1,2. 1. Знання, наукове знання.

Знання́ — форма існування і систематизації результатів пізнавальної діяльності людини. Виділяють різні види знання: наукове, повсякденне (здоровий глузд), інтуїтивне, релігійне та інші. Повсякденне знання служить основою орієнтації людини в навколишньому світі, основою її повсякденної поведінки і передбачення, але звичайно містить помилки і протиріччя. Науковому знанню властиві логічна обґрунтованість, доведеність, відтворення результатів, прагнення до усунення помилок і подолання суперечок. Знання можуть бути науковими і позанауковими. Наукові знання можуть бути:

• емпіричними, отриманими на основі досвіду або спостереження

• теоретичними, отриманими на основі аналізу абстрактних моделей.

Теоретичні знання — абстракції, аналогії, схеми, що відображають структуру і природу процесів, що протікають у предметній сфері. Ці знання пояснюють явища й можуть використовуватися для прогнозування поведінки об'єктів. Науковому знанню властиві логічна обґрунтованість, відтворюваність пізнавальних результатів.

3. Філософія і наука.

Визначальними особливостями філософії, що відрізняють її від науки, є, по-перше, її власний предмет дослідження, сутність та ретроспектива формування якого вже схарактеризовані вище, а по-друге, спеціфічні форми і методи, за допомогою яких філософія здійснює пізнання.

4. Елементарна математика Давньої Греції

Математика в сучасному розумінні цього слова народилася в Греції. У країнах-сучасниках Еллади математика використовувалася або для буденних потреб (підрахунки, вимірювання), або, навпаки, для магічних ритуалів, що мали на меті з'ясувати волю богів (астрологія, нумерология і т. п.). Математичної теорії в повному розумінні цього слова не було, справа обмежувалася зведенням емпіричних правил, часто неточних або навіть помилкових.Греки підійшли до справи з іншого боку. По-перше, піфагорійська школа висунула тезу «Числа правлять світом».[2] Або, як сформулювали цю ж думку два тисячоліття опісля: «Природа розмовляє з нами мовою математики» (Галілей). Це означало, що істини математики є у відомому сенсі істини реального буття.По-друге, для відкриття таких істин піфагорійці розробили закінчену методологію. Спочатку вони склали список первинних, інтуїтивно очевидних математичних істин (аксіоми, постулати). Потім за допомогою логічних міркувань (правила яких також поступово уніфікувалися) з цих істин виводилися нові твердження, які також зобов'язані бути істинними 5."Механічні мистецтва" античності.

Велике значення для виникнення наукового пізнання мав розвиток виробничих сил суспільства, зумовлений переходом від використання ручних знарядь прані до механізмів, що заступають людину спочатку як власника простої рушійної силі, а потім як виконавця роботи. Із розвитком будівельної справи з'являються пристрої і механізми для підіймання -Й переміщення вантажів, принцип дії яких зберігся і донині (згадаймо сучасні підйомні крани і лебідки). За їх допомогою зводили фортеці, міські будівлі, палаші, храми і мавзолеї. Удосконалення лука та пращі привело до створення балліст і катапульт. Військові машини були: першими пристосуваннями розміри яких ретельно обчислювали. Розвиток технічних знань в античному суспільстві сприяв поступовій диференціації механіки на раціональну і ремісничу. Раціональна механіка містила в собі геометрію, арифметику, астрономію і "фізичні демонстрації". Реміснича механіка охоплювала ремесла, що забезпечували п'ять основних "мистецтв''. Механіка у розумінні того часу була особливим мистецтвом конструювання машин, Інструментів, що змінювали відносини людини з природою, дозволяли вивчати і тим самим "перехитрювати".

7. Споглядальна астрономія греків.

