті у 1990-х pp. через відсутність виваженої економічної політики та напрямів рефор­мування української економіки виник значний дефіцит державного бюджету, відбулося неконтрольоване зростання державного боргу, існувала неузгодженість у розподілі державних фінансів між центром і регіонами, зростав податковий тиск і заборгованість із виплати заробітної плати, знизився рівень забезпечення оборотними коштами підприємств, поширилися бартерні розрахунки та доларизація та ін. Тому виникла необхідність у розробленні виваженої фінансової політики, яка сприяла кращому функціонуванню фінансової системи України, активізації її впливу на процеси реформування вітчизняної економіки, забезпечення економічного зростання та покращення добробуту населення.

Фінансова політика - це система заходів держави у сфері

фінансів для забезпечення економічного і соціального розвитку

країни.

Розробка та визначення найважливіших напрямів фінансової політики є доволі складним процесом, що передбачає узгоджену взаємодію органів законодавчої і виконавчої влади, визначення джерел фінансування економічних перетворень в Україні, руху

248

Тема 5.2. Ринкова інфраструктура в національній економіці

грошових потоків між головними суб'єктами вітчизняної економіки, здійснення розподілу і перерозподілу державних доходів тощо. Загальні засади фінансової політики визначає Президент України, законодавче і виконавче впровадження здійснюють Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України.

Через фінансову систему за допомогою виваженої фінансової політики можна впливати на такі важливі процеси господарського життя в Україні як:

- встановлення оптимальних пропорцій розподілу та перерозпо­ділу валового внутрішнього продукту з метою забезпечення інтересів населення, підприємств і держави та підвищення конкурентоспроможності країни; - досягнення ефективного використання існуючих економічних ресурсів на основі вибору раціональної структури фінансового забезпечення; - підтримання підприємницької активності, підвищення рівня зайнятості та соціального захисту населення, раціональне вико­ристання та збереження природних ресурсів; - розвитоктаформуванняраціональноїструктуривиробництва, власного фінансового капіталу та фінансової інфраструктури; - сприяння залученню усіх тимчасово вільних грошових коштів через інституції фінансового ринку та поліпшення інвестицій­ного клімату у країні та інше.

Тому дієва фінансова система та відповідна фінансова політика створюють передумови для активізації формування фондів фінан­сових ресурсів та їх ефективного використання для подальшого реформування вітчизняної економіки, забезпечення стабільних темпів економічного зростання та переходу до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку. До найактуальніших напрямів фінансової політики в Україні можна зарахувати: - забезпечення прозорості та дієвого контролю за формуванням і цільовим використанням фондів фінансових ресурсів, посилення відповідальності за фінансові правопорушення; - оптимізація податкової системи через забезпечення стабіль­ності чинного законодавства, розширення бази оподаткування

249

Розділ 5. Формування ринкового середовища в національній економіці України

та скасування необгрунтованих податкових пільг; - визначення оптимальних параметрів рівня монетизації вітчиз­няної економіки, структури грошової маси, швидкості обігу грошей; - підвищення довіри з боку населення до фінансових інституцій та залучення грошових заощаджень домогосподарству вітчиз­няну економіку; - розвиток фінансового ринку та нових інструментів для акумулювання грошових коштів до фондів фінансових ресурсів. Фінансова система України, зважаючи на нові орієнтири роз­витку економіки України та відповідну фінансову політику, у перспективі повинна бути інвестиційно спрямованою та орієнто­ваною на захист національних інтересів. Особливого значення це набуває в умовах входження України у світовий економічний простір, освоєння нових ринків збуту, участі та співпраці нашої країни з міжнародними фінансовими організаціями.

5.2.3. Бюджетна система національної економіки Сутність та функції бюджету держави. Державний бюджет України займає важливе місце в розбудові національної економіки і покликаний забезпечувати реалізацію її національних еконо­мічних інтересів.

Існування бюджету національної економіки обумовлюється такими причинами:

1. функціонування держави та забезпечення її національної безпеки;

2. існування товарно-грошових відносин;

3. потребами розширеного відтворення національної економіки та забезпечення соціальних гарантій її населенню;

4. потребами забезпечення екологічної безпеки держави. Законодавче оформлення терміну "бюджет''' відбулося ще в XIX ст.

Суть даної категорії розкривається у її призначенні фінансування загально-суспільних функцій і завдань національної економіки:

1. макроекономічної політики;

2. соціальної політики та безпеки населення;

250