Небесне склепіння зі світилами греки вважали найдостойнішим об’єктом споглядання;- практичні цілі: уточнення календаря, інтереси навігації та сільське господарство;- суто пізнавальний характер;- фіксування переміщення світил по небесному склепінню і передбачення поєднання їх.Імена:Платон – сформулював завдання грецької астрономії; поділ астрономії на спостерігальну та теоретичну;Евдокс – геометрична модель космосу;Арістотель – модель єдиного фізичного Космосу;

6. Створення засад переходу від раціонального опанування явищами природи. Елементні та атомістичні погляди у фізиці античності. Перехід від міфологічного світосприйняття до раціонального розгляду явищ природи відбувся в основному за допомогою поняття елемента .В Індії вперше ідея трьох елементів , що лежать в основі світу (вогонь,вода , пожива) закріплена в Чхандогья-упанішада (7-6 ст до н.е.).Ідея (Пракріті, матерія ) – з неї шляхом послідовного розвитку виникає світ .Ідея (Санхкья) – перше впроваджено ідею атома .Ідея (Вайшешика )-існування п’яти елементів , 4 з них мають атомарну структуру , а 5 (Акаша)- це елемент , що займає простір.Інакше склалася доля вчення про елементи у давній греції.Першими фізиками вважають натурфілософів : Фалеса , Анаксімандра , Анаксімена ,Геракліта ,.Фалес – його прихильники і він вважали , що в основі світу речей лежить деяка к-сть структурних одиниць.Вчення Левкіппа-Демокріта містить атомістичне вирішення проблем руху за допомогою введення нового припущення : існування – не лише буття атомів , а й небуття , порожнеча.Теорія Демокріта була зорієнтована на пояснення явищ емпіричного світу , але сам атомізм виник не тільки з емпіричних спостережень , його передумовою був теоретичний розвиток понять.Вчення атомістів було подальшим кроком у переході від міфологічних уявлень до наукових.На основі ранньої натурфілософії склалася програма природничо-наукового знання Арістотеля.Арістотель зробив крок вперед порівняно з Демокрітом ,він намагався розробити понятійний апарат для визначення руху.Система світу , яку виклав у трактатах (Про небо , Про виникнення і знищення , Метеорологіка, Фізика ) була про елементи:Чотири земних (Вода,Вогонь,Повітря,Земля) та один небесний (Ефір).Елементна наука виявилася дуже зручним способом раціонального пояснення фактів і явищ зовнішнього світу.

8. Зміна філософської парадигми античності та переорієнтація цінностей в духовному житті суспільства в добу еллінізму. Причина: античне суспільство втрачало свій творчий потенціал. Ознаки: Створення культур – феноменів ( софісти);Криза демократичного суспільства;Послаблення інтересу до теоретичного знання, падає довіра до людського розуму;Інтерес до морально-етичної тематики;Поширення епікуреїзму, стоїцизму, скептицизму;Орієнтація на внутрішній світ;Імена:Еврипід – перший звернув увагу на психологічну індивідуальність людини; Епікуф – засновник філософської школи, створив нову атомістичну теорію;Папецій – розвиток стоїстичної думки;Піррон – засновник скептицизму;Цицерон – редагування філософських праць, послідовник скептицизму;

9. Культурне та наукове значення Олександрійської школи, діяльність Олександрійської бібліотеки та Мусейону. Александрійська бібліотека — найбільша і найвідоміша бібліотека в період еллінізму, була заснована та діяла при АлександрійськомуHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9" музеї. Заснована ПтолемеємHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9F%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%B9_I%D0%86_%D0%A4%D1%96%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%84&action=edit&redlink=1" II на початку 3 століття до н. е. Книжковий фонд Александрійської бібліотеки складався від 50 до 700 тисяч сувоїв. Навколо Александрійської бібліотеки виникло те, що прийнято порівнювати з університетом, який приваблював багатьох учених (Евклід, Герофіл та інші). Основний фонд Александрійської бібліотеки загинув у 47 до н. е. під час облоги Александрії Юлієм HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B9_%D0%AE%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%A6%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D1%80"Цезарем.Александрі́йська шко́ла — одна із шкіл еллінського мистецтва. Існувала в Стародавньому HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D0%84%D0%B3%D0%B8%D0%BF%D0%B5%D1%82"Єгипеті за правління династії Птолемеїв (305-30 роки до н. е.). На ранньому етапі (кінець IV — середина III до н. е.) переважали риси грецької культури: будівництво Александрії за регулярної системи. Проходив розвиток і садово-паркової архітектури та скульптури, елінської пластики та живопису .Грандіозне втілення архітектурного та інженерного мистецтва — маяк на острові Форос, який не зберігся до наших днів (III століття до н. е.), архітектором якого виступив Сострат з Кніда. В середині III — середині II до н. е. почали переважати місцеві елементи. В середині II — I столітті до н. е. школа поступово переходить в стан застою.Для більшості пам'ятників характерне поєднання форм грецького та єгипетського мистецтва. Александрійська школа була також відома й групою поетів та вчених, що зробили місто головним культурним центром античного світу в період з 331 до н. е. до 642 н. е. До неї відносяться Каллімах, Евклід та Гіппарх. Мусейо́н— місце, присвячене музам, храм муз, згодом заклад, призначений для творів мистецтва, пов’язаних з музами.У добу еллінізму створено славнозвісний АлександрійськийHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9" музей (280 р. до н. е.), до складу якого входила АлександрійськаHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B1%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BA%D0%B0" бібліотека.

10. Загальний занепад наукового знання за часи панування Риму. Вважається, що в епоху панування Риму антична наука починає занепадати. У цілому наука Римської імперії не піднялася до вершин, що були досягнуті олександрійською науковою школою в III-II ст. до н.е. Для пізнього еллінізму характерним є підсилення скептичного умонастрою, особливо в середовищі освічених людей; скепсис і зневіра були формою реакції на численні культи чужоземних богів і безліч забобонів. Розширення влади Риму зовсім по-іншому впливало на культуру завойованої країни, ніж війська Олександра. У галузі науки і мистецтва грецька цивілізація деградувала. Важливо зазначити, що запозичення римлянами здобутків грецької цивілізації відбувалося в умовах, коли їх власна економічна система вже була негнучкою і нездатною зробити використання науки ефективним. Найвірогідніше, що причини занепаду науки мали свої корені в загальній кризі класичного суспільства. Існуюча політична і економічна атмосфера не давали будь-якого стимулу для розвитку науки; наука існувала немов би за інерцією і втратила свій важливий напрямок - дослідження природи. Різкий занепад науки, що спостерігався за часів перших римських імператорів, пояснюють, як правило, виходячи з духу практицизму римлян: у клопотах про підтримку величезної імперії вони цінували вузько практичні знання. Саме дух практицизму дав змогу римлянам створити наймогутнішу в світі армію, розвинуту адміністративну систему, закласти підвалини правової науки. Римське право було всебічно розвиненим, і воно залишилося взірцем для багатьох народів на тривалий час. Територіальне розширення Римської імперії сприяло збільшенню географічних знань. Із великим інтересом і увагою в Римській імперії ставилися до прикладних галузей знання - сільського господарства, військової справи, будівельної техніки. 11. Систематизація математичних знань і становлення теоретичної математики. Багато вчених грецької давнини займалися математикою і залишили немало видатних досягнень . Праці математиків епохи еллінізму стали блискучим продовженням справи своїх попередників , що спряло становленню теоретичної математики і досягненню логічної систематизації математичних знань .Починаючи з 3 ст до н.е , головним центром математичних досліджень на протязі 7 ми століть була Олександрія .Виникнення Олександрійської математики пов’язане з імям Евкліда ( 3 ст до н.е) .Головна його праця (Начала ) істотно вплинула на подальший розвиток Європейської науки .У цій праці головні грецькі досягнення в галузі математики на протязі 5 – 4 ст до н.е. Ця праця ( Начала ) складається з 13 книг . Головним математиком епохи Еллінізму був Архімед ( 3-2ст до н.е ), який жив у Сіракузах .Найважливіший внесок ( Інтегральне обчислення , теореми про площини плоских фігур і про об’єми тіл , теорема про втрату вагу тіла , яка занурена у воду , яка міститься в трактаті Гідростатика ) . Третій відомий математик Аполлоній із Перги (2 – 1 ст. до н.е) . Головна праця ( Конічні перетини ) , яка складається з 8 книг .Його математичні доведення мають суто геометричний характер , його праці використовувалися для конструювання параболічних дзеркал . Після Апполонія в математиці пішов різкий спад .Один з перших олександрійських математиків Римського періоду бувНікомах із Гераси 1 ст (Арифметичний вступ ) , відомий математик Птолемей і праця (Альмагест ) в якій він виклав основи тригонометрії , Діофан (представник алгебраїчного напрямку .Останній Олександрійськи математик Папп написав (Математичний збірник ) , який складається з 8 книг .Відома і єдина жінка математик на той час – Гіпатія .

12. Розвиток інженерно-технічної діяльності та піднесення теоретичного рівня механічних знань. Загалом майже за 1 тисячу років антична техніка не змінювалася. .Деяки зміни торкнулися лише 2 – ох галузей техніки : суднобудування і військових машин .Були поширені кораблі з к-стю рядів гребців понад три – квадріреми , або тетрери , квінквіреми або пентери , корабля що перевозили вантажі обходились без гребцв . Прогрес греків у галузі військової техніки був вражаючим у 4 ст до н.е , вони вдосконалили лук і винайшли катапульти (Перша назва Гастрафен ) , катапульта замість стріл , яка метала камені наз ( Баліста ) ,Евтінтон , Палінтон винайдення Онагри , Полібол і т.д. У загальній характеристиці розвитку техніки потрібно відзначити 2 суттєвих моменти 1: Важливішим стимулом технічного прогресу було соціальне замовлення , яке було відсутнє в інших галузях ( Наприклад греки не хотіли заміняти працю рабів на більш досконаліші , механічні пристрої , тому що це було невигідно ) 2 : Повний відрив інженерної діяльності від теоретичної науки ( наука у греків була синонімом безкорисливих пошуків істини ) .Але все- таки зявляються тенденції , що свідчать про налагодження звязків між теоретичною наукою і технікою . Наприклад Архімед поєднав свої теоретичні знання з інженерією , він працював в багатьох галузях фізики , математики , геометрії .Архімед користувався формою послання , своєрідних збірників , теорем . Архімед , Евклід , намагалися систематизувати знання , і поєднати теоретичні знання з інженерією .У трактаті ( Квадратура Параболи ) Архімед встановив зв'язок між математикою і механікою .В Олександрії у цей час виникла Пневматика і твір Філона Візантійського також називався ( Пневматика ) присвячений властивостям повітря і води .Герон Олександрійський його твір ( Механіка ) .Наприкінці 1 ст . римський архітектор Марк Вітрувій Полліон написав ( 10 книг про архітектуру ).Цією працею користувалися понад півтори тисячі років .

13. Створення математичної моделі Всесвіту в добу еллінізму. Теоретичні моделі космосу будувалися в 6 – 5 ст до .н.е на підставі суто спекулятивних розмірковувань і дуже мало враховували дані астрономічних спостережень .Творцем першої в історії людства геліоцентричної системи був Арістарх Самоський ( 3 ст до н.е .) головна його праця не збереглася , але зберігся трактат ( Про розміри та відстані Сонця і Місяця ) .Гіппарх ( 2 ст до н.е ) першим зробив спробу розкрити механізм рухів світил , що спостерігаються .Гіппарх застосував перший спосіб опису руху Сонця і Місяця .Відкриття процесії дало змогу астроному зробити висновок , що Сонячний і зірковий роки відрізняються на 15 хв .Започаткований ним математичний опим астрономічних явищ досяг свого довершення в системі світу Птолемея .Сукупність астрономічних знань Птолемей виклав у праці ( Велика математична побудова астрономії ( Альмагест ) який складався з 13 книг ) .Птолемей мав великий вплив на розвиток астрономії , він відкрив геоцентричну систему всесвіту ( всесвіт обертається навколо землі ). У (натуральній історії) Гая Плінія Секунда Старшого викладено космологічні уявлення автора .Світ розглядається як єдине ціле , вічне , скінченне , що має кулеподібну форму і обертається навколо своєї осі з періодом в 24 години . Світ складається з 4 – ох елементів : Вогонь , Повітря , Земля і Вода .Особливістю концепції Плінія є Антропоцентизм .

14. Технохімічна практика та алхімія Олександрійського періоду. Реміснича хімія попередніх періодів і деякі узагальнення , які було зроблено в працях Арістотеля , слугували розвитку хімічних знань в 2 – ух напрямках : технохімічної практики , та алхімічних пошуків .До переліку відомих грекам металів додається знання Ртуті .Феофраст вказує на її відокремлення з кіноварі шляхом відняття сірки міддю.Діоскорід підкреслює її отруйність і здатність створювати разом з золотом амальгаму . Було відомо , що при додаванні різних мінералів до міді одержуються білі та жовті сплави подібні сріблу та золоту.Отже технохімічна практика розглядуваного періоду мала досить великий діапазон: від лжетрансмутаціїметалів у золото і срібло до фарбування і амальгування і лакування .В Олександрійський період відбувається становлення діяльності , що стверджувалась як посередник між технохімічним ремеслом і теоретизуванням у дусі пізньоеллінської вченності .Алхімічний міф пізніше зустрічався з міфологемою християнства .Взаємодія що існувала між алхімією і технохімією , посилювалася неоплатонічною теоретичною думкою (Прокл , Ямвліх) .Неоплатонічна вченність Олександрійської академії спиралась на космогонічні погляди про зв'язок небесних тіл із металами Землі : Золото повязувалося із Сонцем , срібло з Місяцем , мідь з Венерою , залізо з Марсом , свинець з Сатурном , олово з Юпітером , ртуть з Меркурієм .У нових умовах арістотелівська теорія чотирьох стихій змінюється новим тлумаченням будови матеріалів : ртуть , а в подальшому сірка , розглядаються як такі , що дають начало металам .

15. Особливості засвоєння греко-римської культурної спадщини в ранньому середньовіччі. Розвиток греко – римської культурної спадщини , зокрема багатств науково – технічних знань , відбувався в нових історичних умовах у кількох культурно – національних традиціях.Величезна роль Римської імперії для культурної історії країн Західної Європи засвідчується тим , що час її краху ( 476р ) історики вважають моментом відліку нової історичної доби – середньовіччя .Раннє середньовіччя (5 , 11 ст ) іноді називають темними віками , маючи на увазі , що занепад і варварство в 5 , 7 ст , протистоїть досягненням римської цивілізації .Але саме в цей час вирішувалися такі кардинальні питання , які потім визначили майбутнє Європи.Велику роль відігравала Латинська мова , як засіб культурного зв’язку між античністю і середньовіччям .Вона існувала як мова церкви , держ . діловодства , міжнародного спілкування і культури , а також як основа романських мов , що склалися пізніше. Християнська церква , яка в Зах Європі набирала сили як носій офіційної державної релігії , зайняла непримиренну позицію щодо античної науки і культури , як ( язичницької ) .Візантія не відчула такого занепаду , як Західна Європа , а навпаки , вона виступила спадкоємицею як римської державності , так і античної культури.Арабська культурна традиція складається протягом ( 7 – 10 ст ) в Арабському Халіфаті внаслідок культурної взаємодії арабських племен і завойованими ними народів. Джерелами розвитку науки науки і культури країн Ісламу були переклади античних і візантійських вчених , а також практичний досвід народів , які входили до халіфату. Багдад з бібліотеками та школами був центром перекладів і науковим центром , де розвивалась математика , астрономія , мінералогія , географія , медицина .Великими були досягнення арабомовної культури і в гуманітарних сферах : філософії , історіографії , мовознавстві , літературі .

16. Зростання потреби в освіті, утворення освітніх шкіл і нових навчальних закладів. Поступове виникнення нових культурно – освітніх центрів середніх віків із бібліотеками , школами сприяло подальшому розвитку освіти.Для середніх віків характерним було співіснування різних форм освіти з різними цілями , змістом , специфікою організації навчального процесу .Основи освіти середньовіччя успадкувало з античності .Для формування уявлень про дисциплінарну будову знань велике значення мала праця Марціана Капелли (Про шлюб філології та Меркурія ) , в якій було введено систему семи вільних наук : Граматика (мати всіх наук ) , діалектика , основи філософії і логіки , риторика , арифметика , музика , геометрія , астрономія .Освіта набирала суттєвого значення для функціонування наукового знання , оскільки давала можливість в її межах розвивати знання .Дисциплінарна будова освіти ототожнювалася з класифікацією наукових знань , створена одним із видатних діячів христ.церкви , теологом і філософом – Аврелієм Августином (4 – 5 ст ) .

17. Теологічний контекст духовного життя в ранньому середньовіччі. Головним напрямком духовного життя Західної Європи і Візантії в добу середньовіччя , було християнське богословя .Ідейним джерелом було філософія Стоїків ( Платона , Арістотеля і Неоплатонізму ) .Вищою мудрістю незважаючи на філософські корені була мудрість Божественного одкровення , а філософія вважалася мудрістю нижчого роді , або взагалі не приймалася .До східних отців належить : Григорій Богослов (4 ст ) , Василь Великий (3 ст ) , Григорій Ниський ( 3 ст ) , до західних : Амвросій , Ієронім Блаженний , Аврелій Августин.Східній патристиці притаманна риса грецької ментальності споглядальне , орієнтоване на внутрішній світ неповторної людської особистості .До Візантійської середньовічної філософії характерним є звернення до античності ( грецької філософії ) і до Біблії .Західні отці мислили в своєрідній західній манері .Головною сферою філософського інтересу стає сфера духу , найдосконалішим втіленням духовності стає Бог , а теологія виноситься на рівень найголовнішого знання .Серед західних отців найбільший вплив мав Аврелій Августин .Він поставив проблему співвідношення віри і розуму , що стала для середньовічної філософії традиційною.Арабомовна філософська думка охоплює кілька напрямків :від суто релігійних до східного перипатетизму .Теолого – філософська проблематика була поглиблена у вченні 8 ст. , (Мутазилітів ).Проблема яка там розглядалася , це проблема наявності єдиного Бога і його справедливості .Їх священна книга Коран.Богословів мусульман , що були знавцями священного слова називали (мутакалімами).Найвідоміший представник аль-Ашарі (9-10ст ) діяльність якого пов’язана з Бастрою і Багдадом .Інші представники : аль-Кінді , Аба Юсуф Якуб .Найвизначнішим енциклопедистом був Абу Алі Хусейн ібн Абдаллах ібн Сіна.

18. Математичні досягнення Сходу. Із занепадом культури греко – римського світу центр наукового прогресу , у тому числі й математичного , на тривалий час перемістився на Схід . Розквіт індійської математики припадає на 5 -12 ст . Найвідомішими математиками Індії були Аріабхата (кінець 5 ст ) і Брахмагупта (7 ст ). Видатним досягненням індійської математики було було введення в широке застосування сучасної десяткової нумерації і систематичне використання нуля для позначення відсутності одиниць данного розряду .Найдавніший письмовий документ із позначкою для нуля належить до 9 ст . Поява Індійського нуля не тільки між цифрами , а й на останньому місці зробила цифри 0,1,2,…9 рівноправними . Поступово Індійську десяткову систему почали застосовувати в арабському світі та за його межами. Ще одним важливим досягненням індійської математики було створення алгебри , яка оперувала не лише з дробами , а й з ірраціональними та відємними числами . Розвиток математичних праць в Китаї засвідчують праці Ван Сяо Туна (7 ст ) які містять геометричні завдання , що ведуть до рівня третього ступеня .З 10 ст помітно посилюється увага до математики в Китаї . Арабські праці ( Мухамед бен Муси ал – Хоремзі (8-9 ст ) .В арифметиці він пояснив індійську систему запису чисел , його праці були одним із джерел , за допомогою яких Західна Європа познайомилася з індійською десятковою позиційною системою . Алгебраїчні твердження зявилися в арабських математиків як рецепти для розв’язання однотипних арифметичних задач із практичним змістом .Арабам належить велика роль у розвитку математичних знань .

19. Збереження знання з механіки і розвиток технічних пристроїв в ранньому середньовіччі. Давньогрецька натурфілософія і раннє технічне знання знайшли сприятливий грунт на Візантійському Сході .Приблизно з 8 ст. ближньосхідні та елліністичні традиції були продовженні в країнах мусульманського арабського сходу .Герона , Арістотеля , Філона – було перекладено на арабську мову .Араби не тільки зберегли і творчо розвинули античні знання з механіки , а й ознайомили Зах Європу із результатами досліджень індійських і китайських механіків ..У 10ст. У півд. Іспанії виникають школи перекладачів з арабської на латинську .Одним із перших ознайомив Європу з арабською математикою і механікою монах Герберт Ориланський .Йому приписують винахід першого годинника .

20. Фізика раннього середньовіччя. Фізика раннього середньовіччя і на заході , і на арабському сході почала розвиватися на основах античної науки . Освічені люди того часу починали , як правило , з коментарів до праць давньогрецьких вчених .Іоанн Філіпон (5 , 6 ст ) залишив коментарі до трактатів Арістотеля (Фізика , Про душу , Метеорологіка та ін.. ) Імя Філіпона пов’язане з ідеєю рушійної сили в механіці , що пізніше дістала назву (імпетус) .Він дав розгорнуту критику механічного вчення Арістотеля , і протиставив йому вчення про рушійну (кінетичну силу ) , яке пізніше стало вихідною точкою для розвитку динаміки Галілея і Нютона .Найвідомішем представником арабської фізики був Ібн аль-Хайсам (10 -11 ст ) він вважається найвидатнішим фізиком середньовіччя , відомий працями з астрономії , математики .Коментував праці Арістотеля і Галена . Гален перший описав будову ока і ф-ції зорового нерву .Ібн …. Прийняв без змін анатомічний опис ока , але за допомогою кількох поставлених фізико – фізіологічних дослідів довів неспроможність уявлень про світло очей .Він один із перших описав камеру – обскуру , доповнив закон заломлення Птолемея вказівкою на те , що кут падіння і кут заломлення лежать в одній площині .Він увів поняття про кут зору , чим пояснив збільшення розмірів сонця , місяця при наближення їх до обрію (на заході і сході ) .

21. Астрономічні знання в арабському світі. У країнах Сходу і Середньої Азії було продовжено спостережу вальну традицію античної астрономії .У містах таких як Дамаск , Багдад споруджували обсерваторії .Прискіпливо виконуючи спостереження , араби швидко знайшли недоліки грецьких астрономічних таблиць .Альбатеній у 10 ст . перевірив багато птолемеєвих результатів і доповнив їх новими спостереженнями , одержав точніші цифри для нахилу екліптики і процесії . Він написав трактат з астрономії , де містилися кращі таблиці сонця і місяця .Він визначив тривалість року з помилкою лише в 2 хвилини 22 секунди , а для точнішої обробки астрономічних спостережень уперше застосував тригонометричні функції .Інший видатний науковець Абу – аль – Вефа довів , що для Місяця існує нерівність місячного руху , яка не відчувається в період зєднання , протистояння і квадратур , але помітна в проміжну стадію .Проте це відкриття не було розвинуте послідовниками . У 9 , 10 ст було створено навчально – освітні центри в Кордові , Толедо , Севільї , Марокко .Внесок Толедської школи – це удосконалення інструментів і методів спостереження , а також складання дуже точних планетних таблиць .

22. Розквіт арабської алхімії. У 8 – 9 ст зявляються арабські хіміки , які перейняли і розвинули знання античних вчених .Замість грецько – латинської назви (хімія) вони ввели назву ( Алхімія ) . Халіда і Маріана – перший арабський алхімічний текст .Головне місце в алхімії приділяється вченню про метали , способи їх одержання й обчислення .Розвиток хімічних знань починається з 800 р , коли арабська медицина почала широко застосовувати фармацевтику .Відомим хіміком був Джабір ібн Хайян (8-9ст), який працював і жив в Багдаді .На основі вчення Арістотеля розробив сірчано – ртутну теорію походження металів і детально описав сірку й ртуть як елементи .Стверджував , що від сухого випаровування в надрах землі утворюється сірка , а від вологого – ртуть .Потім від поєднання сірки та ртуті можна здобути різні метали .Його вчення відтворюється в поясненнях утворення 7 металів залежно від (батьківської пари ) якщо суміш швидко охолоджувати то одержується золото , ця сама пара взята в нечистому стані дає залізо , якщо вони змішуються швидко , то олово .Абу ар-Разі , автор книги (Таємниці таємниць ) .Класифікуючи розум він приніс у хімію раціональність .Усі речовини ,він вважав, складаються з неподільних і незмінних елементів – частинок і порожнеч між ними .Частинки мають розмір. Він перший сповіщає про можливу трансмутацію кварцу і скла в дорогоцінне каміння .